Ухвала

від 31.10.2013 по справі 0670/5663/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

У Х В А Л А

іменем України

"31" жовтня 2013 р. Справа № 0670/5663/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловський В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю:

представника апелянта: Мезенцева О.О., довіреність №22/10 від 20.08.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" вересня 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Коростишівський спиртовий комбінат» (далі - ДП «Коростишівський СК») звернулося до суду з позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростишівська ОДПІ) в якому, із врахування уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення №№0000362340, 0000392340 від 07.06.2012, № 0000232340 від 22.03.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року адміністративний позов задовольно частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000362340 від 07.06.2012 повністю та №0000232340 від 22.03.2012 в частині - на суму 1832832,00 грн., винесені Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 13.01.2012 по 23.02.2012 працівниками Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (правонаступник Коростишівська ОДПІ) проведено планову виїзну перевірку ДП «Коростишівський СК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт № 33/01-13/23/00374634 від 01.03.2012 (том І, а.с.44-161) в якому, зокрема, зроблено такі висновки:

1. на порушення пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, пп.14.1.11, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2873550 грн, в тому числі по періодах:

- за І квартал 2011 року в сумі 793101 грн.;

- за ІІ квартал 2011 року в сумі 693004 грн.;

- за II - III квартали 2011 року в сумі 2080449 грн.

2. на порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 всього па суму 666 851 грн. в тому числі по періодах:

- січень 2011 року - 143831 грн;

- лютий 2011 року - 8255 грн;

- березень 2011 року - 98792 грн;

- квітень 2011 року - 62290 грн;

- травень 2011 року - 28231 грн;

- червень 2011 року - 270799 грн;

- липень 2011 року - 23190 грн;

- серпень 2011 року - 22972 грн;

- вересень 2011 року - 8491 грн.

На підставі наведених висновків акту та за результатами скарг позивача до органів Державної податкової служби Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232340 від 22.03.2012, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2873550,00 грн основного платежу та застосовано 1,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (том. І, а.с. 21);

- № 0000362340 від 07.06.2012, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 666851,00 грн основного платежу та застосовано 27328,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.7);

- № 0000392340 від 07.06.2012, яким додатково визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 399583 грн основного платежу (том І, а.с.8).

Відносно висновків відповідача стосовно збільшення суми грошового зобов'язання на 80426,00 грн. з податку на прибуток підприємства за порушення - завищення валових витрат внаслідок здійснення реалізації спирту за ціною нижче собівартості судова колегія зазначає наступне.

В акті перевірки вказано (том І а.с. 55-56), що позивач завищив валові витрати на загальну суму 321703,00 грн у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми витрат, що не відносяться до господарської діяльності підприємства за І квартал 2011 року у сумі 321703,00 грн по таким контрагентам:

- ТОВ "Виробничо - фармацевтична компанія "Біо-Фарм ЛТД" на суму 57807,00 грн;

- ТОВ "Коростишівський винзавод" на суму 120960, 00 грн;

- ТОВ НВП "Нива" на суму 142936,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача додано копії договорів на поставку спирту на внутрішній ринок з покупцями:

1. Науково-виробниче підприємство «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, № 129 від 25.01.2011 (том І, а.с.178-180);

2. ТОВ «Котовський винзавод» №165, від 07.02.2011 (том І, а.с.181-183);

3. ТОВ "Виробнича фармацевтична компанія "Біо - фарма ЛТД" №212 від 29.02.2011 (том І а.с. 184-187).

Зі згаданих договорів видно, що постачальником спирту є Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", покупцями є згадані підприємства, а ДП "Коростишівський СК" є лише вантажовідправником та не встановлює ціну продукції. В Статуті позивача п.1.1. зазначено, що ДП «Коростишівський СК» входить до складу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (том ІІ, а.с. 141-155).

Наведене свідчить про те, що позивачем не було допущено реалізації спирту за цінами нижчими за передбачені законодавством, оскільки він їх і не встановлював, та як наслідок ним цілком правомірно внесено до складу валових витрат 321703,00 грн.

Щодо висновку податкового органу про незаконне завищення підприємством валових витрат внаслідок включення до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів суми витрат по придбанню електричної енергії та природного газу, що використані з перевищенням встановлених норм на виробництво продукції та вартість, яких не відноситься до господарської діяльності підприємства: за І квартал 2011 року - на суму 932701 грн; за II квартал 2011 року - на суму 975145 грн; за III квартал 2011 року - на суму 1095922 грн судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п.5.1 Закону 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно пп. 138.8.1. п.138.1 ст.138 ПК до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Перевіркою податкового органу встановлено, що за І-ІІІ квартал 2011 року ДП «Коростишівський СК» завищено валові витрати на вартість понаднормово використаної електричної енергії та природного газу. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивачем до валових витрат віднесено собівартість готової продукції в повному обсязі з врахуванням понаднормових витрат природного газу та електроенергії. Підприємством до перевірки не надано даних, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат вартості понаднормово списаних електричної енергії та природного газу. Здійснені підприємством операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у визначенні чинних норм законодавства України. Зазначив, що під час виробництва спирту ДП «Коростишівський СК» для списання енергоносіїв має користуватися затвердженими вищестоящою організацією, а саме Концерном "Укрспирт", нормами списання природного газу та електричної енергії на виготовлення 1 декалітру спирту.

З аналізу норм ПК вбачається, що відповідач, як контролюючий орган здійснює перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року N 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" з метою забезпечення раціонального і ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві створено при Державному комітетові по нафті і газу Державну інспекцію з ефективного використання газу на базі Управління по контролю за використанням газу. Покладено на Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження здійснення державного контролю за раціональним і ефективним використанням газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями).

Розділом ІІ цього документу визначено, що за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Держенергоефективності, сплачується підвищена плата. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Держенергоефективності.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР державний нагляд (контроль) в електроенергетиці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Предметом державного нагляду (контролю) в електроенергетиці є господарська діяльність, пов'язана з виробництвом, передачею та постачанням енергії, а також з використанням енергії для власних потреб суб'єктами електроенергетики та споживачами енергії в частині технічної експлуатації електричних станцій і мереж, технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів енергії та суб'єктів електроенергетики, випробування та ремонту енергоустановок і мереж, режимів постачання та споживання електричної і теплової енергії, виконання робіт з проектування енергоустановок і мереж.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме до компетенції наведених органів входять функції щодо контролю додержання вимог використання електроенергії та газу, а не до повноважень податкових органів України. Тому, відповідач нарахувавши податкове зобов'язання за перевищення встановлених норм споживання газу та електроенергії взяв на себе функції не покладені на нього законодавством України. А відтак, в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 709520,00 грн, що ввійшли до ППР№ 0000232340 від 22.03.2012 року судом першої інстанції правильно дійшов висновку щодо скасування ППР в цій частині.

Висновки податкової інспекції щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на непідтвердженності реальності проведення господарських операцій позивача з ТОВ "ПК "Енерголінк", ТОВ "Фрогус консалт", правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними.

Саме такий висновок став підставою до висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по вказаним фінансово - господарським операціям.

З такими висновками податкового органу судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, з акту перевірки видно, що на думку відповідача позивачем до складу валових витрат включено вартість придбаного товару без наявності відповідних розрахункових та інших розрахункових документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення обліку документів у ТОВ «ПК «Енерголінк» та використаного природного газу на суму 1222920, 00 грн (том І, а.с. 84).

Судом встановлено, що 6 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «ПК «Енерголінк» укладено договір постачання природного газу № ЕН 015 та 30 липня 2011 року укладено договір постачання природного газу №ЕН 52н. (том І, а.с. 188-194). Згідно даних договорів постачальник (ТОВ "ПК" Енерголінк") зобов'язувався передати на протязі 2011 року, а споживач (ДП "Коростишівський СК") прийняти і сплатити на умовах договорів природний газ та послуги з розподілу та постачання газу надані постачальником.

Виконуючи умови зазначеного договору постачання у серпні 2011 року ТОВ "ПК" Енерголінк" передало у власність позивача згаданий товар, що підтверджується копіями податкових накладних та копіями актів прийому - передачі в матеріалах справи (том І, а.с. 195-199).

Аналогічний висновок було зроблено податковим органом про включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних без наявності відповідних розрахункових та інших розрахункових документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення обліку документів у ТОВ "Фрогус консалт" та використання зерна пшениці та жита подрібненого та меляси бурякової на загальну суму 3311368, 00 грн (том І, а.с. 94-95).

Працівниками податкового органу в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Фрогус консалт" має певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть класифікуватися такими, що здійснюють для отримання вигоди третім особам.

Судом встановлено, що 1 серпня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Фрогус консалт" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 118, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність товар: подрібнене зерно пшениці в кількості 1500 тон, подрібнене зерно кукурудзи у кількості 2000 тон, подрібнене зерно жита у кількості 1000 тон, а покупець відповідно зобов'язується його прийняти і оплатити його вартість (том І а.с. 200-203). Додатковими угодами №1, та №2 уточнювався асортимент товару, який передаватиметься.

1 серпня 2011 року між згаданими юридичними особами було також укладено договір купівлі - продажу № 119 згідно з яким продавець зобов'язувався передати мелясу бурякову в кількості 3000 тон, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити його вартість (том І а.с. 204 - 205).

На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано суду копії податкових накладних та витяг з журналу обліку приходу сировини (а.с. 206 -246).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, податкові накладні, акти приймання - передачі.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків

Договори укладені між позивачем та ТОВ "ПК "Енерголінк", ТОВ "Фрогус консалт", виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Дійсність правочинів в судовому порядку не оспорена.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст правочинів з ТОВ "ПК "Енерголінк", ТОВ "Фрогус консалт" та подальшими контрагентами-покупцями не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

Судова колегія зазначає, що відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача належних підстав та повноважень для визнання нікчемними договорів між позивачем та контрагентами ТОВ "ПК "Енерголінк", ТОВ "Фрогус консалт".

Щодо правомірності визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню від 07.06.2012 №0000362340 в сумі 666851,00 грн основного платежу та 27328 грн. штрафної (фінансової) санкції судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено відповідачем, на порушення п. 198.3 ст.198 ПК позивачем завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 всього на суму 666851 грн. Працівниками податкового органу виявлено, що на порушення п.198.3 ст.198 ПК завищено податковий кредит за березень 2011 внаслідок здійснення реалізації спирту за ціною, нижче собівартості, на загальну суму 64340 грн. (ст. 72 акту), в тому числі по контрагентам: ТОВ «Виробничо-фармацевтична компанія «Біо-Фарма ЛТД» - на суму 11561,00 грн.; ТОВ «Котовський вин завод» - на суму 24192,00 грн; ТОВ НВП «Нива» - на суму 28587,00 грн (том І а.с. 115). На думку податкового органу ця сума податкового кредиту задекларована ДП "Коростишівський СК" не компенсована отриманими доходами від реалізації спирту цим контрагентам у березні 2011 року, а відтак, не може відноситись до господарської діяльності підприємства.

Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як уже зазначалося судом позивач жодним чином не пов'язаний з визначенням ціни спирту за вказаними договорами, а отже, на думку суду апеляційної інстанції позивачем правильно визначено суму податкового кредиту у березні 2011 року (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).

Також, на думку податкового органу в порушення п.198.3 ст.198 ПК позивачем завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 внаслідок списання природного газу та електричної енергії з перевищенням встановлених та затверджених норм на загальну суму 602511,00 грн (том І а.с. 122).

Відповідач, як джерело своїх тверджень вказує на нормативні обсяги по використанню електроенергії та газу. Як уже робив висновок суд до повноважень Коростишівської ОДПІ не входить нарахування податкових зобов'язань за перевищення встановлених норм споживання газу та електроенергії, відповідач взяв на себе функції не покладені на нього законодавством України, а тому нараховувати зобов'язання за завищення податкового кредиту з підстав перевищення норм споживання газу та електроенергії не в праві.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість були нараховані позивачу неправомірно, а тому ППР №0000362340 від 07.06.2012 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000362340 від 07.06.2012 повністю та №0000232340 від 22.03.2012 в частині - на суму 1832832,00 грн. діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0000362340 від 07.06.2012 повністю та №0000232340 від 22.03.2012 в частині - на суму 1832832,00 грн., оскільки їх прийняття ґрунтуються на безпідставних висновках акта перевірки № 33/01-13/23/00374634 від 01.03.2012 року, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В решті позовних вимог, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, постанова суду не оскаржена.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: В.В. Євпак

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "31" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Коростишівський спиртовий комбінат" вул.Гвардійська,46,м.Коростишів,Житомирська область,12501

3- відповідачу/відповідачам: Коростишівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Шевченка,1,м.Коростишів,Житомирська область,12501