Постанова

від 19.12.2013 по справі 910/14671/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 910/14671/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Міщенка П.К. суддів:Коваленка В.М., Палій В.М. розглянувши касаційну скаргу на ухвалу та на постанову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у м. Києві Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у справі№ 910/14671/13 господарського суду за заявою доміста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Лігал Експертс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна" провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Юридична фірма "Лігал Експертс" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна", призначено підготовче засідання суду на 13.08.2013 року та зобов'язано арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну надати суду до 12.08.2013 року заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва за результатами підготовчого засідання від 13.08.2013 року (Суддя - Пасько М.В.) порушено провадження у справі № 910/14671/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна", Приватне підприємство "Юридична фірма "Лігал Експертс" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна" на суму 377 400,00 грн., розпорядником майна боржника призначено Кочин Н.В. та інше.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/14671/13 скасувати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року (Головуючий суддя -Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/14671/13 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами Державна податкова інспекція у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду касаційної інстанції, просить їх скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 11, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 78 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Оскаржуючи судові рішення у даній справі про банкрутство, заявник вказує на те, що він є податковим органом, що надає йому право незалежно від наявності грошових вимог до боржника оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство.

Колегія суддів не погоджується із такими твердженнями заявника та важає, що органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України, яка не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Як вбачається, дана справа про банкрутство порушена за загальною процедурою банкрутства, де виявлення всіх без виключення кредиторів боржника відбувається у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті конкурсні кредитори боржника протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника.

Отже, на стадії підготовчого засідання до моменту офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відсутні інші, окрім боржника, ініціюючого кредитора та розпорядника майна, учасники провадження у справі, так як кредитори можуть набути статусу учасника провадження у справі виключно шляхом подання заяв з грошовими вимогами до боржника у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство (тобто після здійснення офіційного оприлюднення відповідного оголошення).

Однак, як вбачається, на момент подання заявником апеляційної скарги у матеріалах справи були відсутні докази звернення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві із кредиторськими вимогами до ТОВ "Лексус-Україна", у своїй касаційній скарзі заявник, також, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості, доказів того, що господарський суд першої інстанції за результатами винесення ухвали підготовчого засідання вирішив питання про права та обов'язки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано, отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу було відсутнє.

У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою заявника, оскільки на момент такого звернення він не набув статусу кредитора - учасника справи про банкрутство.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника - припиненню, як безпідставно порушене.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що податковий орган, не позбавлений права провести відповідну перевірку банкрута, з урахуванням приписів ст. 78 Податкового кодексу України, за результатами такої перевірки заявити кредиторські вимоги до банкрута та, у разі набуття статусу сторони у справі, оскаржувати у подальшому судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "Лексус-Україна".

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4 1 , 80, 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у справі №910/14671/13 скасувати.

Прийняти нове рішення (ухвалу), яким припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у м. Києв на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі №910/14671/13.

Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді В.М. Коваленка

В.М. Палій