Постанова

від 17.12.2013 по справі 809/2117/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 809/2117/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Карпінця В.С., Лозяка Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про поновлення на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, яким просила поновити її з 27.03.2012 року на роботі на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.03.2012 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року в позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року зазначену постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.06.2013 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року первинного відповідача - Державну податкову інспекцію в Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача із посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відбулось із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач відповідно до статті 42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі, Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі при звільненні запропоновано переведення на посаду водія, тоді як відповідач повинен був і мав можливість вжити всіх заходів щодо забезпечення дотримання гарантії через переведення на рівнозначну посаду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги, викладені в адміністративному позові та доповненні до позовної заяви, підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов. Просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, особові справи ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, журнали наказів щодо заохочень та стягнень за період з 01.01.2010 року по 26.03.2012 року, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з липня 1998 року проходила державну службу в податкових органах, а саме в Державній податковій інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (надалі ДПІ у Богородчанському районі), а з листопада 1999 року перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби в Івано-Франківській області", наказу Державної податкової служби України від 10.10.2011 року № 49 "Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби", наказу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 17.10.2011 року № 294 "Про реорганізацію органів ДПС області" проведено реорганізацію ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області шляхом перетворення у ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС.

26.12.2011 року Державною податковою службою України затверджено тимчасову структуру ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС, а 23.01.2012 року - Тимчасовий штатний розпис на 2012 рік в кількості 33 штатних одиниці.

Відповідно до штатного розпису на 2012 рік ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області, затвердженого першим заступником голови Комісії з проведення реорганізації ДПА в Івано-Франківській області Летюк В.М. 17.01.2012 року, чисельність працівників ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області становила 38 штатних одиниць, тобто штатна чисельність працівників у зв'язку із реорганізацією скоротилась на 5 одиниць.

Згідно Тимчасового штатного розпису на 2012 рік ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС, відділ податкового контролю юридичних осіб, загальною чисельністю 5 штатних одиниць, ліквідовано, а на його базі було утворено відділ податкового контролю, загальною чисельністю 3 штатних одиниці.

24.01.2012 року на засіданні Комісії з проведення реорганізації ДПІ в Богородчанському районі визначено працівників, які мають переважне право на залишення у службі. ОСОБА_1 у переліку цих працівників відсутня (протокол засідання Комісії від 24.01.2012 року № 1, а.с.244 т.2).

25.01.2012 року головою Комісії з проведення реорганізації ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області Захаріїв Г.М. відповідно до статті 49 КЗпП України попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення із займаної посади з 26.03.2012 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, в зв'язку з реорганізацією ДПС (а.с.24 т.1).

28.02.2012 року відбулося засідання Комісії з проведення реорганізації ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області, на якому було запропоновано посади працівникам ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області, зазначеним у протоколі засідання Комісії від 24.01.2012 року № 1, згідно з новим тимчасовим штатним розписом.

03.03.2012 року, після виходу позивача з відпустки, головою Комісії з проведення реорганізації ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області Захаріїв Г.М. на виконання статті 49-2 КЗпП України запропоновано ОСОБА_1 переведення на вакантну посаду водія. Від запропонованої посади позивач відмовилася (зворотна сторона а.с.24 т.1).

Наказом начальника ДПІ у Богородчаському районі Івано-Франківської області ДПС від 26.03.2012 року № 12-0 "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України позивача звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб з роботи в зв'язку з реорганізацією ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області (а.с.25 т.1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільнені працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення в зв'язку із змінами в організації виробництва та праці власник пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В судовому засіданні встановлено, що у ДПІ в Богородчаському районі Івано-Франківської області відбулась зміна в організації виробництва і праці із скороченням чисельності та штату працівників, в тому числі із скороченням посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб, яку займала ОСОБА_1

Судом встановлено, що мало місце реальне вивільнення п'ятьох працівників по причині скорочення посад. Таким чином, вакантні посади, окрім посади водія, яка була запропонована відповідачем позивачу, в ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області, були відсутні.

Стосовно тверджень позивача про те, що вона користується переважним правом на залишення на роботі оскільки має більший стаж роботи, вищу кваліфікацію і продуктивність праці, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49-2 при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною другою цієї статті визначено кому надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці, а сімейний стан, стаж роботи і інші обставини, що дають право для залишення на роботі, враховуються лише в тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці.

Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Засобами перевірки та оцінки кваліфікації працівника є результати його атестації, що за змістом Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1922, проводиться з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в 1998 році закінчила Івано-Франківський атотранспортний технікум і здобула кваліфікацію бухгалтера, в 2002 році позивач закінчила Тернопільську академію народного господарства та здобула кваліфікацію економіста, в 2003 році та в 2008 році пройшла підвищення кваліфікації.

В 2010 році наказами ДПІ в Богородчанському районі ОСОБА_1 тричі позбавлено премії за неправильне нарахування податкових зобов'язань, порушень вимог наказів ДПА при складанні актів документальних перевірок, недотримання термінів проведення та оформлення виїзної документальної перевірки.

Наказом ДПІ в Богородчанському районі № 336 від 30.11.2010 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за неправильне нарахування штрафних санкцій. Зазначений наказ був оскаржений позивачем у судовому порядку, однак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 року позовна заява залишена без розгляду з підстав її відкликання.

24.05.2011 року наказом ДПІ в Богородчанському районі № 280 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення термінів складання акту виїзної документальної перевірки. Зазначений наказ оскаржено позивачем до суду, рішення суду станом на час розгляду справи не набрало законної сили.

25.06.2011 року начальником ДПІ в Богородчанському районі затверджено службову характеристику на головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1, складену начальником цього відділу, в якій, крім іншого, зазначено про низьку працездатність, байдужість, безвідповідальність, схильність до невиконання, необхідність постійного контролю за виконанням доведених завдань. Із зазначеною характеристикою позивач ознайомилася 29.06.2011 року та вказала, що характеристика не відповідає дійсності і буде подане заперечення.

25.07.2011 року на підставі наказу ДПІ в Богородчанському районі № 399 від 06.07.2011 року, який позивачем оскаржено до суду і рішення у справі станом на час розгляду справи не набрало законної сили, проведено атестацію ОСОБА_1 Атестація проведена за відсутності позивача, яка відмовилась від її проходження з підстав оскарження наказу № 399 від 06.07.2011 року, заперечень на службову характеристику не подала.

За результатами проведеної атестації ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді.

За період з 01.01.2010 по 26.03.2012 року заохочень позивач не мала.

На момент реорганізації, у відділі податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Богородчанському районі, у якому працювала позивач, працювало 5 осіб. У результаті проведеної реорганізації зазначений відділ ліквідовано. Натомість на базі даного відділу утворено відділ податкового контролю ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС, загальною чисельністю 3 штатних одиниці, з яких 1 штатна одиниця - начальник відділу та 2 головних державних податкових ревізора-інспектора.

Згідно з наказом ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області від 06.03.2012 року № 2-0 з 06.03.2012 року призначено на роботу в ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області в порядку переведення з ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, як і позивач, має кваліфікацію економіста та спеціальне звання - інспектор податкової служби 1 рангу, довший час (з 1977 року по 2003 рік) працювала на посадах бухгалтера, головного бухгалтера. За період з 01.01.2010 по 26.03.2012 року відносно неї винесено 1 наказ про позбавлення премії (наказ № 250 від 21.09.2010 року), наказом ДПІ в Богородчанському районі № 291 від 30.05.2011 року до ОСОБА_5 застосовано захід дисциплінарного впливу у виді затримки до одного року у призначенні на вищу посаду. Має позитивну службову характеристику, згідно проведеної 10.12.2010 року атестації визнана такою, що відповідає займаній посаді.

ОСОБА_4, як і позивач, має кваліфікацію економіста, однак вище спеціальне звання - радник податкової служби ІІІ рангу, до переведення в ДПІ у Богородчанському районі на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю працював на посаді начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань. Наказом ДПІ в Богородчанському районі № 22 від 25.01.2010 року ОСОБА_4 було оголошено догану, яку знято наказом № 126 від 28.04.2010 року, наказом ДПІ в Богородчанському районі № 268 від 19.05.2011 року ОСОБА_4 позбавлено премії. Згідно наказів відповідача № 173 від 01.07.2010 року та № 396 від 11.07.2011 року ОСОБА_4 оголошено подяку та нагороджено грамотою. Має позитивну службову характеристику, згідно проведеної 10.12.2010 року атестації визнаний таким, що відповідає займаній посаді та рекомендований в кадровий резерв на вищу посаду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при рівній із позивачем кваліфікації, ОСОБА_5 має вищу продуктивність праці, ОСОБА_4 в порівняні з ОСОБА_1 має вищу кваліфікацію та продуктивність праці.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу, що свідчить про нижчу кваліфікацію ОСОБА_5, проведення щодо неї в 2012 році службового розслідування, оскільки за його результатами встановлено відсутність події та обставин, які свідчать про невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_5

Також, не є свідченням більш нижчої кваліфікації ОСОБА_5 в порівнянні з позивачем і непроходження ОСОБА_5 підвищення кваліфікації, так як підвищення кваліфікації здійснюється за направленням роботодавця.

Разом з цим, суд вважає безпідставними посилання відповідача, як на критерій визначення продуктивності праці, на кількість проведених ОСОБА_1 перевірок та розміри донарахованих під час їх проведення податкових зобов'язань і упередження відшкодування податку на додану вартість, оскільки податкові перевірки проводяться у випадках, передбачених законодавством відповідно до плану роботи податкового органу та розпорядчих актів керівників інспекції та не залежать, як і висновки ревізорів-інспекторів щодо порушення чи непорушення суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства від волі чи ініціативи працівників інспекції.

Крім цього, є безпідставними посилання відповідача на тривалість перебування позивача на лікарняному, оскільки дана обставина жодним чином не впливає на професійну кваліфікацію ОСОБА_1

Стосовно тверджень позивача про переважне право на залишення на роботі по відношенню до ОСОБА_2, який до реорганізації займав посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб судом встановлено, що ОСОБА_2 має дві вищі освіти - здобув кваліфікації юриста і економіста, за період з 01.01.2010 по 26.03.2012 року йому було оголошено подяку та нагороджено грамотою. Заходи стягнення до ОСОБА_2 не застосовувались.

Отже, ОСОБА_2, в порівнянні з ОСОБА_1 має вищу кваліфікацію та продуктивність праці.

Cуд не погоджується із твердженнями позивача про наявність у неї переважного права на залишення на роботі в порівнянні з ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 має більш високу ніж в позивача кваліфікацію.

Також, в судовому засіданні не встановлено переваги ОСОБА_1 за кваліфікацією і продуктивністю праці перед іншими працівниками, які продовжили працювати в ДПІ у Богородчанському районі. В тому числі не встановлено таких переваг і щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які при однаковій із позивачем кваліфікації економіста та спеціальному званню, мають вищу продуктивність праці, що з'ясовано судом на підставі порівняльних даних наданих відповідачем, досліджених у судовому засіданні особових справ, наказів про заохочення та стягнення, результатів атестацій, службових характеристик.

Не є доказом більш високої кваліфікації і продуктивності праці позивача в порівнянні з іншими працівниками ДПІ в Богородчанському районі наказ № 130 від 03.12.2012 року відповідача "Про наслідки комплексної внутрішньої перевірки стану контрольної та економічної роботи ДПІ у Богородчанському районі" та виданий за наслідками цієї ж перевірки наказ Державної податкової служби в Івано-Франківської області № 440 від 14.12.2012 року, оскільки перевірка проведена та вказані накази прийняті після прийняття відповідачем оскаржуваного наказу та звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні обставини, які у відповідності до ч.3 ст.184 КЗпП України дають безумовне право на залишення на роботі.

При прийнятті судового рішення суд приймає до уваги тривалість безперервного стажу роботи ОСОБА_1 у відповідача, однак враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено переваги ОСОБА_1 за кваліфікацією і продуктивністю праці перед іншими працівниками, які продовжили працювати в ДПІ у Богородчанському районі, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо наявності у неї переважного права на залишенні на робі.

За результатом розгляду справи, зважаючи на всі викладені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.12.2013 року.