Постанова

від 17.12.2013 по справі 5017/3320/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 5017/3320/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.12.2013р.:

від позивача: Виговська Л.В., за довіреністю б/н від 14.03.2013р.;

від відповідача: Дядюк Є.М., за довіреністю №1-ю від 29.03.2013р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ГЕМОПЛАСТ"

на рішення господарського суду Одеської області

від 09 жовтня 2013 року

по справі №5017/3320/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЛЬД - ЛТД"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ГЕМОПЛАСТ"

про стягнення 143700 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.12.2013р. та 17.12.2013р.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2013р. по справі №5017/3320/2012 (суддя Щавинська Ю.М.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЛЬД - ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "ГЕМОПЛАСТ" про стягнення 143700 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто 46165,39 грн. збитків, 6700 грн. штрафу, 2389,96 грн. витрат по сплаті судового збору з посилання на те, що вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 22400,00 грн. - вартості пошкодження будівлі задоволенню не підлягають, оскільки подані позивачем в обґрунтування вартості пошкодженого майна докази, є непереконливими та неналежними, оскільки, по-перше, оцінювальний акт БТІ не є належним доказом вартості приміщення при вирішенні питання про стягнення збитків, по-друге, розмір пошкодженої площі приміщення - 141 кв.м., про що стверджує позивач також не підтверджено належними доказами; суд вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 13400 грн., так як, позивач не звертався до відповідача з вимогами про стягнення орендної плати за період з червня по липень 2012 року, крім того, доказів того, що позивачем взагалі в період дії договору будь-коли виставлялись рахунки відповідачеві на оплату орендної плати та останній ухилився від оплати цих рахунків, зокрема, і за спірний період, матеріали справи не містять; щодо вимоги про стягнення збитків у вигляді коштів, необхідних на відновлення та ремонт пошкодженої будівлі, то суд зазначив, що за допомогою належних та допустимих доказів позивачем доведено виключно понесення витрат у розмірі 46165,39 грн., тому вимоги про стягнення збитків підлягають задоволенню саме на зазначену суму; щодо стягнення позивачем штрафних санкцій у вигляді штрафу місцевий господарський суд зазначив, що вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 6700 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "ГЕМОПЛАСТ" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013р. по справі №5017/3320/2012 частково скасувати та викласти його резолютивну частину у новій редакції, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "СКАЛЬД - ЛТД", мотивуючи це тим, що рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо наявності у нього права власності на майно станом на 03.01.2012р., що також зумовлює недійсність договору суборенди та не було доведено у встановленому порядку належними і допустимими доказами розміру спричинених йому збитків, крім того скаржник зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, змінивши підставу позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПАТ "ГЕМОПЛАСТ", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СКАЛЬД-ЛТД" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством „ГЕМОПЛАСТ" (орендар) укладено договір оренди приміщення №001/01-12, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1 договору).

За пунктом 1.2 договору адреса будинку в якому знаходиться приміщення, що орендується: 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 26В.

Відповідно до п. 1.3. договору №001/01-12 від 04.01.2012р., загальна площа, що орендується 198 кв.м.

Згідно з п. 5.1. договору плата за оренду приміщення на місяць становить 6700грн. з розрахунку оплати за один квадратний метр орендованої площі в місяць, яка становить 33,84грн.без ПДВ і підлягає щомісячному перерахуванню відповідно до індексу інфляції.

Положеннями п. 7.1. договору, зокрема, встановлено, що орендар зобов'язується дотримуватися протипожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією, не допускати перевантаження електромереж, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення.

Відповідно до п. 8.2. договору сторона, яка допустила порушення зобов'язань за цим Договором відшкодовує потерпілій стороні збитки у повному обсязі.

Орендар у випадку втрати, гибелі або пошкодження приміщень, крім відшкодування спричинених збитків, сплачує штраф у розмірі п'ятикратної плати за оренду, що діяла в попередньому місяці, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (п. 8.5 договору).

За пунктами 10.1, 10.2 договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 03.01.2013р.

З матеріалів справи вбачається, 04.01.2012р. сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення загальною площею 198 кв.м., яке знаходиться за адресою 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 26В, у стані відповідному санітарним і технічним нормам та умовам договору оренди.

Матеріали справи свідчать, що 16.05.2012р. в орендованому приміщенні, розташованому за адресою м. Донецьк, зул. Югославська, 26В, сталася пожежа. Відповідно до акту про пожежу від 17.05.2012 р. початок пожежі виник приблизно на 18.30 годину 16.05.2012р., причиною пожежі стало коротке замикання електропроводки внаслідок порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електричної мережі.

Технічним висновком Головного управління Держтехнобезпеки у Донецькій області від 19.05.2012 р. встановлено, що робітники складу покинули будівлю не вимкнувши один із світильників. Причиною пожежі стало порушення п. 5.1.33 Правил пожежної безпеки в Україні.

Не вимкнувши пошкоджений електровимикач співробітники відповідача порушили Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені Наказом МНС № 126 від 19.10.2004 р., а саме п. 5.1.29, яким: - заборонено залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами (абз. 5), не дозволяється користування пошкодженими вимикачами (абз. 8), заборонено залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу електроприладів (абз. 13).

В матеріалах справи наявні письмові пояснення представників відповідача гр. Пушнова А.С., Атоненко Д.С., Андриенко Д.Ю. про те, що у орендованому приміщенні 16.05.2012р. була виявлена несправність електровимикача, яку до завершення робочого часу не вдалося усунути.

Пошкодження електровимикача у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004р. входить до поняття „поточний ремонт" - п. 1.2.15.4. Згідно Відомчих будівельних норми ВБН 58-88 (р) „Положення про організацію та проведення реконструкції, ремонту та технічного обслуговування будівель, об'єктів комунального та соціально-культурного призначення" даний вид ремонту також віднесено до поточного (додаток № 7).

Таким чином, вважаючи, що порушення правил пожежної безпеки відповідачем призвело до виникнення пожежі, ТОВ „СКАЛЬД-ЛТД" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ „ГЕМОПЛАСТ" збитків, з яких 22400,00 грн. - вартості пошкодження будівлі, 74400,00 грн. - коштів на відновлення та ремонт пошкодженої будівлі (додаткові витрати), 13400,00 грн. - неодержаного прибутку (недоотримана орендна плата протягом двох місяців), крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно з п.8.5 договору штраф у розмірі п'ятикратної плати за оренду в сумі 33500,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2013р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЛЬД - ЛТД" до відповідача Публічного акціонерного товариства "ГЕМОПЛАСТ" про стягнення 143 700 грн. було відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що на час пожежі останній є власником орендованого відповідачем приміщення та доказів проведення державної реєстрації його права власності на нерухоме майно (будівлі складу), яке було пошкоджено під час пожежі, тобто позивач не підтвердив, що саме він є особою, яка має право на захист своїх майнових прав по володінню вищевказаним складом і що саме йому були спричинені збитки в наслідок пожежі на складі, що мала місце 16.05.2012р. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що, оскільки інвентаризація була проведена з порушенням вимог діючого законодавства, та, враховуючи, що позивачем не доведено суму заявлених позовних вимог, підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2012р. у справі №5017/3320/2012 скасовано, позов задоволено частково.

Погодившись частково із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на порушення відповідачем умов договору, у зв'язку з чим дійшов висновку про підставність стягнення штрафу у заявленому розмірі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. та рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2013р. у справі №5017/3320/2012 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з позовної заяви, вимогами позивача є відшкодування завданих йому збитків на суму 110200 грн., які складаються з: 22400,00 грн. - вартості пошкодження будівлі, 74400,00 грн. - коштів на відновлення та ремонт пошкодженої будівлі (додаткові витрати), 13400,00 грн. - неодержаний прибуток (недоотримана орендна плата протягом двох місяців), а також стягнення штрафу, відповідно до п.8.5 договору, у розмірі п'ятикратної плати за оренду в сумі 33500,00 грн.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За загальними принципами відповідальності за завдання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода, спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, відповідачем на підставі договору оренди від 04.01.2012р., укладеного між сторонами у справі строком до 03.01.2013р., займалося нежитлове приміщення площею 198 кв.м., яке було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 4.01.2012р.

16.05.2012 р. біля 19 години внаслідок короткого замикання електропроводки у приміщенні відбулася пожежа.

Згідно технічного висновку Головного управління Держтехнобезпеки у Донецькій області від 19.05.2012р., встановлено, що робітники складу залишили приміщення, не вимкнувши один із світильників. Внаслідок пожежі в приміщенні знищені ТМЦ (пластикова продукція), а також крівля та перекриття на площі 25 кв.м.

Причиною пожежі стало порушення п. 5.1.33 Правил пожежної безпеки в Україні, згідно яких: „несправності в електромережі та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан".

Відповідно до п. 5.1.29 Правила пожежної безпеки в Україні, що затверджені Наказом МНС № 126 від 19.10.2004р., заборонено залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами; не дозволяється користування пошкодженими вимикачами; заборонено залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу електроприладів. На підставі п. 5.1.30 названих Правил в приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж живлення повинна бути відключена напруга.

Як вбачається з письмових пояснень гр. Пушнова А.С., Атоненко Д.С., Андриенко Д.Ю. (т.1 а.с.61-68), у приміщенні 16.05.2012р. була виявлена несправність електровимикача, яку до завершення робочого часу не вдалося усунути.

Пошкодження електровимикача у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004р. входить до поняття „поточний ремонт" - п. 1.2.15.4. Згідно Відомчих будівельних норми ВБН 58-88 (р) „Положення про організацію та проведення реконструкції, ремонту та технічного обслуговування будівель, об'єктів комунального та соціально-культурного призначення" даний вид ремонту також віднесено до поточного (додаток № 7).

Відповідно до п. 7.1. Договору від 4.01.2012р. відповідач зобов'язаний, зокрема, дотримуватись противопожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією, не до пускати перевантаження електромережі, а також за власний рахунок здійснювати поточний ремонт приміщення, тобто є відповідальним за його проведення.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Пунктом 2, 6 вказаних Роз'яснень визначено, що як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність протиправної винної поведінки відповідача, що виявилася у недотриманні працівниками останнього Правил пожежної безпеки в Україні при виконанні договору оренди приміщення від 04.01.2012р.

При цьому, даний факт встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2013р. у справі №5006/43/78/2012, що підлягає врахуванню судом відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що, вимоги про стягнення прямих збитків - 22400,00 грн. - вартості пошкодження будівлі ґрунтуються на оцінювальному акті БТІ (т. 1 арк. спр. 26) та розраховані, виходячи з площі, пошкодженої пожежею.

Дослідивши надані позивачем в обґрунтування вартості пошкодженого майна докази, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що оцінювальний акт БТІ не є належним доказом, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, вартості приміщення при вирішенні питання про стягнення збитків, (при цьому, інвентарна картка містить іншу вартість), розмір пошкодженої площі приміщення - 141 кв.м., про що стверджує позивач, також належними доказами не підтверджено. Натомість, технічним висновком Головного управління Держтехнобезпеки у Донецькій області від 19.05.2012р. (т.1 а.с.55-56), встановлено, що внаслідок пожежі в приміщенні знищені ТМЦ (пластикова продукція), а також крівля та перекриття на площі 25 кв.м.

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 22400,00 грн. - вартості пошкодження будівлі не підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку - (недоотриманої орендної плати протягом двох місяців), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Дана стаття кореспондується зі ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно з п. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Положеннями ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 5.1 договору № 001/01-12 від 04.01.2012р. сторонами визначений розмір орендної плати в сумі 6700 грн. на місяць з розрахунку оплати за один квадратний метр орендованої площі в місяць, яка становить 33 грн. 84 коп. без ПДВ і підлягає щомісячному перерахуванню відповідно до індексу інфляції.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

При цьому, позивач не звертався до відповідача з вимогами про стягнення орендної плати за період з червня по липень 2012 року. Крім того, доказів того, що позивачем взагалі в період дії договору будь-коли виставлялись рахунки відповідачеві на оплату орендної плати та останній ухилився від оплати цих рахунків, зокрема, і за спірний період, матеріали справи не містять.

З огляду на викладені обставини, правомірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 13400 грн. є недоведеними.

Щодо вимоги про стягнення збитків у вигляді коштів, необхідних на відновлення та ремонт пошкодженої будівлі у сумі 74400 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Беручи до уваги те, що за допомогою належних та допустимих доказів позивачем доведено понесення витрат у розмірі 46165,39 грн. (т.1 арк.спр.29-31, т.2 арк.спр.44), місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що вимоги про стягнення збитків підлягають задоволенню саме на зазначену суму.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на нікчемність договору №001/01-02 оренди (суборенди) від 04.01.2012р. з огляду на нікчемність договору оренди від 03.01.2012р., укладеного між ТОВ "Скольд" та позивачем, внаслідок недотримання ними положень про нотаріальне посвідчення договору та його державну реєстрацію, з огляду на наступне.

Так, у поданому відзиві заперечення відповідача засновані на „підтримці позиції касаційної інстанції щодо нікчемності договору від 03.01.2012р., укладеного між ТОВ "Скольд" та позивачем та, відповідно, нікчемності договору від 04.01.2012р., укладеного між сторонами по справі".

Між тим, оскільки касаційна інстанція в межах визначених законом повноважень, скасовуючи попередні рішення, не встановила будь-яких фактів, місцевим господарським судом, з врахуванням обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, надано правову оцінку правомірності укладених правочинів.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2012р. між ТОВ „Скольд" та позивачем по цій справі був укладений договір оренди, за умовами якого перший передав, а другий прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 198 кв. м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Югославська, 26 В, на строк до оформлення останнім права власності на це приміщення, але в будь-якому разі не довше ніж до 03.01.2015р. для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, право власності на вказане (реконструйоване) приміщення належало ТОВ „Скольд" відповідно до рішенням господарського суду Донецької області у справі № 31/24пн від 17.04.2008 р., яке набрало законної сили, а раніше, до реконструкції (добудови), згідно з договором купівлі-продажу від 02.12.2002р., зареєстрованого БТІ від 09.12.2002р.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на об'єкт нерухомого майна, до складу якого входить і приміщення площею 198 кв. м., було зареєстроване за позивачем на підставі свідоцтва про право власності від 12.04.2013р.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом, що оскільки строком дії договору, згідно з п.7 ст.180 Господарського суду України, є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору, підстави для висновку про нікчемність договору від 03.01.2012р., а також договору від 04.01.2012р., на підставі ст. ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, з урахуванням фактичних обставин справи, відсутні.

Крім того, враховуючи особливості договорів оренди, обов'язки по яким можуть бути припинені виключно на майбутнє, суд першої інстанції правомірно вважає в будь-якому випадку недоведеною позицію відповідача щодо відсутності підстав для відповідальності за порушення умов договору від 04.01.2012р.

Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом частково задоволено вимогу позивача про стягнення штрафу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 8.5 договору оренди № 001/01-12 сторонами погоджено, що відповідач у випадку втрати, гибелі або пошкодження об'єкту оренди сплачує позивачеві штраф у розмірі п'ятикратної плати за оренду, що діяла в попередньому місяці, якщо не доведе, що це сталось не з його вини.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Враховуючи те, що відповідач, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними та допустимими доказами, що пожежа на об'єкті оренди сталося не з його вини, то відповідно до п. 8.5 договору він повинний сплатити позивачеві штраф у розмірі п'ятикратної плати за оренду, що діяла в попередньому місяці в сумі 33500 грн.

При цьому, відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що з врахуванням часткового задоволення позовних вимог про стягнення збитків, викликаних порушенням умов договору, внаслідок якого було пошкоджено приміщення, а наявність будь-яких інших збитків позивачем, з огляду на вищевикладені висновки суду, не доведена, місцевий господарський суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, цілком доцільно та правомірно зменшив нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 6700 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013р. по справі №5017/3320/2012 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ГЕМОПЛАСТ" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013р. по справі №5017/3320/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23.12.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.