Ухвала

від 19.12.2013 по справі 825/3573/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 825/3573/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про результати розгляду скарг,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грааль М» (надалі за текстом - «ТОВ «Грааль М») звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові») щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0002822200 від 04.06.2013 р., № 0002832200 від 04.06.2013 р., № 0004362200 від 29.08.2013 р., дій Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Міністерства доходів і зборів України щодо прийняття рішень про результати розгляду скарг. Позивач просив також скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002822200 від 04.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 409 422 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002832200 від 04.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 338 373 грн., податкове повідомлення-рішення № 000436200 від 29.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 338 369 грн., рішення № 861/10/10-215 від 13.08.2013 р., № 10947/6/99-99-10-01-15 від 12.09.2013 р. прийняті за результатами розгляду скарг.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002822200 від 04.06.2013 р., № 0004362200 від 29.08.2013 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.04.2013 р. по 26.04.2013 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грааль М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1167/22/21408395 від 18.05.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст. 49 Податкового кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів та послуг за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 1/01-10 від 04.01.2010 р. ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась надати послуги з пошуку контрагентів, готових придбати продукцію ТОВ «Грааль М».

Згідно акту виконаних робіт загальна вартість робіт (послуг) складає 123 999 грн. 92 коп.

За умовами договору № 01/10-10 від 01.09.2010 р. ФОП ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання з пошуку покупців продукції позивача.

За даними акта виконаних робіт їх загальна вартість становить 31 469 грн. 24 коп.

Наведені суми ТОВ «Грааль М» включило до валових витрат, одна первинних документів, які б підтверджували правомірність їх формування позивачем під час перевірки не надано.

Перевіркою також встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат 545 355 грн. витрат з оплати товарів (меблів) придбаних у ФОП ОСОБА_3 та 860 833 грн. витрат з оплати товарів (меблів) придбаних у ФОП ОСОБА_4

Крім того, за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОПЦ ОСОБА_4 ТОВ «Грааль М» включило до податкового кредиту, відповідно, 109 075 грн. 13 коп. та 172 166 грн. 69 коп. податку на додану вартість, проте доказів транспортування придбаних меблів позивач не надав.

На думку органу державної податкової служби наведене призвело до завищення валових витрат на 348 706 грн. та заниження податку на додатку на додану вартість на 281 242 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002822200 від 04.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 409 422 грн., у тому числі 351 632 грн. за основним платежем та 57 790 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0002832200 від 04.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 338 373 грн., в тому числі 281 576 грн. за основним платежем та 56 797 грн. за штрафними санкціями.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження.

За результати розгляду скарги рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 861/10/10-215 від 13.08.2013 р. скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002832200 від 04.06.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 4 грн. за штрафними санкціями.

У зв'язку з цим, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 000436200 від 29.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 338 369 грн., у тому числі 281 576 грн. за основним платежем та 56 793 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 10947/6/99-99-10-01-15 від 12.09.2013 р. скаргу ТОВ «Грааль М» залишено без задоволення.

Висновки суду попередньої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачем не оспорюються.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») та статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договору № 1/01-10 від 04.01.2010 р., договору 01/10-10 від 01.10.2010 р., договору поставки № 11/10 від 11.10.2010 р., актів здачі-приймання робіт, актів приймання-передачі інформації, даних про навчальні заклади та потенційних клієнтів, платіжних доручень, податкових накладних, а також договорів, видаткових та податкових накладних на подальшу поставку отриманого товару, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Грааль М» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових та податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки позивачем не були надані всі первинні документи обґрунтовано не взято судом уваги.

Із матеріалів справи вбачається, що листами № 84 від 25.04.2013 р. та № 86 від 13.05.2013 р. ТОВ «Грааль М» направило до ДПІ у м. Чернігові первинні документи на підтвердження правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно ж до пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.