Постанова

від 23.12.2013 по справі 920/1300/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 920/1300/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Бова Ю.А. (міський голова), Линник Л.В. (дов. №1945 від 29.08.2013 р.)

відповідача - Лантушенко Д.С. (дов. б/н від 02.07.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3554С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2013 року у справі

за позовом Тростянецької міської ради Сумської області, м. Тростянець, Сумська область

до Комунального підприємства "Тростянецький ринок", м. Тростянець, Сумська область

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Тростянецька міська рада Сумської області, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2479,66 кв. м по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець Сумської області шляхом демонтажу належного підприємству майна та припинення господарської діяльності на зазначеній території.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2013 року по справі № 920/1300/13 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково. Зобов'язано КП "Тростянецький ринок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2479,66 кв. м по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець Сумської області шляхом демонтажу належного підприємству майна. Стягнуто з КП "Тростянецький ринок" на користь позивача 1147,00 грн. судового збору. В іншому відмовлено.

Відповідач, КП "Тростянецький ринок", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Тростянецька міська рада проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2002 р. між Тростянецькою міською радою (орендодавець) та Районним підприємством "Тростянецький ринок" (орендар, правонаступником якого є відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельних майданчиків № 217 , терміном на 10 років. Договір зареєстрований 11.11.2002 р. за №3673 (т.1 а.с.8-9).

Відповідно до пункту 1.1 договору Тростянецька міська рада на підставі рішення №72 від 14.11.2001 р. надала, а РП "Тростянецький ринок" прийняло у користування земельну ділянку площею 2479,66 кв. м згідно з планом землекористування, доданим до договору, за адресою: м. Тростянець по вул. Червоноармійській.

Рішенням виконкому Тростянецької міської ради №800 від 24.12.2003 р. "Про присвоєння нумерації торгівельним майданчикам по вул. Червоноармійській, вул. Калініна" торгівельному майданчику по вул. Червоноармійській було присвоєно номер 3 (т.1 а.с.69).

В зв'язку із спливом терміну дії вказаного договору орендар 08.11.2012 р. звернувся до міського голови з заявою про надання дозволу на продовження терміну оренди спірної земельної ділянки на 49 років (т.1 а. с. 41).

Листом-повідомленням №8090 від 05.12.2012 р. орендодавець заперечив проти поновлення на новий строк договору №3673 (т.1 а.с.39-40), а 08.04.2013 р. Тростянецька міська рада звернулась до КП "Тростянецький ринок" листом (№869) про звільнення та повернення орендованої земельної ділянки (т.1 а.с.33).

Відповідач зайняту земельну ділянку не звільнив, Тростянецькій міській ради за актом не передав, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду Сумської області з позовом.

Колегія суддів вважає, що господарський суд, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку вірного висновку, що відповідач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України підлягає поверненню позивачу з приведенням її в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами в судовому засіданні термін дії договору оренди земельної ділянки № 217 від 02.12.2002 р. сплив 5.11 2012 р.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі. Так, відповідно до абзацу першого частини 1 вказаної статті договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

В порушення вимог чинного законодавства, відповідач земельну ділянку не повернув, на момент розгляду справи продовжує її використовувати для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується: листом Охтирської ОДПІ №9612/9/18-010 від 19.09.2013 р. (т.1 а.с.74), повідомленням начальника Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області № 2363 від 04.03.2013 р. (т.1 а.с.75), актами обстеження земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець від 18.09.2013 р., 20.09.2013 р., 29.10.2013 р. (т.1 а.с.77, 83; т.2 а.с.5)

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В матеріалах справи відсутні рішення Тростянецької міської ради щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою м. Тростянець, вул. Червоноармійська, 3 відповідачу; документи, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди. Тому, право на оренду спірної земельної ділянки у відповідача не виникло.

Стаття 212 Земельного кодексу України передбачає, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведення земельних ділянок у придатний для використання стан.

Матеріали справи містять докази в підтвердження наявності на спірній земельній ділянці малих архітектурних форм, а саме - рішення Тростянецької районної ради від 26.03.2013 р. "Про затвердження переліку нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району", відповідно до додатку №1 якого на території земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 3 розміщені: будівля для охоронників, туалет, прилавки криті, огорожа, столи криті (т.2 а.с.14-21).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновку суду першої інстанції про те, що відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме за відсутності поновленого договору оренди земельної ділянки чи інших правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України тягне за собою наслідки у вигляді повернення спірної земельної ділянки позивачу та приведення спірної земельної ділянки в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Тростянецька міська рада не має жодних речових прав відносно спірної земельної ділянки, тому факт порушення його прав та інтересів відсутній. Свою правову позицію апелянт обґрунтовує тим, що позивач не надав доказів на підтвердження порушення цивільних прав на спірну земельну ділянку, а саме, докази внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру із зазначенням її площі та меж.

Колегія суддів вважає дане твердження безпідставним та необґрунтованим з огляду на таке.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", відповідно до якого внесено зміни до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України і зазначено, що у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З аналізу норм чинного законодавства щодо земель комунальної власності вбачається, що жодним нормативним документом не зобов'язано відповідні територіальні громади зареєструвати всі землі в межах населених пунктів одразу із вступом в дію вищевказаного Закону чи Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Господарський суд вірно зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а тому як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, а отже є належним позивачем у справі.

Колегія суддів не приймає в якості додаткового доказу, надану відповідачем в судовому засіданні довідку №32 від 16.12.2013 р. в підтвердження його правової позиції, враховуючи наступне.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як зазначив в судовому засіданні відповідач, договори про надання торгового місця в користування, на які він посилається в обґрунтування апеляційної скарги, укладені між ним та 35 суб'єктами господарської діяльності в квітні 2013 року. Проте, відповідач в порушення вимог процесуального законодавства не обґрунтував підстави, з яких вказані документи не були ним надані до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи наведене, а також відсутність у відповідача документів в підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2479,66 кв. м по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець Сумської області шляхом демонтажу належного підприємству майна, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання КП "Тростянецький ринок" припинити господарську діяльність на зазначеній території, оскільки такого способу захисту порушеного або оспорюваного права норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України не містять.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2013 року по справі № 920/1300/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2013 року по справі № 920/1300/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 23.12.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.