Постанова

від 15.04.2014 по справі 920/1300/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 920/1300/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. розглянув касаційну скаргуТростянецької районної ради Сумської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року у справі№ 920/1300/13 господарського суду Сумської області за позовомТростянецької міської ради Сумської ради доКомунального підприємства "Тростянецький ринок" прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.10.2013 року (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково. Зобов'язано КП "Тростянецький ринок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2479,66 кв. м по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець Сумської області шляхом демонтажу належного підприємству майна. В іншому відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2013 року залишено без зміни.

Тростянецька районна рада Сумської області в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 16, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки не враховано, що спірне майно належить до спільної власності територіальних громад району, спірне майно у власність відповідачу не передавалося, скаржника не було залучено до участі у справі.

Тростянецька районна рада звернулася до суду з клопотанням від 08.04.2014 р. № 212/02-22 в якому просить суд розглянути справу без участі в судовому засіданні свого представника.

Сторони, повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, в судове засідання не з'явилися, про поважні причини, які перешкодили участі в судовому засіданні суду не повідомляли, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли, інших обставин, які унеможливлюють розгляд справи в суді касаційної інстанції не встановлено, тому суд не вбачає перешкод для перегляду судових рішень за касаційною скаргою без участі учасників судового процесу.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 05.11.2002 р. між Тростянецькою міською радою (орендодавець) та Районним підприємством "Тростянецький ринок" (орендар, правонаступником якого є відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельних майданчиків № 217, терміном на 10 років. Договір зареєстрований 11.11.2002 р. за №3673.

Відповідно до пункту 1.1 договору Тростянецька міська рада на підставі рішення №72 від 14.11.2001 р. надала, а РП "Тростянецький ринок" прийняв у користування земельну ділянку площею 2479,66 кв. м згідно з планом землекористування, доданим до договору, за адресою: м. Тростянець по вул. Червоноармійській.

Рішенням виконкому Тростянецької міської ради №800 від 24.12.2003 р. "Про присвоєння нумерації торгівельним майданчикам по вул. Червоноармійській, вул. Калініна" торгівельному майданчику по вул. Червоноармійській було присвоєно номер 3.

В зв'язку із спливом терміну дії вказаного договору орендар 08.11.2012 р. звернувся до міського голови з заявою про надання дозволу на продовження терміну оренди спірної земельної ділянки на 49 років.

Листом-повідомленням №8090 від 05.12.2012 р. орендодавець заперечив проти поновлення на новий строк договору №3673, а 08.04.2013 р. Тростянецька міська рада звернулась до КП "Тростянецький ринок" листом (№869) про звільнення та повернення орендованої земельної ділянки.

Відповідач зайняту земельну ділянку не звільнив, Тростянецькій міській ради за актом не передав, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду Сумської області з позовом.

Колегія суддів вважає, що господарський суд, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку вірного висновку, що відповідач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України підлягає поверненню позивачу з приведенням її в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами в судовому засіданні термін дії договору оренди земельної ділянки № 217 від 02.12.2002 р. сплив 5.11 2012 р.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі. Так, відповідно до абзацу першого частини 1 вказаної статті договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

В порушення вимог чинного законодавства, відповідач земельну ділянку не повернув, на момент розгляду справи продовжує її використовувати для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується: листом Охтирської ОДПІ №9612/9/18-010 від 19.09.2013р., повідомленням начальника Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області № 2363 від 04.03.2013 р., актами обстеження земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець від 18.09.2013 р., 20.09.2013 р., 29.10.2013 р..

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В матеріалах справи відсутні рішення Тростянецької міської ради щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою м. Тростянець, вул. Червоноармійська, 3 відповідачу; документи, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди. Тому, право на оренду спірної земельної ділянки у відповідача не виникло.

Стаття 212 Земельного кодексу України передбачає, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведення земельних ділянок у придатний для використання стан.

Матеріали справи містять докази в підтвердження наявності на спірній земельній ділянці малих архітектурних форм, а саме - рішення Тростянецької районної ради від 26.03.2013 р. "Про затвердження переліку нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району", відповідно до додатку №1 якого на території земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 3 розміщені: будівля для охоронників, туалет, прилавки криті, огорожа, столи криті.

Господарський суд вірно зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а тому як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, а отже є належним позивачем у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме за відсутності поновленого договору оренди земельної ділянки чи інших правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України тягне за собою наслідки у вигляді повернення спірної земельної ділянки позивачу та приведення спірної земельної ділянки в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд.

Враховуючи наведене, а також відсутність у відповідача документів в підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2479,66 кв. м по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець Сумської області шляхом демонтажу належного підприємству майна, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання КП "Тростянецький ринок" припинити господарську діяльність на зазначеній території, оскільки такого способу захисту порушеного або оспорюваного права норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України не містять.

За змістом ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника відхиляються, оскільки не доводять порушення норм матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, скаржник не був стороною договору оренди, рішення про надання земельної ділянки в користування не приймав, питання пов'язане з визначенням власника майна на земельній ділянці не узгоджується з предметом позову та можуть бути самостійними вимогами в іншій справі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року та рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2013 року у справі № 920/1300/13 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун