Рішення

від 16.12.2013 по справі 20/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/138 16.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"

До 1. Державної служби інтелектуальної власності України

2. Істенд Інтернаціонал ЛЛК (Eastend International LLC)

про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України №48955

на знак для товарів та послуг "ДИВНОЕ"

Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)

Гавриловська І.О.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача Жухевич О.В. - представник (дов. № б/н від 05.04.2013 р.)

від відповідача 1 Рижиков Ю.Ю. - представник (дов. № 1-8/5938 від 06.08.2013 р.)

від відповідача 2 Картушин Д.М. - представник (дов. № б/н від 30.01.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України №48955 на знак для товарів та послуг "ДИВНОЕ".

Ухвалою суду від 22.06.2011р. порушено провадження у справі №20/138, та прийнято позовну заяву до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. у справі №20/138 позов задоволено повністю. Достроково частково припинено дію свідоцтва України № 48955 на торговельну марку "ДИВНОЕ", яке видане на ім'я ІСТЕНД ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛЛС (Eastend International LLC), щодо усіх товарів 29 та 30 класів МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку; зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України № 48955 на торговельну марку «ДИВНОЕ» щодо всіх товарів 29 та 30 класів МКТП та стягнуто з ІСТЕНД ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛЛС, на користь Приватного акціонерного товариства «Креатив» 85 грн. 00 коп. -державного мита та 236 грн. 00 коп. -інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі №20/138, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. у справі №20/138 касаційну скаргу Істенд Інтернаціонал ЛЛК (Eastend International LLC) задоволено частково, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі №20/138, та передано справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суд ухвалою від 08.04.2013 р. прийняв справу № 20/138 до свого провадження та призначив її розгляд на 22.04.2013 р.

В судовому засіданні 22.04.2013 р. представник відповідача 2 заявив клопотання про оголошення перерви. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні 22.04.2013 р. оголошено перерву до 26.04.2013 р.

Представник відповідача 2 в судове засідання 26.04.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 26.04.2013 р. представник відповідача 1 надав суду письмові пояснення та клопотання про витребування у позивача довіреності, що в повному обсязі підтверджують повноваження його представників на підписання позовної заяви та звернення до суду від імені позивача.

Надані пояснення долучені до матеріалів справи, клопотання судом задоволено.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2, необхідністю витребування додаткових доказів, відповідно до ст. 77 ГПК України,відклав розгляд справи на 13.05.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу № 20/138 за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Державної служби інтелектуальної власності та Істенд Інтернаціонал ЛЛК (Eastend International LLC) про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України № 48955 на знак для товарів та послуг «ДИВНОЕ» передано на розгляд судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу №20/138 прийнято до провадження суддею Капцова Т.П., розгляд справи призначено на 27.05.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. справу №20/138 передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. справу № 20/138 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 27.05.2013 р.

15.05.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 пояснення стосовно висновків, наведених у постанові від 02.04.2013 р. ВГС України.

У судовому засіданні 27.05.2013 р. представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із частковим задоволенням заяви відповідача 2 про визнання наказів господарського суду міста Києва від 08.11.2012 р. такими, що не підлягають виконанню.

Дане клопотання судом задоволено. У судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2013 р.

У судовому засіданні 01.07.2013 р. представниками позивача, відповідача 1 та відповідача 2 заявлені клопотання про оголошення перерви з метою надання додаткових доказів та про продовження строків розгляду справи відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.

У судовому засіданні 01.07.2013 р. оголошено перерву до 29.07.2013 р.

Представниками сторін в судовому засіданні 29.07.2013р. заявлено клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів.

Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим у судовому засіданні 29.07.2013р. оголошено перерву до 05.08.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Зважаючи на ту обставину, що справа № 20/138 відноситься до категорії складних, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, суд, в судовому засіданні 05.08.2013р. прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 20/138 колегіально у складі трьох суддів, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, про що 05.08.2013р. винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. визначено для розгляду справи № 20/138 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В.

Ухвалою суду від 05.08.2013р. прийнято справу № 20/138 до провадження колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В., та призначено розгляд справи на 02.09.2013р.

У судовому засіданні 02.09.2013р. оголошено перерву до 23.09.2013р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. справу № 20/138 за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Державної служби інтелектуальної власності України та Істенд Інтернаціонал ЛЛК (Eastend International LLC) про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України №48955 на знак для товарів та послуг "ДИВНОЕ" передано на розгляд колегії суддів у складі: Капцова Т.П. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. справу №20/138 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Капцова Т.П. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В., розгляд справи призначено на 07.10.2013 р. о 10:45 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №20/138 передано для розгляду колегії суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №20/138 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В., розгляд справи призначено на 07.10.2013 р. о 10:45 год.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представники позивача та відповідача 2 подали суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю звернення до Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Дане клопотання судом задовольняється.

За таких обставин, у судовому засіданні 07.10.2013 р. оголошено перерву до 04.11.2013р.

У судовому засіданні 04.11.2013 р. представник відповідача 1 подав суду додаткові пояснення по справі, у яких зазначено, що відповідачем 1 було внесено зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно поновлення дії свідоцтва України № 48955 на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ», публікацію про що буде здійснено 25.11.2013 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність».

У судовому засіданні 04.11.2013 р. оголошено перерву до 25.11.2013 р.

25.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням дії спірного свідоцтва на знак для товарів і послуг через закінчення строку його дії з 10.04.2013 р.

У даному судовому засіданні представник відповідача 1 усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання пояснень по справі, з урахуванням клопотання про припинення провадження, поданого відповідачем 2.

Дане клопотання судом задовольняється.

Також, представники сторін у судовому засіданні 25.11.2013 р. подали суду клопотання про продовження строків розгляду справи відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 25.11.2013 р. оголошено перерву до 02.12.2013 р.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. представник відповідача 1 подав суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких заперечує проти задоволення клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі з підстав того, що правові наслідки дострокового припинення дії свідоцтва та припинення дії свідоцтва у зв'язку з несплатою збору за продовження строку його дії є різними.

Також у даному судовому засіданні представник позивача подав суду заперечення на заяву відповідача 2 щодо припинення провадження у справі, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні даної заяви з підстав того, що припинення провадження у даній справі є неможливим, оскільки в такому випадку між позивачем та відповідачем 2 залишаться спірні відносини стосовно повторної реєстрації знаку відповідачем 2, яке, в свою чергу, буде перешкодою позивачу для реєстрації такого знаку.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. оголошено перерву до 05.12.2013 р.

У судовому зсіданні 05.12.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача 2 заперечив проти позову з підстав того, що, на його думку, право позивача не є порушеним, а існування свого охоронюваного законом інтересу станом на час розгляду справи останнім не доведено. Крім цього, відповідач 2, надаючи суду пояснення по суті справи, вказав на поважність причин невикористання компанією Істенд Інтернаціонал ЛЛК знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 48955 протягом 3 років до моменту звернення позивачем до суду, що пов'язано з тим, що право власності на зазначений знак було передано йому вже після порушення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 05.12.2013 р. оголошено перерву до 16.12.2013 р.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. представник позивача подав суду пояснення по справі, відповідно до яких вказує на те, що його охоронюваний законом інтерес стосовно реєстрації та подальшого використання комбінованої торговельної марки «ДИВНОЕ» порушується відповідачем 2, у зв'язку з чим, у позивача виникло право на звернення до господарського суду на підставі ст. 1 ГПК України.

Також, у даному судовому засіданні представник відповідача 1 подав суду Виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 48955 станом на 13.12.2013 р., відповідно до якої дія зазначеного свідоцтва припинена у зв'язку з несплатою збору за продовження строку його дії, публікацію про що було здійснено 10.12.2013 р. у офіційному бюлетені «Промислова власність» № 23.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 16.12.2013 р. клопотання представника відповідача 2 про припинення провадження у справі, відмовляє в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців. Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено.

При цьому, за приписами ст. 22 вказаного Закону, ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.

Дане питання було предметом дослідження Вищого господарського суду України. Так, відповідно до п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну марку) (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 17.06.2004 р. № 01-8/847, пунктами 1 - 3 статті 18 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачені випадки, коли дія свідоцтва припиняється з ініціативи власника, або з інших підстав, що не пов'язані з умисним невикористанням власником своїм правом на знак. У той же час припинення дії свідоцтва з мотивів, передбачених частиною 4 статті 18 Закону, передбачає невикористання власником знака без поважних причин. Незважаючи на те, що в обох випадках дія знака припиняється на майбутнє, правові наслідки такого припинення різні. Так, відповідно до статті 22 Закону, ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону. Тобто у цьому випадку за відповідачем 2 і після припинення дії свідоцтва залишаються певні права на знак, що перешкоджають іншим особам, зокрема і позивачеві, звернутися з заявою про реєстрацію такого позначення.

Таким чином, залежно від підстав, з яких припиняється дія свідоцтва, настають і різні правові наслідки такого припинення.

Крім цього, відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідач 2 у клопотанні про припинення провадження у справі посилається на припинення дії спірного свідоцтва у зв'язку з несплатою збору за продовження його дії саме як на підставу припинення провадження за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у справі про дострокове припинення дії даного свідоцтва, суд, зважаючи на вищевикладене, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі та приходить до висновку про необхідність вирішення даного спору по суті.

В судовому засіданні 16.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2005 р. відповідачем 1 було зареєстровано знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ» та видано ООО «Интеройл» свідоцтво України № 48955 щодо товарів 29, 30 та 35 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі -МКТП), що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 48955 станом на 13.12.2013 р.

10.10.2008 р. право власності на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955 було передано компанії «Бергланд Інвест С.А.». Публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» №19 щодо передачі права власності за свідоцтвом України № 48955 здійснено 10.10.2008 р., що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 48955 станом на 13.12.2013 р.

25.07.2011 р. право власності на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955 було передано ІСТЕНД ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛЛС (Eastend International LLC). Публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» №14 щодо передачі права власності за свідоцтвом України № 48955 здійснено 25.07.2011 р., що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 48955 станом на 13.12.2013 р.

Згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг, класи 29 та 30, стосовно яких позивач просить достроково припинити дію Свідоцтва включають в себе:

- Кл. 29: М'ясо, риба, птиця, дичина; м'ясні екстракти законсервовані, сухі, несирі фрукти та овочі; желе, повидла, компоти; яйця, молоко та молочні продукти; харчова олія і жири; всі товари, що включені до 29 класу.

- Кл. 30: Кава, чай, какао, цукор, рис, тапіока, саго, замінники кави; борошно та зернові продукти, хліб; кондитерські вироби, морозиво, мед, сироп мелясовий; дріжджі, пекарські порошки; сіль, гірчиця; оцет, приправи; прянощі; харчовий лід; всі товари, що включені до 30 класу.

Позивач вважає , що знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за Свідоцтвом України № 48955 без поважних причин не використовується в Україні відповідачем 2 протягом останніх трьох років від дати подання позову (20.06.2011 р.) щодо товарів 29 та 30 класу МКТП, і даний факт унеможливив подальше здійснення позивачем всіх необхідних процедур, спрямованих на отримання останнім правової охорони на території України на позначення «ДИВНОЕ» за заявкою № m201004621 щодо товарів 29 та 30 класів МКТП в Державній службі інтелектуальної власності України. Оскільки зареєстроване Свідоцтво на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ», який не використовується відповідачем 2, перешкоджає отриманню позивачем свідоцтва на знак для товарів і послуг з однойменним позначенням, дія Свідоцтва відповідача 2 повинна бути достроково припинена судом.

Також позовною вимогою є зобов'язання відповідача 1 здійснити відповідну публікацію про дострокове припинення дії спірного Свідоцтва.

Відповідач 1 у поданому суду відзиві вказує на те, що відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме ст. 18, відповідач 2 як власник свідоцтва України № 48955 повинен довести факт використання спірного знаку, а у разі відсутності такого використання - зазначити поважні причини, з яких знак не використовується.

Відповідач 2 заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з таких підстав:

- позивач на підтвердження невикористання відповідачем 2 знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» надає відповідні матеріали в якості доказів такого невикористання компанією Бергланд Інвест С.А. - первісним відповідачем 2, що був замінений на належного, а тому дані докази не можуть вважатись належними та допустимими стосовно невикористання вказаного знаку компанією Істенд Інтернаціонал ЛЛК;

- у позивача відсутні порушене право та охоронюваний законом інтерес, внаслідок чого, на думку відповідача 2, спірні правовідносини відсутні;

- позивачем самостійно здійснюється використання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» на підставі укладеного договору від 14.04.2007 р., строк дії якого становить 1 рік, а у випадку належного його виконання - продовжується на 5 років. Тобто таке використання позивачем позначення «ДИВНОЕ» є, на думку відповідача 2, використанням знаку за свідоцтвом України № 48955 зі згоди та за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).

Статтею 17 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» на власника свідоцтва покладений обов'язок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Як передбачено ч. 2 ст. 497 ЦК України, чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати, чи мав місце факт невикористання в Україні торговельної марки «ДИВНОЕ» щодо товарів 29 та 30 класу МКТП, зареєстрованої для товарів і послуг 29, 30 та 35 класу МКТП, власником свідоцтва України № 48955, протягом трьох чи більше років від дати публікації відомостей про видачу Свідоцтва (з 15.04.2005 р.), та чи наявні поважні причини такого невикористання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом одного року, починаючи з 14.04.2007 р. здійснювалось використання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955, що підтверджується, зокрема, договором про передачу права на використання торгівельної марки від 14.04.2007 р., що відповідно до п. 8.1. вступає в силу з моменту його підписання (14.04.2007 р.) і діє протягом одного року, а також іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

З вказаних вище доказів також вбачається, що строк дії договору про передачу права на використання торгівельної марки від 14.04.2007 р. закінчився 14.04.2008 р., оскільки сторонами судового провадження доказів його пролонгації надано не було.

За таких обставин, суду необхідно з'ясувати, чи мав місце факт невикористання в Україні торговельної марки «ДИВНОЕ» щодо товарів 29 та 30 класу МКТП, зареєстрованої для товарів і послуг 29, 30 та 35 класу МКТП, власником свідоцтва України № 48955, протягом трьох років чи більше, починаючи з 15.04.2008 р. (з дня, наступного за останнім днем строку дії зазначеного вище договору), та чи наявні поважні причини такого невикористання.

Станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду спору по суті відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака вважається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання - обов'язок зазначення поважних причин, з яких знак не використовувався, повинен бути покладений на відповідача 2, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, якщо власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання.

Разом з тим, для правильного вирішення спору по суті також необхідно встановити наявність чи відсутність у відповідача 2 поважних причин невикористання в Україні знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955.

Такими поважними причинами в силу приписів ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зокрема є:

- обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

- можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Таким чином, дана стаття закону не встановлює виключного переліку причин невикористання знаку для товарів і послуг, які можуть вважатись судом поважними.

Судом також враховано, що відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у спорах про дострокове припинення дії свідоцтва на знак у зв'язку з невикористанням знака господарським судам необхідно з'ясовувати, з яких причин знак не використовувався власником, чи не обумовлено його невикористання незалежними від власника свідоцтва причинами, та дати оцінку названим обставинам у разі посилання відповідача на наявність таких причин.

Суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, пояснення та доводи представників сторін, вважає за необхідне зазначити таке.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача 2 стосовно того, що позивачем надано неналежні докази невикористання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» саме Істенд Інтернаціонал ЛЛК як відповідачем 2 з таких підстав. Позивачем надано на підтвердження своїх доводів докази невикористання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» компанією Бергланд Інвест - власником спірного свідоцтва станом на час подання позовної заяви, на яку в силу ст. 17 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» було покладено обов'язок добросовісного користування правами, що випливають зі свідоцтва. Доказами, що були надані позивачем суду, є: довідки Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Асоціації товарної нумерації України «ДжіЕс1 Україна», ДП «Моніторингу ЗМІ України», Державного департаменту інтелектуальної власності, які підтверджують невикористання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» в Україні станом на травень 2011 р. Суд враховує те, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 18 вказаного Закону, умовою для дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг є невикористання знаку в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, а тому докази невикористання знаку за спірним свідоцтвом компанією Бергланд Інвест як власником такого свідоцтва станом на час подання позову приймаються судом в якості належних та допустимих. Позивачем однак надано докази невикористання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за спірним свідоцтвом і компанією Істенд Інтернаціонал ЛЛК, зокрема довідки Державної ветеринарної та фітосанітарної служби та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Більше того, обов'язок з доказування наявності факту використання знаку для товарів і послуг покладено на відповідача 2 в силу абз. 2 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Суд також не приймає надані відповідачем 2 докази використання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955 самим позивачем під контролем з боку власника свідоцтва, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність між власником свідоцтва України № 48955 на знак для товарів і послуг та позивачем господарських відносин щодо використання зазначеного знаку протягом трьох років до дати подання позову.

Суд звертає увагу на те, що права на знак за оспорюваним свідоцтвом України № 48955 були отримані відповідачем 2 лише 25.07.2011 р., в результаті передачі останньому цих прав попереднім власником Компанією Бергланд Інвест С. А., а отже, саме з 25.07.2011 р. відповідач 2 отримав права, визначені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в тому числі і право на використання знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Починаючи з 25.11.2011 р. у відповідача 2 також виник обов'язок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва України № 48955 (ст. 17 Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

За таких обставин, оскільки право на використання спірного знаку фактично виникло у відповідача 2 лише з 25.07.2011 р., суд, оцінивши всі обставини справи, прийшов до висновку про наявність саме у відповідача 2 (Істенд Інтернаціонал ЛЛК) як теперішнього власника спірного свідоцтва поважних причин невикористання в Україні знаку для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за свідоцтвом України № 48955 протягом трьох років з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про дострокове припинення дії свідоцтва України № 48955 на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ» задоволенню не підлягають.

Позивач також звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України «Промислова власність» про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України № 48955 на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ».

Дійсно, відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовна вимога про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг є похідною від вимоги про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України № 48955 на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ», а отже, також не підлягає до задоволення.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об"єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Однак позивачем не доведено саме станом на час розгляду даної справи по суті продовження існування у нього охоронюваного законом інтересу (прагнення) щодо отримання свідоцтва на знак для товарів і послуг (зокрема шляхом подання нової заявки тощо), який містив би позначення, якому перешкоджає належний відповідачу 2 зареєстрований знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 48955.

Стосовно повноважень представників позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Позовну заяву у справі № 20/138 підписано представником позивача Жухевичем О.В. на підставі довіреності б/н від 07.06.2011 р. Даною довіреністю уповноважено Жухевича О.В. лише на захист прав та законних інтересів на об'єкти інтелектуальної власності, що належать ПрАТ «Креатив».

Таким чином, позивач не набув прав на знак для товарів і послуг «ДИВНОЕ» за спірним свідоцтвом, що виключає захист цього об'єкта інтелектуальної власності як такого, що належить ПрАТ «Креатив».

Представниками позивача однак надано для долучення до матеріалів справи оригінал іншої довіреності б/н від 05.04.2013 р., в тому числі на ім'я Жухевича О.В., що підписав позовну заяву у даній справі, у якій довіритель (Генеральний директор ПрАТ «Креатив») схвалює всі дії повірених, в тому числі і Жухевича О.В., вчинені до її видачі.

За таких обставин, оскільки дії Жухевича О.В., зокрема з приводу підписання позовної заяви у даній справі, отримали схвалення у довіреності від 05.04.2013 р., суд вважає, що даний представник був уповноважений на підписання позовної заяви у справі № 20/138.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з усього викладеного вище, суд дійшов висновку, що, доводи відповідача 2 вказують на поважність причин невикористання останнім торгівельної марки за спірним свідоцтвом в Україні, а тому вимоги позивача стосовно дострокового часткового припинення дії спірного свідоцтва та здійснення відповідної публікації відповідачем 1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 23.12.2013 р.

Судді: Ю.В. Картавцева (гол.)

І.О. Гавриловська

К.В. Полякова