Постанова

від 20.12.2013 по справі 908/2506/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2013 р. справа №908/2506/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попков Д.О., Татенка В.М. за участю представників від ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»: від ТОВ «АКУМБАТ»: від ТОВ «Шахта «Південнодонбаське № 1»: Воробцов Р.С. за довіреністю №2432 від 03.10.2012р.; Соколов Ю.К. за довіреністю №5 від 11.09.2013р.; Крохмаль А.Г. (директор) наказ №К-1 від 28.12.2008р. Максимчук С.П. за довіреністю б/н від 25.03.2013р. від ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»: від ТОВ «АКУМБАТ»: від ТОВ «Шахта «Південнодонбаське № 1»: Воробцов Р.С. за довіреністю №2432 від 03.10.2012р.; Соколов Ю.К. за довіреністю №5 від 11.09.2013р.; Крохмаль А.Г. (директор) наказ №К-1 від 28.12.2008р. Максимчук С.П. за довіреністю б/н від 25.03.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУМБАТ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. (повний текст підписано 16.09.2013р.) у справі№908/2506/13 (суддя Кагітіна Л.П.) за позовомДержавного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», м. Вугледар, Донецька області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУМБАТ», м. Запоріжжя про зобов'язання передати майно з відповідального зберігання та стягнення 6 500,00 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АКУМБАТ», м. Запоріжжя доДержавного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», м. Вугледар, Донецька область провизнання недійсним договору відповідального зберігання №06-12/12 від 20.12.2012 р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаське № 1», м. Вугледар Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМБАТ" про 1) зобов'язання передати майно з відповідального зберігання, а саме: акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,00 грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 1 шт. вартістю 127500,00 грн., акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,00 грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 5 шт. вартістю 637500,00 грн.; 2) про стягнення з ТОВ "АКУМБАТ" збитків в розмірі 6500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2506/13, розгляд справи призначено на 16.08.2013 р.

Також, 16.08.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУМБАТ" звернулося до господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1", про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р.

Ухвалою суду від 16.08.2013 р. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 908/2506/13. До участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. (повний текст підписано 16.09.2013р.) у справі №908/2506/13 позовні вимоги за первісним позовом задоволені повністю. Зобов'язано ТОВ «АКУМБАТ» передати ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з відповідального зберігання наступне майно: акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 1 шт. вартістю 127500грн., акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 5 шт. вартістю 637500,грн.; стягнуто з ТОВ «АКУМБАТ» на користь ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» 6500грн. збитків, 2867,50грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наявністю підстав для задоволення первісних позовних вимог, які є обґрунтованими, зокрема позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачем за первісним позовом не спростовано невиконання ТОВ "АКУМБАТ" зобов'язань щодо повернення переданого йому за Договором зберігання майна, та доведено розмір збитків (вартість оплачених перевізнику послуг - платіжне доручення № 1400 від 31.07.2013 р. на суму 6500,00 грн.), протиправність поведінки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, та вина правопорушника.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р., суд першої інстанції посилався на відсутність доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог чинності правочину, а також на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. у справі №908/2506/13 ТОВ «АКУМБАТ» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ «АКУМБАТ».

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Заявник зазначив, що суд неправомірно, без достатніх підстав відмовив ТОВ «Акумбат» у перенесенні слухання справи. Також, на думку скаржника, продукція, з вимогою про повернення якої звернулося ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", повинна була бути виготовлена ТОВ "АКУМБАТ" за договором поставки, укладеним з ТОВ "Шахта "Південнодонбаська № 1", проте, сторони до виконання договору поставки не приступили, тобто, продукція так і не була виготовлена і не могла бути поставлена. Письмові докази поставки товару, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність поставки товару підписані особою, яка не має право підписувати документи від імені ТОВ «Акумбат».Крім того, апелянт зазначив, що прийняте рішення судом по зустрічному позову суперечить вимогам ст. 207 ГК України, оскільки господарське зобов'язання відповідно до спірного вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, що відповідно до ст. 207 ГК України дає підставу визнати його недійсним повністю, проте ця норма закону судом не була застосована.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. у справі №908/2506/13 порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 27.11.2013р.

У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ "Шахта "Південнодонбаська № 1" та ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" зазначили, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Розгляд справи відкладався на 18.12.2013 року.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. змінено склад колегії судів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

У судових засіданнях представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за первісним позовом та задовольнити за зустрічним позовом. Також, просив призначити почеркознавчу експертизу з метою визначення ідентичності підпису директора ТОВ «Акумбат» Крохмаля А.Г. підписам на документах, які підтверджують поставку товару.

Представник ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у судових засіданнях пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу №2588 від 22.11.2013р.

Представник ТОВ «Шахта «Південнодонбаське №1» у судових засіданнях пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 22.11.2013р.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 р. між Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" (Поклажодавцем, позивачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУМБАТ" (Зберігачем, відповідачем за первісним позовом) було укладено договір № 06-12/12 відповідального зберігання (надалі - Договір зберігання), за умовами якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на строкове платне зберігання майно, кількість і асортимент якого визначаються в акті приймання-передачі майна (п.1.1 Договору зберігання).

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору зберігання передбачено, що право власності на майно до зберігача не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути переданим третім особам.

Згідно з п. 1.3 Договору зберігання прийом та повернення майна зі зберігання здійснюється на підставі актів прийому та повернення майна, які складаються та надаються Поклажодавцю Зберігачем.

Пунктами 1.4. Договору сторони домовились, що прийом та повернення майна зі зберігання здійснюється на підставі актів прийому і повернення майна, які складаються і надаються Поклажодавцю Зберігачем.

Відповідно до пунктів 2.1.8 та 2.1.9 Договору зберігання Зберігач зобов'язався:

- за першою вимогою Зберігача надавати йому можливість доступу до майна і перевірки умов зберігання;

- повернути майно Поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою Поклажодавця не пізніше одного календарного дня з моменту одержання такої вимоги.

В розділі 3 Договору відповідального зберігання сторони передбачили ціну договору та порядок розрахунків за договором.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору зберігання визначено, що за даним договором Зберігач зобов'язаний зберігати майно до пред'явлення вимоги Поклажодавця про його повернення. Місце зберігання майна - склад Зберігача, що розташований за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1.

Відповідно до п. 10.5 Договору зберігання, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 р., а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.

Матеріали свідчать, що 28.12.2012 р. сторонами підписано та скріплено печатками підприємств Акт № 1 прийому-передачі продукції по договору зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р., а саме: акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,00 грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 1 шт. вартістю 127500,00 грн., акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,00грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 5 шт. вартістю 637500,00 грн., всього на суму 1878300,00 грн.

Посилаючись на умови Договору зберігання та приписи ст. 953 ЦК України та вказуючи на відсутність рахунків, 13.06.2013 р. Поклажодавцем було направлено Зберігачу вимогу № 1231 щодо повернення майна з відповідального зберігання, в якій просив Зберігача надати рахунки на оплату послуг за договором за весь період зберігання та забезпечити 21.06.2013 р. повернення з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1878300,00 грн., переданих ТОВ "АКУМБАТ" на зберігання згідно акта № 1 прийому-передачі продукції від 28.12.2012 р.

З матеріалів справи та письмових пояснень позивача за первісним позовом вбачається, що 02.07.2013 р. уповноваженим представникам ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", які прибули на склад ТОВ "АКУМБАТ", було відмовлено у поверненні майна та підписанні акту приймання-передачі, що підтверджується актами від 02.07.2013 р., складеними представниками ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та представником перевізника.

ТОВ "АКУМБАТ" своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання щодо повернення майна не виконав, внаслідок цього Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" звернувся до суду з вимогами про зобов'язання ТОВ "АКУМБАТ" передати ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" майно з відповідального зберігання, а також відшкодування понесених збитків в сумі 6500,00 грн., мотивуючи це тим що з метою перевезення майна підприємства зі складу зберігача було укладено договір № 25/06 від 25.06.2013 р. на транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ "Донтранс Експедиція", за яким платіжним дорученням № 1400 від 01.07.2013 р. сплачено перевізнику 6500,00 грн.

Між тим, відхиляючи доводи позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р., посилаючись при цьому на приписи 229, 230 ЦК України та вказуючи на те, що договір зберігання укладений шляхом обману.

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги неналежного виконання своїх обов'язків за договором відповідального зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р. за первісним позовом, слід з'ясувати законність та обґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції правомірно зауважив, що розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір, укладений в письмовій формі, є укладеним з моменту його підписання сторонами відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності із статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками.

В силу частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В преамбулі договору № 06-12/12 відповідального зберігання від 20.12.2012 р. вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУМБАТ", в особі директора Крохмаля Анатолія Григоровича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", в особі директора Коломійця Володимира Олексійовича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цей Договір відповідального зберігання. Отже, жодні обманні дії щодо сторін договору відсутні.

Відносно доводів позивача за зустрічним позовом про сумнівність підпису, який стоїть на договорі відповідального зберігання щодо належності директору ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" Коломійцю В.О., як встановлено в ході розгляду справи, договір зберігання було підписано з боку ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" головним інженером (першим заступником) Грачовим Євгеном Івановичем, на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи надано копію Витягу з ЄДР, згідно з яким Грачов Є.І. має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства, у т.ч. підписувати договори.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Більш того в матеріалах справи місяться документи підтвердження виконання умов договору, а саме акт № 1 прийому-передачі продукції до договору зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р., де позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем за первісним позовом прийнято на тимчасове платне зберігання товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1878300,00 грн.

Отже, аналізуючи умови спірного договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, відбулося виконання умов даного договору, тому підстав для визнання недійсним договору зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р. не має.

Посилання скаржника на статтю 230 ЦК України, як на підставу визнання недійсним спірного договору - є необґрунтованим, з огляд у на наступне.

Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка (в даному випадку оман) щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Правочин визнається вчиненим під впливом оману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача за зустрічним позовом, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто в даному випадку позивач за зустрічним позовом.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності в діях відповідача за зустрічним позовом умислу та самого факту обману. Позивач за зустрічним позовом не довів суду та не надав доказів того, що відповідачем за зустрічним позовом та третьою особою дійсно введено його в оману щодо сторін договору та визначених договором зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими, оскільки ТОВ "АКУМБАТ" не надано доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог чинності правочину, а також не доведено суду підстав для визнання спірного договору недійсним, тому в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору відповідального зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р. недійсним слід відмовити.

Як вірно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання, який відповідно до ст. 936 ЦК України, породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача за первісним позовом стало передання майна на збереження, а обов'язком відповідача за первісним позовом - прийняття майна на збереження та повернення його на першу вимогу позивача за первісним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності прийнятого майна.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до матеріалів справи, згідно з підписаним сторонами актом № 1 прийому-передачі продукції до договору зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р. (арк. справи 14, том 1), позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем за первісним позовом прийнято на тимчасове платне зберігання товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1878300,00 грн., а саме: акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,00 грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 1 шт. вартістю 127500,00 грн., акумуляторна батарея SSK 2х30 640 Ar (аналог - акумулятор тяговий шахтовий свинцево-кислотний типу 8PzS640) - 3 шт. загальною вартістю 556650,00грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу УРП 000.00.РЕ - 5 шт. вартістю 637500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що продукції, з вимогами про повернення якої звернулося ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" була доставлена на відповідальне зберігання на виконання договору поставки.

Зокрема, 28.11.2012 р. між ТОВ "Шахта "Південнодонбаська №1" та ТОВ "АКУМБАТ" було укладено договір поставки № 86/12-С на поставку продукції виробничо-технічного призначення, згідно з п.п. 1.2, 3.2 якого асортимент, кількість, строки постачання, якісні характеристики, ціна продукції, умови поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною. Відповідно до підписаної сторонами цього договору специфікації № 1 від 10.12.2012 р. ТОВ "АКУМБАТ" прийнято на себе зобов'язання щодо поставки продукції на загальну суму 677376,00 грн., а саме: акумуляторна батарея 88К 2x30 640Аг (аналог - акумулятор тяговий шахтний свинцево-кислотний типу 83x8640) у кількості 3 шт. на суму 551138,40 грн., пристрій зарядний ЗУ РП (аналог - зарядна станція (ЗУК) для акумулятора тягового шахтного свинцево-кислотного типу ЗУРП 000.000 РЗ) у кількості 1 шт. на суму 126237,60 грн. Поряд з цим, зазначена продукція за специфікаціями №№ 1, 2 була поставлена ТОВ "АКУМБАТ" 26.12.2012 р. та 28.12.2012р., відповідно, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових та податкових накладних, оригінали яких досліджено судом у судовому засіданні.

Також судом першої інстанції додатково було з'ясовано, що згідно з договором № 474Т про закупівлю товарів за державні кошти від 19.11.2012р. та договором № 508Т про закупівлю товарів за державні кошти від 18.12.2012р., які було укладено між ТОВ "Шахта "Південнодонбаська №1" та ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" вищенаведену продукцію було поставлено ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", що підтверджується копіями вказаних договорів, специфікаціями до них, видатковими та податковими накладними, а також відповідними рахунками на оплату.

Отже судом першої інстанції правомірно відхилені доводи відповідача за первісним позовом відносно того, що майно на відповідальне зберігання не передавалося, оскільки не було виготовлено та не поставлялось за договором поставки.

13.06.2013 р. Поклажодавцем було направлено Зберігачу вимогу № 1231 щодо повернення майна з відповідального зберігання, в якій Поклажодавець, посилаючись на умови Договору зберігання та приписи ст. 953 ЦК України та вказуючи на відсутність рахунків, просив Зберігача надати рахунки на оплату послуг за договором за весь період зберігання та забезпечити 21.06.2013 р. повернення з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1878300,00 грн., переданих ТОВ "АКУМБАТ" на зберігання згідно акта № 1 прийому-передачі продукції від 28.12.2012 р.

Проте, уповноваженим представникам ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" Мормуль А.В. та Палій О.М., які згідно долучених до матеріалів справи командировочних посвідчень прибули на склад ТОВ "АКУМБАТ" 02.07.2013 р., було відмовлено у поверненні майна та підписанні акту приймання-передачі, про що представниками ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та представником перевізника складено відповідні акти від 02.07.2013 р. (арк. справи 23-24, том 1).

За визначенням ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, за приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 2.1.9 та 2.1.17 Договору передбачено обов'язок Зберігача повернути майно Поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою не пізніше одного календарного дня з моменту одержання такої вимоги.

Отже, зважаючи на те, що своє зобов'язання щодо повернення майна за Договором зберігання в обумовлені ним строки ТОВ "АКУМБАТ" на виконало, позовні вимоги щодо зобов'язання останнього передати Поклажодавцю - ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" з відповідального зберігання обумовленого договором майна є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені сул\дом пешої інстанції.

Окрім іншого, позивач скористався наданим йому правом відповідно до ст. 611 ЦК України вимагати від відповідача за первісним позовом відшкодування збитків в розмірі 6500,00 грн. Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства з цього приводу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ст. 615 ЦК України, за загальним правилом, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що з метою перевезення майна зі складу зберігача, позивачем за первісним позовом було укладено договір № 25/06 від 25.06.2013 р. на транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ "Донтранс Експедиція", за яким платіжним дорученням № 1400 від 01.07.2013 р. сплачено перевізнику 6500,00 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що в даному випадку наявні всі складові елементів цивільного правопорушення, які необхідні для застосування відшкодування збитків: розмір збитків (вартість оплачених перевізнику послуг - платіжне доручення № 1400 від 31.07.2013 р. на суму 6500,00 грн.) є доведеним матеріалами справи, протиправна поведінка полягає у порушенні ТОВ "АКУМБАТ" приписів чинного законодавства та зобов'язань за Договором зберігання щодо повернення майна; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками полягає у тому, що збитки виникли внаслідок невиконання ТОВ "АКУМБАТ" умов договору щодо зберігання та повернення майна на вимогу Поклажодавця; також наявна вина правопорушника.

Факт порушення відповідачем за первісним позовом умов, визначених змістом зобов'язання, та факт понесення позивачем за первісним позовом збитків суд вважає доведеним.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом суми збитків в розмірі 6500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачем за первісним позовом не спростовано невиконання ТОВ "АКУМБАТ" зобов'язань щодо повернення переданого йому за Договором зберігання майна, що є підставою для зобов'язання його повернути ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" майно згідно переліку, наведеного в акті № 1 від 28.12.2012 р. прийому-передачі продукції по договору відповідального зберігання № 06-12/12 від 20.12.2012 р., а також стягнення з ТОВ "АКУМБАТ" збитків в розмірі 6500,00 грн.

Стосовно доводів апелянта щодо заявленого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, про правову оцінку дій сторін, чи взагалі встановлення факту, який виходить за межі предмету спору, сфери господарських відносин тощо (зокрема, встановлення дати "створення" договору). Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. " Про деякі питання практики призначення судової експертизи".)

Призначення господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи не вбачається у зв'язку з необґрунтованістю та не доцільністю. Більш того, вказане клопотання вже було розглянуто місцевим господарським судом та мотивовано відхилено.

Стосовно доводів апелянта щодо відхилення клопотання про відкладення розгляду справи без достатніх підстав колегія суддів зазначає, що вказане клопотання було розглянуто та правомірно відхилено, з мотивів наведених в рішенні місцевим господарським судом.

З підстав вищенаведеного, колегія апеляційної інстанція дійшла висновку, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ані під час розгляду апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від області 10.09.2013р. у справі № 908/2506/13.

Отже, господарський суд Запорізької області надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУМБАТ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. (повний текст підписано 16.09.2013р.) у справі №908/2506/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.09.2013р. (повний текст підписано 16.09.2013р.) у справі №908/2506/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 6 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1- третій особі; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС