Ухвала

від 25.03.2014 по справі 910/14671/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"25" березня 2014 р. Справа №910/14671/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від заявника - Боядін В.С. директор (наказ № 3 від 25.08.2011);

від боржника - не з'явився;

ліквідатор - не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13 (суддя Пасько М.В.)

за приватного підприємства «Юридична фірма «Лігал Експертс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус - Україна», м. Київпро банкрутством

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Юридична фірма «Лігал Експертс» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус - Україна».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, призначено підготовче засідання суду та зобов'язано арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну надати суду заяву про участь у справі.

Ухвалою суду від 13.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14671/13, визнано ПП «Юридична фірма «Лігал Експертс» кредитором ТОВ «Лексус-Україна» на суму 377 400,00 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника - Кочин Н.В., яку зобов'язано надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр вимог кредиторів боржника, а також організувати і провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, зобов'язано заявника подати за його рахунок у п'ятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, призначено наступне - попереднє засідання суду та заяву арбітражного керуючого Долича О.В. про участь у справі в якості розпорядника майна боржника залишено без задоволення.

Ухвалою попереднього засідання від 21.11.2013 визнано кредитором ТОВ «Лексус-Україна»: ПП «Юридична фірма «Лігал Експертс» на суму 370 000,00 грн вимог IV черги, затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 370 000,00 грн, зобов'язано розпорядника майна боржника Кочин Н.В. провести збори кредиторів, про час і місце проведення яких, у встановленому Законом порядку повідомити кредиторів, надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника, визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/14671/13.

Постановою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13 (суддя Пасько М.В.) визнано ТОВ «Лексус - Україна» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну, яку зобов'язано у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх розгляду (визнання або ж відхилення в установленому порядку) та провести ліквідаційну процедуру, надати суду свій звіт і ліквідаційний баланс банкрута.

Визначено необхідність оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус - Україна» банкрутом.

При цьому, господарську діяльність банкрута завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13, припинити провадження у справі.

Так, в апеляційній скарзі представник скаржника зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 11, 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Представник приватного підприємства «Юридична фірма «Лігал Експертс» в судовому засіданні 16.07.2013 року заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а також обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва подана на постанову місцевого господарського суду, якою визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора у справі.

Згідно статті 91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили мають сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішував питання про їх права та обов'язки.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Отже, виходячи зі змісту статті 1 спеціального Закону, Державна податкова інспекція в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в процедурах банкрутства не має іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 21, 22 та 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Положення ст. ст. 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлювали порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують і відповідно розгляд їх судом на попередньому засіданні.

В матеріалах справи не містяться доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ «Лексус - Україна».

Ухвалою попереднього судового засідання від 21.11.2013 було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 370 000,00 грн, до числа якого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві не входить.

В апеляційній скарзі інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Стосовно доводів скаржника про порушення права останнього у зв'язку з безпідставним порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лексус - Україна» та в подальшому прийняттям спірної постанови слід зазначити наступне.

По-перше, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лексус - Україна» було направлено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується відміткою про направлення на зворотній стороні останнього аркушу ухвали, отже остання була обізнана про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

По-друге, підстави порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лексус - Україна» була предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, що відбулося 13.08.2013, за результатами якого судом було прийнято ухвалу, яка ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не була оскаржена.

З приводу проведення органами ДПІ перевірки ТОВ «Лексус - Україна» колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

За таких обставин, доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду міста Києва порушує права та інтереси Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві до апеляційної скарги не додано.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів відзначає, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві не є кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус - Україна», оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до товариства, не звернулась у визначений законодавством строк із кредиторськими вимогами до боржника, у зв'язку з чим державна податкова інспекція, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство, а оскаржувана постанова, як встановлено вище, не стосується її прав та обов'язків, в зв'язку з чим, інспекція не має права апеляційного оскарження судових рішень у даній справі відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови в прийнятті апеляційної скарги.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Приписи статей 80 і 81 ГПК ( 1798-12 ) застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111-7 ГПК щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою має бути припинено.

Керуючись ст.ст.4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99, 102, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Київської області від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко