Постанова

від 31.03.2014 по справі 913/1191/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2014 справа №913/1191/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододова О.В. від прокурораКучер А.Ю. від відповідачане з'явився розглянувши апеляційні скарги 1. Виконавчого комітету Луганської області та Луганської міської ради; 2. Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2013 року у справі№ 913/ 1191/13 (суддя Зюганова Н.М.) за позовомПрокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ пропро визнання договору № 1411 на право тимчасового використання землі ( в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.12.2013р. за заявою Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землі ( у тому числі на умовах оренди) та зустрічною позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ до відповідача 1: Виконавчого комітету Луганської міської ради та відповідача 2: Луганської міської ради про визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землі ( у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 року недійсним - визнано недійсним договір № 1411 на право тимчасового використання землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 /державна реєстрація 19.04.1996 № 1411/, підписаний виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" (ідент.код 03329657), та припинено зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник Виконавчого комітету Луганської області та Луганської міської ради направив до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив:

1. Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2013 (повне рішення складено 23.12.2013) по справі №913/1191/13 в частині відмови у задоволенні первісного позову та визнання недійсним договору №1411 на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 / державна реєстрація від 19.04.1996 №411/, підписаний виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1» (ідент.код 03329657), та припинення зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

2. Прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до ТОВ «Ремонтно-будівельне управління №1» про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, зареєстрованого 19.04.1996 №1411, а саме:

Внести зміни до договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 реєстрація 19.04.1996 №411 з змінами до нього, який укладений з ТОВ «Ремонтно-будівельне управління №1», відносно земельної ділянки площею 0,0181 га під розміщення виробничих будівель та споруд заводу, а саме:

2.1 викласти п. 2.1 розділу « 2. Плата за землю» договору у новій редакції: « 2.1 Годовая арендная плата устанавливается в раз мере земельного налога с применением к нему договорного коэффициента 3»;

2.2 доповнити розділ « 2. Плата за землю» договору новим пунктом 2.2 наступного змісту: « 2.2 Годовая арендная плата за землю уплачивается орендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного месяца на расчетный сет, реквізити котрого орендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе»;

2.3 в абзаці 4 п.п а) пункту 3.1 розділу «3. Права и обязанности сторон» слова: экономической оценки земель» змінити на слова «нормативной денежной оценки земель г. Луганська»;

2.4 викласти абзац 11 п.п. б) п. 3.2 розділу « 3. Права и обязанности сторон» в новій редакції: «Своевременно вносить обусловленную договором арендную плату за землю. В случае невнесения арендной платы в сроки, определенные данным договором на право временного пользования землей (в том числе на условиях аренды), с арендатора взымается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки».

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради направило до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить:

1. Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2013 у справі № 913/1191/13 в частині відмови у задоволені первісного позову та визнання недійсним договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 року, підписаний виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ «РБУ №1» та припинення зобов'язання за вказаним договором на майбутнє;

2. Прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов прокурора м. Луганська. В частині відмови у задоволені позову рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2013 року залишити без змін.

Надані апеляційні скарги за змістом є схожими. В підтвердження доводів апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянти зазначають, що 16.05.1995 року ТОВ «РБУ №1» було укладено договір на право тимчасового користування землею № 818.

На підставі клопотання ТОВ «РБУ№1» рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради народних депутатів від 20.12.1995 року № 671 припинено право користування частиною земельної ділянки загальною площею 01434 га.

Також, за клопотанням ТОВ «РБУ№1» рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради народних депутатів від 21.03.1996 року № 157 припинено право користування земельною ділянкою площею 0,5504 га.

У преамбулі даного рішення є посилання на рішення міськвиконкому від 21.04.1995 року № 199/19 та від 20.12.1995 № 671, якими було відповідно надано земельну ділянку ТОВ «РБУ№1» та внесено зміни щодо площі земельної ділянки, яка перебуває в користуванні підприємства.

Таким чином, апелянти вказують на те, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладено договір № 1411 від 11.04.1996 року є безпідставними.

Також, судом першої інстанції був зроблений невірний висновок, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 року, зареєстрований 19.04.1996 року № 1411 суперечить ст.190 Земельного кодексу УССР (18.12.1990року).

Крім того, судом не з'ясовано, що сторонами в 1996 році було укладено договір на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 04.11.1996 року № 1411, але за правовою природою це договір про внесення змін до договору на право тимчасового користування ( в тому числі на умовах оренди) від16.05.1995 № 818, виходячи з його змісту (посилання в п.1.1 договору на рішення виконавчого комітету Луганської міської ради народних депутатів від 21.03.1996 року № 157 та площу земельної ділянки).

Таким чином, апелянти вважають, що у разі наявності розбіжностей між найменуванням договору та його змісту правову природу такого договору необхідно визначати відповідно до його умов, а не найменування.

Ухвалою від 13.01.2014р. апеляційна скарга прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської області була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Ухвалою від 23.01.2014р. апеляційна скарга заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом та об'єднана в одне провадження з апеляційною скаргою прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської області

У судовому засіданні 26.03.2014 року прокурор підтримав доводи викладені в апеляційних скаргах та просив задовольнити апеляційні скарги.

Представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

13.06.2013 рішенням господарського суду Луганської області по даній справі № 913/1191/13 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, внесені зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 1" (державна реєстрація від 19.04.1996 № 1411) в редакції, заявленій прокурором у позовній заяві.

19.08.2013 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення від 13.06.2013 господарського суду Луганської області залишено без змін.

08.10.2013 року Вищий господарський суд України рішення попередніх судів скасував, справу направив на новий розгляд.

З урахуванням вказівок Вищого господарського суду України 17.12.2013 року рішенням господарського суду Луганської області від 17.12.2013р. за заявою Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськ до Товариства з додатковою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землі ( у тому числі на умовах оренди) та зустрічною позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ до відповідача 1: Виконавчого комітету Луганської міської ради та відповідача 2: Луганської міської ради про визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землі ( у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 року недійсним - визнано недійсним договір № 1411 на право тимчасового використання землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 /державна реєстрація 19.04.1996 № 1411/, підписаний виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" (ідент.код 03329657), та припинено зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

Колегія суддів вказує на те, що первісний позов по даній справі заявлений прокурором з належним обгрунтуванням такого звернення, оскільки ст. 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 2 ГПК України (у редакції Закону від 18.09.2012), яка регулює порушення справ у господарському суді, такі справи порушуються за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Підставою звернення прокурора з позовною заявою до суду першої інстанції в інтересах держави є порушення відповідачем інтересів Луганської міської ради, як власника землі, у сфері орендних правовідносин.

Колегією суддів, з матеріалів справи встановлено, що за первісним позовом предметом спору було внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 (державна реєстрація від 19.04.1996 №1411), а саме:

- до п. 2.1 щодо встановлення річної орендної плати у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3";

- до п. 3.2 щодо своєчасного внесення орендарем орендної плати та відповідальності у вигляді пені у розмірі пені, передбаченої діючим законодавством, за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення".

- доповнення договору п. 2.2 умовами про те, що річна орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі щомісячно на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Як свідчать матеріали справи, за листом № 01/03-13/5703/0/2-12 від 25.09.2012 Луганська міська рада звернулась до відповідача з проханням про приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Також, встановлено, що відповідач за первісним позовом проти його задоволення заперечував та звернувся до суду першої інстанції з зустрічним позовом про визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 недійсним.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 11.04.1996 між виконавчим комітетом Луганської міської ради (1-им позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" (відповідачем) був підписаний договір № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого орендар прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,8181 га (п. 1.1), строком на 49 років для розміщення виробничих будівель та споруд заводу по вул. Краснодонська, 1 (п. 1.2).

Додатковою угодою від 11.04.2006 сторони внесли зміни до п. 1.1 договору, змінивши слова та цифри "загальною площею 1,8181 га" на слова та цифри "загальною площею 0,2410 га, а договором про внесення змін від 04.11.2011 останні були змінені на слова та цифри "загальною площею 1,0181 га".

Встановлено, що відповідно до змісту договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, у якості правової підстави для його укладання у п. 1.1 зазначене рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 № 157 .

Згідно вищенаведеного рішення та відповідно до його резолютивної частини вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 0,5504 га (5504 кв.м) товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" по вул. Краснодонській, 1, відповідно викопіювання із плану міста, у зв'язку із добровільною відмовою. Відділ земельних ресурсів міськвиконкому зобов'язано внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує на те, що рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 № 157, виходячи з його змісту, не може бути тим юридичним фактом, з яким можливо було б пов'язати правомірність укладання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996.

Крім того, правове регулювання надання земельних ділянок у користування на час укладання оспорюваного договору здійснювалось, зокрема, ст. 19 Земельного кодексу УССР (18.12.1990), якою передбачалось наступне:

- міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста;

- надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок;

- замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємств, установи і організації;

- підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки;

- відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка;

- районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді зустрічного позову у договорі № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, у якості правової підстави для його укладання у п. 1.1 зроблено посилання на рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 № 157.

Колегія суддв вказує на те, що саме по собі посилання у договорі на інше рішення органу владних повноважень (наприклад, з причини помилки осіб при його складанні) не може свідчити про порушення закону. Так, дійсно, за матеріалами справи прокурор та позивачі посилаються на рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 199/19 "Про надання у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 1" для розміщення виробничих будівель та споруд по вул. Краснодонська, 1" (арк. справи 121, т. 1). Даним рішенням відповідачу надано земельні ділянки загальною площею 2,5119 га по вул. Краснодонська, 1 у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років. Однак, суд звертає увагу прокурора та позивачів, що дане рішення прийняте 21.04.1995 та зазначено, як правова підстава для укладання договору № 818 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.05.1995 (арк. справи 210, т. 1), а оспорюваний договір № 1411 підписано сторонами 11.04.1996 (зареєстровано 19.04.1996 за № 1411).

Інших рішень Луганської міської ради та виконавчого комітету Луганської міської ради , які були підставою для укладання вказаного договору № 1411 від 11.04.1996 року, суду не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції, погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо закінчення строку позовної давності для пред'явлення зустрічного позову.

Так, колегія суддів зазначає, що до вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосується загальна позовна давність (з урахуванням п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за яким до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 1 січня 2004 року; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми ЦК Української РСР 1963 року.

У відповідності зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст. 71 ЦК УРСР, яка визначає загальний строк позовної давності, такий строк для захисту права за позовом особи, право якої поруше но встановлюється в три роки. Даний кодекс не містить у переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, такі як визнання угод недійсними.

За ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Так, згідно з матеріалами справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 19.11.2013 /згідно відмітки на позові/, а за матеріалами даної справи строк позовної давності для визнання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) закінчився у 1999 році.

Таким чином колегія суддів вказує на те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову .

Згідно вищенаведеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що відповідно до наявних матеріалів справи не доведено існування відповідного рішення компетентного органу на виділення земельної ділянки для ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 1" для розміщення виробничих будівель та споруд по вул. Краснодонська, 1, що необхідно для укладання договору № 1411 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), до якого за первісним позовом прокурор просить внести зміни.

Правове регулювання недійсності угоди, яка не відповідає вимогам закону, на час укладання оспорюваного договору здійснювалось ст. 48 ЦК УРСР, яка передбачала, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 (державна реєстрація від 19.04.1996 №1411) суперечив ст. 19 Земельного кодексу УССР (18.12.1990), яка передбачала обов'язкове існування відповідного рішення про виділення землі, до-речі, як і чинне на даний час відповідне земельне законодавство, а тому вказаний договір є недійсним.

При ухваленні даного рішення суд апеляційної інстанції також враховує положення ЦК УРСР щодо моменту, з якого угода вважається недійсною, а саме згідно із ст. 59 даного Кодексу угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Згідно вищенаведеного та керуючись ст. 48, ст. 59 ЦК УРСР суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції правомірно визнав недійсним та припинив на майбутнє договір оренди землі від 11.04.1996року, виходячи із наданих прав господарського суду в силу п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2013р. по справі № 913/1191/13 винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради та заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2013р. по справі № 913/1191/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського Луганської області від 18.12.2013р. по справі № 913/1191/13 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.Л. Кододова