Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а/2370/4977/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4977/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської екологічної прокуратури на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року Кременчуцька міжрайонна екологічна прокуратура (далі - Позивач, Прокуратура) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області (далі - Відповідач, ІДАБК) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.07.2012 року № ЧК 18212125690 щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - Третя особа, ОСОБА_2).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для його скасування немає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на невідповідності висновків суду фактичним обставинам.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.

Третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив, що 24.07.2012 року начальником ІДАБК було зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію про готовність об'єкта ІІ категорії складності за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації, а саме - дачного будинку з прибудовою, веранди,

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що, на думку Прокурора, інформація, яка міститься у вказаній декларації, не узгоджується з доданими до неї документами, а саме - правовстановлюючими документами на земельну ділянку. Так, Третя особа вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 71249860000010010008 перебуває в нього у власності, проте як правовстановлюючий документ визначено договір оренди земельної ділянки від 29.01.2004 року, укладений між Черкаською міською радою та дачним кооперативом «Береговий». Місце розташування земельної ділянки вказано в декларації АДРЕСА_1, проте об'єктом договору оренди від 29.01.2004 року є земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_2. Зазначене в декларації цільове призначення земельної ділянки, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, не відповідає цільовому призначенню згідно договору оренди, яким вона віднесена до земель водного фонду (прибережна захисна смуга), на яких відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України взагалі заборонено будівництво. Крім того, згідно довідки міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі правовстановлюючі документи за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 71249860000010010008 не зареєстровано.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року №91 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадянських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, дійшов до висновку, що оскільки, по-перше, помилкове зазначення в декларації правового титулу земельної ділянки не може бути підставою для сумніву щодо наявності права користування спірною земельною ділянкою, по-друге, за Третьою особою дійсно обліковується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, а по-третє, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, то немає підстав для скасування рішення про реєстрацію декларації, яке за своєю суттю є актом індивідуальної дії.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» належить до повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 1 затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року №91 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадянських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (далі - Порядок №91), останній встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Згідно п. 3.1 Порядку №91 прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - Інспекції) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Пунктом 3.2 Порядку №91 визначено, що замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації; засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.

Порядок розгляду ІДАБК документів, визначених у пункті 3.2 Порядку №91, передбачено у п.п. 3.3-3.5 зазначеного Порядку, згідно якого Інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 цього розділу, та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення.

Дані, зазначені у декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею. Згідно з частиною десятою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації.

Інспекція повертає декларацію замовнику, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком. Повернення декларації з інших підстав не допускається.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідальність за повноту та достовірність зазначених в декларації про готовність об'єкта до експлуатації даних несе особа, яка подає таку декларацію. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що положення Порядку №91 передбачають можливість повернення Інспекцією декларації замовнику виключно у випадку її подання чи оформлення з порушенням вимог, встановлених зазначеним Порядком.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції щодо невідповідності викладених в декларації даних доданим до неї документів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом, в декларації Третьою особою було дійсно зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 71249860000:01:001:0008 належить останній на праві приватної власності на підставі договору оренди землі від 29.01.2004 року. Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що помилкове зазначення ОСОБА_2 правового титулу, на підставі якого земельна ділянка перебуває в останнього в користуванні, не може бути підставою для висновку про відсутність правомочності у Третьої особи використання останньої.

Крім того, згідно наявних у матеріалах справи документів, а саме довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07.06.2012 року №1020, а також довідки дачного кооперативу «Береговий» від 06.08.2013 року №22 вбачається, що земельна ділянка, видана ОСОБА_2, розташована за адресою: АДРЕСА_1. При цьому судовою колегією враховується, що згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7100552122013 від 13.08.2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0008 розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначання - для індивідуального дачного будівництва, категорія земель - землі рекреаційного призначення.

З наведеного випливає безпідставність посилання Апелянта на те, що Третьою особою було невірно вказано адресу розташування спірної земельної ділянки, а також на те, що остання входить до складу земель водного фонду.

Також колегія суддів критично оцінює посилання Прокуратури на приписи Порядку №91 в редакції після 23.07.2012 року, оскільки Третьою особою було подано заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та додані до неї документи 19.07.2012 року, а тому перевірка відповідності поданих документів та зазначених в декларації даних мала здійснюватися Відповідачем у відповідності до приписів Порядку №91 в редакції, яка діяла на момент подання документів.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи Апелянта щодо невірного застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпровської екологічної прокуратури - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.