Ухвала

від 10.03.2009 по справі 17/468

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа

№17/468                                     Головуючий

суддя у 1-ій

Категорія

стат. обліку - 6.11                             інстанції - Таран

С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ 

УКРАЇНИ

            10 березня 2009 року                         м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого  судді    

-  Проценко О.А., (доповідач)

суддів             - 

Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при

секретарі         -  Резнікові Ю.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградського обласного

відділення Фону соціального захисту інвалідів

на

постанову  господарського суду Кіровоградської області

від 10 жовтня 2007 року у справі №17/468

за

позовом  Кіровоградського обласного відділення Фону

соціального захисту інвалідів

до

Райкопзаготпрому

Добровеличківського районного споживчого товариства

про

стягнення

адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2007 року Кіровоградське обласне відділення

Фону соціального захисту інвалідів звернулось з позовною заявою до

господарського суду Кіровоградської області про стягнення з Райкопзаготпрому

Добровеличківського районного споживчого товариства на користь позивача за

невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році

в сумі 1338,46грн. та пені в розмірі 46,8грн.

В обґрунтування позову зазначено про обов'язок

підприємств, на яких працює 8 і більше чоловік, зареєструватися у відділеннях

фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічно

подавати до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування

інвалідів. Проте, всупереч зазначеному законодавству за даними звіту про

зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма 10-ПІ) відповідач

вказану норму не виконав, адміністративно-господарські санкції за нестворені

робочі місця для працевлаштування інвалідів не відрахував. Заборгованість

відповідача по сплаті адміністративно-господарських санкцій складає 1338,46грн,

сума пені 46,8грн.

Постановою від 10.10.2007 року господарський суд

Кіровоградської області відмовив Кіровоградському обласному відділенню Фону

соціального захисту інвалідів у задоволенні позову. При цьому суд першої

інстанції зазначив, що відповідачем 

вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів.

Крім того вказав, що позивачем не надано доказів того, що до відповідача

направлялись інваліди для працевлаштування, а відповідач відмовив їм у працевлаштуванні.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції,

позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та

винести нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних

вимог позивач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції не

було об'єктивно з'ясовано всі обставини справи та невірно застосовано норми

матеріального права. Апелянт вказує, що суд не прийняв до уваги зміни в чинному

законодавстві і прийняв постанову в вузькому напрямку не дослідивши інші

сторони цієї справи. Апелянт вважає безпідставними твердження відповідача, що

на підприємстві були здійснені заходи щодо створення робочого місця для

інваліда, оскільки відповідно до Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні» робоче місце для інваліда повинно бути не

тільки створено а і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.   При цьому, посилаючись на ст.ст.19, 20 Закону

України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», апелянт зазначає,

що оскільки результатом працевлаштування є укладення трудового договору між

працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним

органом, то безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений

ним орган підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форми

власності і господарювання.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду

в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що для підприємств, установ,

організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій

інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється

норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох

відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу

за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчать матеріали справи, середньооблікова

чисельність штатних працівників облікового складу підприємства в 2006 році

становила 13 осіб. З урахуванням вимог ст.19 «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні» позивач зобов'язаний працевлаштувати в 2006 році одного

інваліда. За даними звіту форми 10-ПІ позивачем в 2006 році інваліди не

працевлаштовані.

За правилами ст.20 Закону України «Про внесення змін до

Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації

громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману

працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж

установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують

відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів

адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі

середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі,

організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій

інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче

місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для

підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15

осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене

для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі

половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в

установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських

організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.                 Згідно з Порядком, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, роботодавці

сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду

соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних

осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах

Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на

балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що

настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для

працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції від 23.02.2006 року, яка

набрала чинності з 18.03.2006 року і фактично була чинна протягом спірного

періоду, підприємства, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти і

створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, забезпечують інші

соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати

державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації

працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про

зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

За приписами ст.18 зазначеного Закону працевлаштування

інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерством

соціального захисту населення України з урахуванням побажань інваліда, наявних

у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної

експертизи. При цьому слід зазначити, що механізм реалізації вищезазначеної

програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку

підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р.

№314 затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок

працевлаштування інвалідів (далі по тексту - Положення). Пунктами 4,5 Положення

передбачено обов'язок підприємств, зокрема, створювати за власні кошти робочі

місця для працевлаштування інвалідів, визначати види виробництв, цеха та

дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформувати державну

службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні

робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця

інвалідів.     

Згідно п.10 Положення, передбачено, що працевлаштування

інвалідів здійснюється органами міністерства праці України, міністерства

соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими

організаціями інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх

здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як свідчать матеріали справи,

позивачем не надано доказів того, що до відповідача направлялись інваліди для

працевлаштування, а відповідач відмовив їм у працевлаштуванні у 2006 році. Крім

того, відповідачем надані документи, які свідчать про інформування відповідних

органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про наявність вакантних

місць на підприємстві.

Колегія суддів зазначає, що сума, заявлена у позові до

стягнення,  є

адміністративно-господарською санкцією, тому при вирішенні питання про

правомірність її стягнення слід виходити із загальних норм права відносно

відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або

бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної

відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому

елементами правопорушення є вина. З урахуванням фактичних обставин у даній

справі, суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності вини відповідача

у невиконанні встановленого Законом нормативу. Колегія суддів погоджується з

висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для застосування до

відповідача адміністративно-господарських санкцій. Доводи апеляційної скарги не

спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які

мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції

висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними

по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення

слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200,

205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення

Фону соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду

Кіровоградської області від 10 жовтня 2007 року у справі №17/468 залишити без

задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області

від 10 жовтня 2007 року у справі №17/468 залишити без мін.

Ухвала набирає законної сили у

відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена  в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС

України.

Головуючий:                                 О.А. Проценко

судді:                                     А.О. Коршун

Л.П. Туркіна