Ухвала

від 14.12.2016 по справі 825/3573/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/2586/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Бухтіярової І .О .

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 825/3573/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області,

2. Головного управління Міндоходів у Чернігівській області,

3. Міністерства доходів і зборів України

про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про результати розгляду скарг

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грааль М» звернулось до суду з позовом про:

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 № 0002822200, від 04.06.2013 № 0002832200, від 29.08.2013 № 0004362200;

- визнання неправомірними дій Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо прийняття рішення від 13.08.2013 № 861/10/10-215 про результати розгляду скарги;

- визнання неправомірними дій Міністерства доходів і зборів України щодо прийняття рішення від 12.09.2013 № 10947/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги;

- скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.06.2013 № 0002822200, від 04.06.2013 № 0002832200, від 29.08.2013 № 0004362200;

- скасування рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 13.08.2013 № 861/10/10-215 про результати розгляду скарги;

- скасування рішення Міністерства доходів і зборів України щодо прийняття рішення від 12.09.2013 № 10947/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.06.2013 № 0002822200, від 29.08.2013 № 0004362200, в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу податкового органу до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Грааль М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, складено акт № 1167/22/21408395 від 18.05.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. 1 п. 144.1 ст. 144, п. 146.2 ст. 146, абз. 6 ст. 6 підр. 4 розд. ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Грааль М» завищено валові витрати всього в сумі 348 706 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Грааль М» занижено податок на додану вартість на загальну суму 281 242 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002822200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 409 422 грн., в т.ч.: 351 632 грн. основного платежу та 57 790 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002832200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 338 373 грн., в т.ч.: 281 576 грн. основного платежу та 56 797 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

За результатами адміністративного оскарження, 29.08.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004362200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 338 369 грн., в т.ч.: 281 576 грн. основного платежу та 56 793 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що в спірному періоді ТОВ «Грааль М» мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_2).

Так, між ТОВ «Грааль М» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір щодо надання маркетингових та посередницьких послуг від 04.01.2010 № 1/01-10, за умовами якого ТОВ «Грааль М» доручає, а ФОП ОСОБА_2 зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію ТОВ «Грааль М» у відповідності до умов останнього, а також надати допомогу ТОВ «Грааль М» в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалами справи, а саме: актом здачі-приймання робіт (надання послуг), актом приймання-передачі інформації за договором, даними дислокації навчальних закладів, макетом каталогу товарів ТОВ «Грааль М», каталогом товару ТОВ «Грааль М», рекламною листівкою, макетом сайту ТОВ «Грааль М», логотипом ТОВ «Грааль М», макетом комерційної пропозиції для розсилки електронною поштою, малюнками для реклами в мережі Інтернет (банери), зразками бази даних навчальних закладів у форматі конверта А4 та А5, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, а також реєстром виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, рахунками бухгалтерського обліку.

Також між ТОВ «Грааль М» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір щодо надання маркетингових та посередницьких послуг від 01.10.2010 № 1/01-10, за умовами якого ТОВ «Грааль М» доручає, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію ТОВ «Грааль М» у відповідності до умов останнього, а також надати допомогу ТОВ «Грааль М» в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.

Реальність виконання вказаного договору встановлена в судовому порядку на підставі належним чином оформлених первинних документів, а саме: акту здачі-приймання робіт (надання послуг), акту приймання-передачі інформації, даних дислокації навчальних закладів, податкових та видаткових накладних, платіжних дорученнях, реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостях, рахунках бухгалтерського обліку.

Як зазначено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, у свідоцтві про сплату єдиного податку ОСОБА_2 від 01.01.2010 зазначено, що вона здійснює наступні види діяльності: оптову торгівлю продовольчими, непродовольчими товарами; торгово-посередницьку діяльність; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (маркетингові послуги); у свідоцтві про сплату єдиного податку ОСОБА_3 від 01.10.2010 зазначено, що вона здійснює наступні види діяльності: оптову торгівлю продовольчими, непродовольчими товарами або товарами змішаної групи; торгово-посередницьку діяльність; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (маркетингові послуги).

У 2010 році та на даний час одним із видів діяльності ТОВ «Грааль М» є здійснення постачання меблів для шкіл та інших навчальних закладів. З цією метою у 2010 році за замовленням ТОВ «Грааль М» Чернігівською обласною санітарно-епідеміологічною станцією проводилась експертиза шкільних столів та шкільних стільців на відповідність їх медичним критеріям безпеки, що підтверджено відповідними висновками від 15.06.2010 № 05.03.02-04/40897 та № 05.03.02-04/40898.

Крім того, 13.02.2009 державним підприємством «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» були здійснені приймальні кваліфікаційні періодичні типові випробування стола шкільного та стільця шкільного, які поставляються ТОВ «Грааль М» навчальним закладам, що підтверджується відповідним протоколом випробувань.

Також судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ «Грааль М» не займається безпосередньо повним циклом виробництва меблів. Оскільки меблі, зокрема, шкільні стільці та шкільні столи складаються з дерев'яних деталей (кришка стола, сидіння та спинка стільця) та металевих каркасів, ТОВ «Грааль М» здійснюється закупівля цих деталей у окремих виробників. У ФОП ОСОБА_4 ТОВ «Грааль М» здійснювало закупівлю дерев'яних деталей, а ФОП ОСОБА_5 виготовляв для ТОВ «Грааль М» металеві каркаси. Вказані деталі ТОВ «Грааль М» приймало та зберігало на складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Даним складським приміщенням ТОВ «Грааль М» користується на підставі договору оренди. В цьому приміщенні, при необхідності проводилась комплектація меблів та відвантаження їх споживачам. Роботи по прийманню деталей, комплектації меблів та їх відвантаження проводив завідувач складом. Дана посада передбачена штатним розкладом товариства.

Продукція від ОСОБА_4 перевозилася з с. Киянки Чернігівського району на склад ТОВ «Грааль М» за адресою: АДРЕСА_1. автомобілем ГАЗЕЛЬ, який належить ОСОБА_4 Продукція перевозилася невеликими партіями по мірі її виготовлення. Оскільки ОСОБА_4 не є юридичною особою, автомобіль йому належить на праві власності, відстань перевезення є незначною, у зв'язку з чим затрати по перевезенню продукції не відносилися на затрати при визначенні бази оподаткування, транспортні документи на ці перевезення не складалися, так як діючим законодавством це не вимагається.

Продукція від ОСОБА_5 перевозилась з складського приміщення, яке належить ОСОБА_5 на праві власності і розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на склад ТОВ «Грааль М» за адресою: АДРЕСА_1 автомобілем MITSUBISHI пікап L 200, який належить ОСОБА_5 Продукція також перевозилась невеликими партіями по мірі її виготовлення. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не є юридичною особою, автомобіль йому належить на праві власності і затрати по перевезенню продукції не відносилися на затрати при визначенні бази оподаткування, транспортні документи на ці перевезення також не складалися.

Обставини, пов'язані з перевезенням продукції для ТОВ «Грааль М», підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4

В своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наголошували, що під час проведення перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ «Грааль М» у травні 2013 року їх викликали до податкової міліції для з'ясування питання, чи дійсно вони продавали свою продукцію ТОВ «Грааль М» та яким чином здійснювалося перевезення продукції. За результатами перевірки, проведеної податковою міліцією за фактом закупівлі продукції у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 ніяких протиправних дій з боку ТОВ «Грааль М» не встановлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контрагенти позивача в установленому порядку зареєстровані як фізичні особи-підприємці, є належними суб'єктами господарювання, які мають право у встановленому порядку надавати маркетингові послуги; господарські відносини між ТОВ «Грааль М» та вищевказаними контрагентами в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача; на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових та податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

В даному випадку судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що спірні господарські операції реально були здійснені, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, межі перегляду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи в частині задоволення позовних вимог. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення у відповідній частині - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень № 0002822200 від 04.06.2013 та № 0004362200 від 29.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько