Рішення

від 18.12.2013 по справі 913/1191/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

18 грудня 2013 року Справа № 913/1191/13

Провадження №1пд/913/2969/13

За первісним позовом прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі позивачів:

Виконавчого комітету Луганської міської ради та

Луганської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1", м. Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держземагентства у Луганській області, м. Луганськ

про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)

та зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1", м. Луганськ

до 1-го відповідача - Виконавчого комітету Луганської міської ради

2- го відповідача - Луганської міської ради

про визнання договору № 1411 на право тимчасового використання землі (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 недійсним

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

В засіданні брали участь:

від позивачів за первісним позовом - Полякова О.В., довіреність від 23.08.2013 № 01/03-31/5299/0/2-13; № 01/03-31/5298/0/2-13;

від відповідача за первісним позовом - Жолтіков М.С. - керівник (наказ від 11.06.2013 № 12);

від третьої особи - представник не викликався ;

начальник відділу прокуратури м. Луганська Подгорна Г.В., посвідчення від 06.10.2012 № 007816.

На підставі ст. 77 ГПК України у засіданні суду 17.12.2013 було оголошено перерву до 18.12.2013 , 11-00.

Суть спору за первісним позовом: про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 (державна реєстрація від 19.04.1996 №1411) до пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.2.

Суть спору за зустрічним позовом: про визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 недійсним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд дійшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду Луганської області по даній справі від 13.06.2013, залишеним без змін апеляційною інстанцією, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, внесені зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 1" (державна реєстрація від 19.04.1996 № 1411) в редакції, заявленій прокурором у позовній заяві.

08.10.2013 Вищий господарський суд України рішення попередніх судів скасував, справу направив на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові від 08.10.2013 Вищий господарський суд України зазначив наступне:

- вирішуючи даний спір, суди залишили поза увагою доводи відповідача стосовно наявності договору № 818 від 16.05.1995, використання ним земельної ділянки саме на підставі цього договору, а також наявності акта приймання-передачі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1 від 04.11.2011, Луганській міській раді (а.с. 67). Залишено поза увагою судів і довід відповідача щодо відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було укладено договір № 1411 від 11.04.1996, виходячи зі змісту рішення виконкому № 157 від 21.03.1996.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов у ній заявлений прокурором з належним обгрунтуванням такого звернення, оскільки ст. 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 2 ГПК України (у редакції Закону від 18.09.2012), яка регулює порушення справ у господарському суді, такі справи порушуються за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Підставою звернення прокурора з даною позовною заявою до суду в інтересах держави є порушення відповідачем інтересів Луганської міської ради, як власника землі, у сфері орендних правовідносин.

За первісним позовом предметом спору є внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 (державна реєстрація від 19.04.1996 №1411), а саме:

- до п. 2.1 щодо встановлення річної орендної плати у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3";

- до п. 3.2 щодо своєчасного внесення орендарем орендної плати та відповідальності у вигляді пені у розмірі пені, передбаченої діючим законодавством, за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення".

- доповнення договору п. 2.2 умовами про те, що річна орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі щомісячно на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Як свідчать матеріали справи, за листом № 01/03-13/5703/0/2-12 від 25.09.2012 Луганська міська рада звернулась до відповідача з проханням про приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідач за первісним позовом проти його задоволення заперечує та звернувся з зустрічним позовом про визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 недійсним.

У зв'язку з тим, що за первісним позовом йдеться про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею, а даний правочин оспорюється за зустрічним позовом, останній було прийнято до розгляду.

Прокурор за листом від 10.12.2013 № 156-8727 вих-13 проти задоволення зустрічної позовної заяви також заперечує з посиланням на те, що згідно ст. 24 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як звісно, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, коли задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. З урахуванням викладеного, суд вважає правильним спочатку розглянути зустрічний позов у справі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та прокурора, суд вважає вимоги зустрічного позову необгрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В обгрунтування зустрічного позову про визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 недійсним позивач за зустрічним позовом посилається на те, що при його укладанні не дотримано встановлену законом процедуру через відсутність рішення на виділення землі, відсутність певних суттєвих умов договору оренди, а також оригінального примірнику договору. За доводами ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 1" земельна ділянка, на якій розташоване належне товариству нерухоме майно, має іншу адресу (вул. Краснодонська, 1М). За листом від 25.09.2012 (арк. справи 89-90, т. 2) 2-ий позивач сам посилається на невідповідність оспорюваного договору закону.

При розгляді справи судом встановлено, що 11.04.1996 між виконавчим комітетом Луганської міської ради (1-им позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" (відповідачем) був підписаний договір № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого орендар прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,8181 га (п. 1.1), строком на 49 років для розміщення виробничих будівель та споруд заводу по вул. Краснодонська, 1 (п. 1.2).

Додатковою угодою від 11.04.2006 сторони внесли зміни до п. 1.1 договору, змінивши слова та цифри "загальною площею 1,8181 га" на слова та цифри "загальною площею 0,2410 га, а договором про внесення змін від 04.11.2011 останні були змінені на слова та цифри "загальною площею 1,0181 га".

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом на факт розірвання договору за взаємною згодою сторін та рішення Луганської міської ради № 56/1 від 02.02.2001, то вони спростовуються тим, що рішенням господарського суду Луганської області від 21.08.2003 у справі № 15/171н вказане рішення визнано недійсним та Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 002813/4 виданий на виконання рішення, яке визнане недійсним.

Як свідчить зміст договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, у якості правової підстави для його укладання у п. 1.1 зазначене рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 № 157 (арк. справи 122, т. 1).

Примірник вказаного рішення "Про припинення права користування частиною земельної ділянки, яка надається товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" під розміщення виробничих будівель та споруд по вул. Краснодонська, 1" був долучений до справи позивачами. Даним актом згідно його резолютивної частини вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 0,5504 га (5504 кв.м) товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" по вул. Краснодонській, 1, відповідно викопіювання із плану міста, у зв'язку із добровільною відмовою. Відділ земельних ресурсів міськвиконкому зобов'язано внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, що рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 № 157, виходячи з його змісту, не може бути тим юридичним фактом, з яким можливо було б пов'язати правомірність укладання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996.

У той же час, позивач за первісним позовом у відзиві, який здано в засіданні суду 10.12.2013, посилається на те, що до вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосується загальна позовна давність (з урахуванням п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за яким до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 1 січня 2004 року; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми ЦК Української РСР 1963 року.

У відповідності зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

У відповідності до ст. 71 ЦК УРСР, яка визначає загальний строк позовної давності, такий строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено встановлюється в три роки. Даний кодекс не містить у переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, такі як визнання угод недійсними.

За ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Так, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 19.11.2013 /згідно відмітки на позові/, а за матеріалами даної справи строк позовної давності для визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) закінчився у 1999 році.

За таких обставин у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з віднесенням судового збору на позивача за зустрічним позовом у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Щодо первісного позову про внесення змін до договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), то у його задоволенні також слід відмовити з огляду на наступне .

Так, правове регулювання надання земельних ділянок у користування на час укладання оспорюваного договору здійснювалось, зокрема, ст. 19 Земельного кодексу УССР (18.12.1990), якою передбачалось наступне:

- міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста;

- надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок;

- замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємств, установи і організації;

- підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки;

- відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка;

- районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Як встановлено судом при розгляді зустрічного позову у договорі № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, у якості правової підстави для його укладання у п. 1.1 зроблено посилання на рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 № 157.

Оцінюючи вказані обставини, суд враховує той факт, що саме по собі посилання у договорі на інше рішення органу владних повноважень (наприклад, з причини помилки осіб при його складанні) не може свідчити про порушення закону. Так, дійсно, за матеріалами справи прокурор та позивачі посилаються на рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 199/19 "Про надання у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" для розміщення виробничих будівель та споруд по вул. Краснодонська, 1" (арк. справи 121, т. 1). Даним рішенням відповідачу надано земельні ділянки загальною площею 2,5119 га по вул. Краснодонська, 1 у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років. Однак, суд звертає увагу прокурора та позивачів, що дане рішення прийняте 21.04.1995 та зазначено, як правова підстава для укладання договору № 818 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.05.1995 (арк. справи 210, т. 1), а оспорюваний договір № 1411 підписано сторонами 11.04.1996 (зареєстровано 19.04.1996 за № 1411).

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що за матеріалами справи позивачами не доведено існування відповідного рішення компетентного органу на виділення земельної ділянки для ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 1" для розміщення виробничих будівель та споруд по вул. Краснодонська, 1, що необхідно для укладання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), до якого за первісним позовом прокурор просить внести зміни.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Правове регулювання недійсності угоди, яка не відповідає вимогам закону, на час укладання оспорюваного договору здійснювалось ст. 48 ЦК УРСР, яка передбачала, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Господарський суд дійшов висновку, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 (державна реєстрація від 19.04.1996 №1411) суперечив ст. 19 Земельного кодексу УССР (18.12.1990), яка передбачала обов'язкове існування відповідного рішення про виділення землі, до-речі, як і чинне на даний час відповідне земельне законодавство, а тому вказаний договір є недійсним.

При ухваленні даного рішення суд також враховує положення ЦК УРСР щодо моменту, з якого угода вважається недійсною, а саме згідно із ст. 59 даного Кодексу угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Тому на підставі викладеного, а також ст. 48, ст. 59 ЦК УРСР господарський суд визнає недійсним на припиняє на майбутнє договір оренди землі від 11.04.1996.

У зв'язку з визнанням договору недійсним відсутні підстави для внесення змін до нього за вимогами первісного позову, у задоволенні якого також слід відмовити.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на 1-го позивача, який наділений виключною компетенцією з питань регулювання земельних відносин, зі стягненням їх на користь державного бюджету України, оскільки позов заявлений прокурором.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 60, 82, ст. 83 п. 1 ч. 1, 84, 85, 111 12 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2 . Визнати недійсним договір № 1411 на право тимчасового використання землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 /державна реєстрація 19.04.1996 № 1411/, підписаний виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" (ідент.код 03329657), та припинити зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

3. Стягнути з Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідент. код 26070794 в доход державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувач ГУДКСУ у Луганській області, по коду класифікації доходів (ККД) 22030001, символ 206, назва Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) судовий збір у сумі 1147 грн. 00 коп., видати на виконання наказ Ленінській ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Судові витрати по зустрічному позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 23.12.2013.

Суддя Н.М.Зюбанова