Постанова

від 17.06.2014 по справі 910/14671/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 910/14671/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Удовиченка О.С., суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу на ухвалу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі№ 910/14671/13 господарського суду за заявою доміста Києва Приватного підприємства "Юридична фірма "Лігал Експертс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна" провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Юридична фірма "Лігал Експертс" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна", призначено підготовче засідання суду на 13.08.2013 року та зобов'язано арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну надати суду до 12.08.2013 року заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва за результатами підготовчого засідання від 13.08.2013 року (Суддя - Пасько М.В.) порушено провадження у справі № 910/14671/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна", Приватне підприємство "Юридична фірма "Лігал Експертс" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна" на суму 377 400,00 грн., розпорядником майна боржника призначено Кочин Н.В. та інше.

Постановою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13 (суддя Пасько М.В.) визнано ТОВ "Лексус - Україна" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну, яку зобов'язано у разі отримання заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх розгляду (визнання або ж відхилення в установленому порядку) та провести ліквідаційну процедуру, надати суду свій звіт і ліквідаційний баланс банкрута.

Визначено необхідність оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус - Україна" банкрутом.

При цьому, господарську діяльність банкрута завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, у якій просила скасувати постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13, припинити провадження у справі, посилаючись на те, що постанова господарського суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 11, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року, зокрема, наведену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (Головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.), з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року про виправлення описки у даній справі, припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернулась до суду касаційної інстанції з проханням про її скасування та направлення матеріалів справи на розгляд до суду другої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У відповідності зі ст. 4 1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Оскаржуючи ухвалу апеляційного господарського суду у даній справі, заявник вказує на те, що він є податковим органом, що надає йому право незалежно від наявності грошових вимог до боржника оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство.

Колегія суддів господарського суду касаційної інстанції не погоджується із такими твердженнями заявника та вважає, що органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України, яка не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Як вбачається, дана справа про банкрутство порушена за загальною процедурою банкрутства, де виявлення всіх без виключення кредиторів боржника відбувається у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Лексус - Україна".

Ухвалою попереднього судового засідання від 21.11.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 370 000,00 грн., до числа якого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві не входить.

В апеляційній скарзі інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Стосовно доводів заявника касаційної скарги щодо порушення права останнього у зв'язку з безпідставним порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лексус - Україна" та в подальшому прийняттям спірної постанови про визнання боржника банкрутом, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що по-перше, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лексус - Україна" було направлено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується відміткою про направлення на зворотній стороні останнього аркушу ухвали, отже остання була обізнана про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. По-друге, підстави порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лексус - Україна" були предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, що відбулося 13.08.2013 року.

Разом з тим, у своїй касаційній скарзі заявник, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості та доказів того, що господарський суд першої інстанції за результатами винесення постанови про визнання боржника банкрутом вирішив питання про права та обов'язки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у м. Києві, отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу було відсутнє.

У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції правомірно припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявника, оскільки на момент такого звернення податковий орган не набув статусу кредитора - учасника справи про банкрутство.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Встановивши, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва статусу кредитора у даній справі не набула, доказів в підтвердження того, що прийнята постанова суду першої інстанції, у даному випадку, стосується обов'язків податкового органу або порушує його права, останнім не надано, тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність права на звернення з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 21.01.2014 року у справі №910/14671/13.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно припинив помилково порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва, у даній справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі.

Отже, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року про припинення апеляційного провадження за скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року у справі №910/14671/13 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

З приводу проведення органами ДПІ перевірки ТОВ "Лексус - Україна" колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника, з урахуванням приписів ст. 78 Податкового кодексу України. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 80, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі №910/14671/13 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук