Постанова

від 30.07.2014 по справі 25/132-10-4225

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 25/132-10-4225

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у справі№25/132-10-4225 Господарського судуОдеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" доДержавного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" простягнення суми

за участю

- позивача:Холод О.В. (довіреність від 28.12.2011р.), -

В С Т А Н О В И В:

За результатами розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (далі - позивач) з урахуванням збільшення позовних вимог, за якими позивач просив стягнути з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (далі - відповідач) 13 202,05 грн. трьох відсотків річних та 108 850,05 грн. інфляційних втрат, що нараховані позивачем за період з 21.05.2009р. по 30.09.2010р. на суму коштів, що відповідач повинен був сплатити позивачу на підставі рішення суду, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2010р. позов був задоволений.

На виконання вказаного рішення господарським судом 08.12.2010р. було видано відповідний наказ.

Позивач звернувся зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив:

- визнати незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби управління юстиції в Одеській області (далі - відділу ДВС) Гамбаля О.Є., що полягали у винесенні постанови від 25.09.2013р. про повернення виконавчого документу стягувачу за провадженням ВП №33832034 по наказу Господарського суду Одеської області у справі №25/132-10-4225 від 08.12.2010р.;

- визнати недійсною постанову заступника начальника відділу ДВС Гамбаля О.Є. від 25.09.2013р. про повернення виконавчого документу стягувачу за вказаним вище провадженням;

- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу ДВС, що полягає у нездійсненні заходів з підготовки відповідного пакету документів для передачі до Державної казначейської служби України при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області у справі №25/132-10-4225;

- зобов'язати заступника начальника відділу ДВС при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області у справі №25/132-10-4225 від 08.12.2010р. вчинити дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме підготувати відповідний пакет документів для передачі до Державної казначейської служби України.

Вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець всупереч приписів Законів України "Про виконавче провадження", "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не направив пакет документів до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. (суддя Желєзна С.П.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді Жеков В.І., Мишкіна М.А.), у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про задоволення скарги, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою заступника начальника відділу ДВС від 13.09.2012р. ВП №338332034 виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. №25/132-10-4225 прийнято до виконання.

Постановою заступника начальника відділу ДВС від 25.09.2013р. ВП №33832034 наказ Господарського суду №25/132-10-4225, виданий 08.12.2010р., повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

18.11.2013р. позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із скаргою на дії та бездіяльність органу ДВС, вчинені в процесі примусового виконання наказу від 08.12.2010р. №25/132-10-4225.

Доводи поданої скарги на дії органу державної виконавчої служби, розглянутої місцевим господарським судом, зводяться до того, що оскільки Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на реалізацію майна відповідача, тому цей орган зобов'язаний був керуючись частиною 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" подати до державної казначейської служби документи виконавчого провадження, необхідні для перерахування стягувачу заборгованості за рахунок коштів державного бюджету.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у органу державної виконавчої служби не виникло обов'язку здійснювати дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VІ.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Під час здійснення виконавчого провадження та прийняття постанови заступника начальника відділу ДВС від 25.09.2013р. ВП №33832034 про повернення наказу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" частиною третьою Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачалось, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Разом з тим, як вже зазначалось, постанову заступника начальника відділу ДВС від 25.09.2013р. ВП №33832034 про повернення наказу стягувачу прийнято на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження". Цією нормою було передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, як на час здійснення виконавчого провадження, так і на час прийняття вказаної постанови про повернення наказу стягувачу Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачав, що керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", та не передбачав подачу до Державної казначейської служби України таких документів у випадку повернення наказу стягувачу прийнято на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Зміни до частини третьої Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стосовно подачі органом ДВС таких документів до Державної казначейської служби України у разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", набрали чинності 16.10.2013р., тобто вже після прийняття оскарженої постанови від 25.09.2013р. про повернення наказу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження"

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржені рішення припустились порушень вказаних норм права.

Разом з тим слід зазначити, що у касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" вийшло за межі розгляду поданої ним скарги на дії та бездіяльність органу ДВС.

Так, у поданій скарзі на дії та бездіяльність це товариство зазначало, що відповідно до документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження, майно, на яке можливо звернути стягнення, та грошові кошти, на які можливо звернути стягнення, відсутні.

Підставою ж для оскарження дій та бездіяльність органу ДВС зазначено те, що державний виконавець всупереч приписів Законів України "Про виконавче провадження", "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не направив пакет документів до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою.

Натомість у поданій касаційній скарзі це товариство посилалось на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація про проведення будь-яких виконавчих дій щодо встановлення такого майна.

Відповідно ж до приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи (ч.2).

За вказаних обставин наявна суперечливість доводів заявника та посилання на недоведеність обставин справи, викладена у касаційній скарзі, не підлягає розгляду та усуненню судами, а також не є підставою для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене, підстави для скасування судових рішень, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. у справі Господарського суду Одеської області №25/132-10-4225, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський