Постанова

від 20.12.2013 по справі 914/1337/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Справа № 914/1337/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. суддів :Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. та рішеннягосподарського суду Львівської області від 18.06.2013 р. у справі№ 914/1337/13 господарського суду Львівської області за позовом ТОВ "Оптікорм" доТОВ "Гаруда ІМРЕХ" простягнення заборгованості у сумі 344 477,48 грн. за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ТОВ "Оптікорм" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" та просило суд стягнути з останнього 344 477,48 грн., з яких: 319 648,69 грн. основного боргу, 19 765,49 грн. пені, 3 025,98 грн. - 3 % річних, 1 138,73 грн. - втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2013 р. (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" на користь ТОВ "Оптікорм" суму боргу 319 648,69 грн., пеню у сумі 19 734,32 грн., 3 % річних від прострочених платежів у сумі 3 057,15 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 138,73 грн.; позов у частині стягнення 3 % річних від прострочених платежів у сумі 898,59 грн. залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. (головуючий суддя Костів Т.С., судді: Малех І.Б., Желік М.Б.) рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2013 р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх частково скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 319 648,69 грн. основного боргу, 19 734,32 грн. пені, 3 057,15 грн. - 3 % річних, 1 138,73 грн. - втрат від інфляції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання, 20.12.2013 р., від директора ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" надійшла телеграма про неможливість бути присутнім на слуханні поданої ним касаційної скарги та з проханням відкласти розгляд даної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено обов'язковості присутності сторін чи їхніх представників у судовому засіданні під час розгляду касаційних скарг, оскільки Вищий господарський суд України не розглядає спори по суті, а тільки перевіряє правильність застосування господарськими судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаю на викладене, клопотання про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.08.2012 р. між сторонами укладено договір поставки № 103-ва (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Оптікорм") зобов'язався передати у власність покупцеві (ТОВ "Гаруда ІМРЕХ") товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний товар.

У відповідності з п. 2.1. Договору найменування товарів, їх кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товарів визначаються сторонами у видаткових накладних на даний товар. Всі видаткові накладні є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що ціна товару вважається узгодженою між сторонами з дати прийняття товару покупцем.

Розрахунок за товари, що поставляються відповідно до Договору, здійснюється протягом 45 календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії Договору. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач здійснив у серпні-грудні 2012 року поставку відповідачу продукції загальною вартістю 369 648,69 грн.

У свою чергу, відповідач здійснив оплату поставленого товару лише частково, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 319 648,69 грн.

Водночас, судами встановлено, що відповідач визнав факт поставки товару тільки на суму 60 280 грн. При цьому, ним здійснено оплату у розмірі 50 000 грн., а отже існуюча заборгованість перед позивачем становить тільки 10 280 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт здійснення позивачем спірних поставок підтверджено належними та допустимими доказами, і відповідачем даний факт не спростований у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Договором поставки, укладеним між сторонами, визначено, що у разі прострочення здійснення оплати за поставлену партію товару у строки, зазначені в п. 3.3. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний день прострочення (п. 5.4.).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 19 734,32 грн., 3 % річних від прострочених платежів у сумі 3 057,15 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 138,73 грн.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" касаційної скарги слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Гаруда ІМРЕХ" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2013 р. у справі № 914/1337/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Татьков

С у д д і І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич