Постанова

від 04.09.2014 по справі 809/2117/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 920/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Матковської З.М., Улицького В.С.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Понайди В.В., Карпінця В.С., Луканюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Богордчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, яким просила поновити її з 27.03.2012 року на роботі на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.03.2012 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року в позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року зазначену постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.06.2013 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року первинного відповідача - Державну податкову інспекцію в Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дану постанову ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку. Просить скасувати постанову та винести нову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке суперечить обставинам справи та положенням матеріального права. Зокрема, судом не було враховано, що рішення про її звільнення прийнято неповноважною посадовою особою. Звільнення було здійснене з порушенням встановленої законом процедури - позивача не було попереджено про скорочення штату чи про скорочення посад у відділі, де вона працювала; їй не було запропоновано будь-якої посади, яка б відповідала кваліфікації та спеціальності позивача. Суд не взяв до уваги доводів позивача про наявність переважного права на залишення на роботі в порівнянні з рядом інших працівників. Також судом першої інстанції не враховано, що накладені на неї дисциплінарні стягнення скасовані в судовому порядку, так само як рішення про проведення позачергових атестацій.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, яка просить задовольнити апеляційну скаргу, представників відповідача, які просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з липня 1998 року проходила державну службу в податкових органах, а саме в Державній податковій інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області, а з листопада 1999 року перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документального контролю.

Наказом начальника ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС від 26.03.2012 року № 12-о «Про звільнення ОСОБА_1» відповідно до пункту 1 статті 40 КзПП України позивача було звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією ДПІ в Богородчанському районі.

На думку колегії суддів даний наказ є незаконним з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а відповідно до частини 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби в Івано-Франківській області», наказу Державної податкової служби України від 10.10.2011 року № 49 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби», наказу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 17.10.2011 року № 294 «Про реорганізацію органів ДПС області» було проведено реорганізацію ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області шляхом перетворення у ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС.

26.12.2011 року Державною податковою службою було затверджено тимчасову структуру ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС, а 21.01.2012 року - тимчасовий штатний розпис на 2012 рік в кількості 33 штатних одиниці.

Відповідно до штатного розпису на 2012 рік ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС, затвердженого першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації ДПА в Івано-Франківській області Летюк В.М. 17.01.2012 року, чисельність працівників ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області становила 38 штатних одиниць, тобто штатна чисельність працівників у зв'язку з реорганізацією скоротилась на 5 одиниць.

Із Тимчасового штатного розпису на 2012 рік ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС вбачається, що відділ податкового контролю юридичних осіб загальною чисельністю 5 штатних одиниць ліквідовано, а на його базі утворено відділ податкового контролю загальною чисельністю 3 штатних одиниці.

24.01.2012 року працівників ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області відповідно до статті 49 КЗпП України попереджено про наступне вивільнення згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією ДПС.

25.01.2012 року Головою комісії з проведення реорганізації ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області Захаріїв Г.М. відповідно до ст.. 49 КЗпП України позивача було попереджено про наступне звільнення з 26.03.2012 року згідно з пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією ДПС.

Як вбачається з даного попередження, позивачу не було запропоновано переведення на вакантну посаду, що суперечить вимогам частини 3 ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, незважаючи на те, що на той час були вакантні посади.

28.02.2012 року відбулося засідання Комісії з проведення реорганізації ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області, на якому було запропоновано посади працівникам ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області, зазначеним у протоколі засідання Комісії від 24.01.2012 року № 1 (попередження про наступне звільнення із займаних посад у зв'язку з реорганізацією державної податкової служби), згідно з новим штатним розписом.

Як видно з протоколу засідання Комісії, ОСОБА_1 на даному засіданні була відсутня, оскільки перебувала у відпустці, відповідно їй не було запропоновано вакантну посаду.

Суду не надані відповідачем докази повідомлення позивача про дату, час та місце засідання Комісії, у зв'язку з чим їй не було надано можливості надати пояснення чи висловити заперечення на рішення Комісії, що свідчить про порушення її права брати участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її прав, свобод та законних інтересів.

03.03.2012 року, після виходу позивача із відпустки, їй було запропоновано переведення на вакантну посаду водія, однак від запропонованої посади вона відмовилася, про що зробила запис в Додатку до Попередження про наступне звільнення та засвідчила власним підписом.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною ж другою статті 42 КЗпП України передбачено кому надається перевага в залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Таким чином, законодавець визначив, що основними критеріями для залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є більш висока кваліфікація і продуктивність праці.

Переваги, передбачені частиною ст.. 42 КЗпП України, застосовуються лише при наявності рівних умов продуктивності праці та кваліфікації працівників.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд попередньої інстанції виходив з того, що позивачка, в порівнянні з іншими працівниками, яких залишено на роботі, має нижчу кваліфікацію та продуктивність праці.

Проте з таким висновком колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наступних підстав.

Одним із засобів перевірки та оцінки кваліфікації працівника є результати його атестації, що за змістом Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1922, проводиться з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків.

Остання перед звільненням позивача атестація проводилась 25.07.2011 року і за результатами її проведення ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді.

Разом з тим, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року визнано незаконним наказ від 06.07.2011 року № 399, відповідно до якого проводилася атестація 25.07.2011 року. Дана постанова на час вирішення справи, що розглядається не набрала законної сили. Проте, суд апеляційної інстанції враховує, що 16.12.2011 року ДПІ в Богородчанському районі видано наказ № 657, яким визнано таким, що втратив чинність наказ № 399 від 06.07.2011 року.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що на день звільнення ОСОБА_1 була визнана такою, що не відповідає займаній посаді, оскільки останньою до звільнення атестацією, проведеною 04.07.2008 року, Позивачка визнана такою, що відповідає займаній посаді.

Оцінюючи інші показники, які мав враховувати відповідач при звільненні позивача, слід зазначити, що суд першої інстанції безпідставно послався на неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності Позивача, оскільки, як встановлено при розгляді справи, дія наказів від 11.11.2010 року № 311, від 30.11.2010 року № 336 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності закінчилася, а наказ від 24.05.2011 року № 280 про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1

В той же час, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким надано перевагу в залишенні на роботі перед ОСОБА_1, на час реорганізації мали не скасовані дисциплінарні стягнення.

При звільненні позивача відповідач безпідставно не врахував того факту, що ОСОБА_1 мала повну вищу освіту за спеціальністю «фінанси» з кваліфікацією економіста, диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Бухгалтерський облік і аудит» з кваліфікацією бухгалтера, а також двічі проходила курси підвищення кваліфікації в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів органів ДПС України за напрямками «Документальні перевірки юридичних осіб», тобто з питань, які безпосередньо передбачені її посадовими обов'язками. При цьому переведені з ДПІ в Богородчанському районі в ДПІ у Богородчанському районі ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на час видання наказів про їх переведення підвищення кваліфікації не проходили взагалі.

Як вбачається з бланків щорічної оцінки виконання держслужбовцями посадових обов'язків і завдань за 2008 і 2009 роки, за результатами такої оцінки безпосереднім керівником позивача, з яким погодився керівник вищого рівня (начальник інспекції), їй поставлено підсумкову оцінку «Добре», що підтверджує належне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків.

Виходячи з матеріалів справи, безперервний стаж роботи в органах державної податкової служби на момент звільнення становив понад 13 років, а на займаній посаді - понад 12 років.

Таким чином, стаж роботи позивача в органах податкової служби був більшим, ніж в ряду інших працівників ДПІ в Богорродчанському районі, переведеним на різні посади на роботу в ДПІ у Богородчанському районі (ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність у Позивача переважного права на залишення на роботі, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, що не було враховано Відповідачем, а запропонована Відповідачем Позивачу посада водія не відповідає кваліфікації Позивача. Тим більше, враховуючи відсутність у неї посвідчення водія.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним з огляду на те, що наказ про її звільнення підписано начальником ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС, тобто вже після реорганізації інспекції.

Тривале перебування Позивача на лікарняному не впливає на її професійну кваліфікацію, а тому посилання на таку обставину з боку Відповідача є безпідставним.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Відповідачем дотримані вимоги чинного трудового законодавства, якими регламентується процедура вивільнення працівника у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40, ст.. 49-2 КЗпП України та вжито всіх можливих заходів щодо працевлаштування Позивача.

В позовній заяві ОСОБА_1 не заявляла вимог про скасування наказу начальника ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС від 26.03.2012 року № 12-о про її звільнення, однак колегія суддів вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, про захист яких вона просить, необхідно визнати протиправним та скасувати зазначений наказ, вийшовши відповідно до частини 2 статті 11 КАС України за межі позовних вимог.

При цьому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді, рівнозначній тій, з якої її було звільнено, оскільки позивач мала переважне право у порівнянні з іншими працівниками на зайняття посади у новоствореному органі.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З врахуванням вимог даної норми, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме, починаючи з 27.03.2012 року до дня розгляду і вирішення справи судом - 04.09.2014 року.

На думку колегії суддів апеляційного суду, у зв'язку з незаконним звільненням та Позивачка зазначала душевних страждань внаслідок зміни звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для організації життя, пошуку роботи та засобів для існування. Розмір грошового відшкодування завданої внаслідок цього Позивачу моральної шкоди суд оцінює в 5000 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 3 ст.. 160, ст. ст.. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № 809/2117/13-а скасувати.

Винести нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби від 26 березня 2012 року № 12-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Державній податковій інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 26 березня 2012 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26 березня 2012 року по 04 вересня 2014 року включно.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.З. Улицький

З.М. Матковська

Повний текст виготовлений 05.09.2014