Рішення

від 18.12.2013 по справі 2-53/11

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-53/11

Провадження № 2/352/8/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Ленчук В.І., Гундич Г.В.

представників сторін - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ДП «Івано-Франківське лісове господарство», до Рибненської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, управління земельних ресурсів в Тисменицькому районі, Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав на землю, визнання недійсними рішень сільської ради і державних актів на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 15.09.2009 р. звернувся в суд з позовом до відповідачів - Рибненської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, управління земельних ресурсів у Тисменицькому районі про захист прав на землю, визнання недійсними рішень сільської ради і державних актів на право власності на земельну ділянку.

Після доповнення та уточнення позовних вимог 06.11.2009 р. до відповідачів - Рибненської сільської ради, управління земельних ресурсів у Тисменицькому районі, Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_4, ОСОБА_5 - просив: 1) визнати незаконними і скасувати два рішення сільської ради від 19.04.2007 р. №№ 147-6/2007, 146-6/2007 про надання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі «Гора» в с. Рибне площею 0,1250 га кожній; 2) визнати незаконним і скасувати два рішення сільської ради від 19.07.2007 р. №№ 168-7/2007, 169-7/2007 про затвердження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі «Гора» в с. Рибне площею 0,1250 га кожній та передачу їм у власність земельних ділянок; 3) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 04.10.2007 р., а саме: виданий ОСОБА_4 державний акт ЯД № 829534 на земельну ділянку площею 0,1250 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625885001:01:001:0321 та виданий ОСОБА_5 державний акт ЯД № 829533 на земельну ділянку площею 0,1250 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625885001:01:001:0320; 4) зобов’язати Тисменицький районний відділ Івано-Франківської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» скасувати реєстрацію отриманих відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 державних актів.

Ухвалою суду від 18.11.2009 р. до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено ДП «Івано-Франківське лісове господарство».

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 01.12.2009 р. пред’явили зустрічний позов до позивача за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення конюшні по вул. Шевченка, 6б в с. Рибне Тисменицького району Івано-Франківської області, укладеного між відповідачами та посвідченого 17.06.2009 р. приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7

Ухвалою суду від 21.12.2009 р. обидва позови об’єднані в одне провадження.

Первісний позов ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 17.06.2009 р. він на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав об’єкт нерухомого майна - приміщення конюшні, що знаходиться по вул. Шевченка, 6б в с. Рибне Тисменицького району Івано-Франківської області. Право власності на придбане нерухоме майно він належно зареєстрував, що підтверджується виданим Івано-Франківським ОБТІ витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.06.2009 р. Відповідно він являється фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розміщений даний об’єкт нерухомості згідно ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України. Після цього він звернувся до Рибненської сільської ради щодо оформлення права власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування належного йому об’єкту нерухомості, та дізнався, що земельна ділянка, яка знаходиться під приміщенням конюшні, та необхідна для його обслуговування всупереч положенням чинного законодавства уже передана у власність іншим особам. Оскаржуваними рішеннями сільської ради від 19.04.2007 р. надано дозвіл відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі «Гора» в с. Рибне площею 0,1250 га кожній; оскаржуваними рішеннями сільської ради від 19.07.2007 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі «Гора» в с. Рибне площею 0,1250 га кожній та передано їм у власність спірні земельні ділянки. На підставі вказаних рішень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали оспорювані державні акти. При цьому кожна із земельних ділянок включає площу, яка безпосередньо знаходиться під фундаментом належної позивачу будівлі, тобто частина будівлі знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_5, а більша частина - на земельній ділянці ОСОБА_4, без можливості під’їзду та землі для обслуговування приміщення. Вважає оскаржувані рішення сільської ради незаконними, оскільки вони суперечать вимогам п.5 ст.116 ЗК України, згідно якої передача іншим особам земельної ділянки повинна здійснюватись після її вилучення у встановленому порядку у попереднього користувача або власника. На момент прийняття оскаржуваних рішень таким землекористувачем було Рибненське лісництво Івано-Франківського лісового господарства, якому і належав об’єкт нерухомості. Згідно із даними статистичної звітності та картографічними даними спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду. Крім того, проекти відведення земельних ділянок відповідачам були виготовлені з порушеннями, оскільки в них не відображено наявність на земельних ділянках приміщення конюшні, що суперечить вимогам п. г) ст.6, ст.59 Закону України «Про землеустрій», п. г) ч.2 ст.198 ЗК України, а також п.2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів. Такі ж порушення були допущені і в оспорюваних державних актах; також межі спірних земельних ділянок не були погоджені із суміжними землекористувачами ОСОБА_8, ОСОБА_9, Рибненським лісництвом. Оскаржувані рішення та державні акти порушують права позивача як власника нерухомого майна, який набув права користування земельною ділянкою для обслуговування цього майна, позбавляють його можливості реалізувати своє право на безоплатну приватизацію вказаної земельної ділянки.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 обґрунтовували тим, що згідно оспорюваного договору купівлі-продажу, посвідченого 17.06.2009 р. приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_6 продав, а відповідач ОСОБА_3 купив приміщення конюшні, що знаходиться по вул. Шевченка, 6б в с. Рибне Тисменицького району Івано-Франківської області, за 22176 грн. У договорі зазначено, що приміщення конюшні належить продавцеві ОСОБА_6 на підставі рішення Тисменицького районного суду від 23.03.2009 р., зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.05.2009 р. Рішення суду від 23.03.2009 р. було ухвалено згідно поданої ОСОБА_6 позовної заяви про визнання права власності на приміщення конюшні. При поданні позову ОСОБА_6 та під час судового розгляду його представник ОСОБА_3 приховали від суду обставини, які мали важливе значення для постановлення рішення. Зокрема, що ОСОБА_6 рішенням виконкому Рибненської сільської ради від 28.11.2008 р. відмовлено в оформленні права власності на конюшню та зобов’язано у двохмісячний термін розібрати приміщення; крім того, земельна ділянка, на якій розташована конюшня, передана у приватну власність позивачам за зустрічним позовом. У зв’язку з цими нововиявленими обставинами ухвалою Тисменицького районного суду від 29.07.2009 р. скасовано рішення суду від 23.03.2009 р. Скасування правовстановлюючого документу як незаконного тягне за собою визнання незаконними цивільно-правових угод, що були укладені на його підставі. Також відповідачі при укладенні оспорюваного договору надали нотаріусу неправдиві відомості про належність земельної ділянки, зокрема, у п.8 договору вказано, що земельна ділянка, на якій розташоване приміщення конюшні, перебуває у власності Рибненської сільської ради тоді, як обидва відповідачі достовірно знали про належність земельних ділянок позивачам на праві власності.

Позивач за первісним позовом та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали цей позов і просили його задовольнити; зустрічний позов не визнали і пояснили, що рішення Рибненської сільської ради від 22.02.2005 р. про визнання безхозним приміщення конюшні, яке знаходиться в урочищі «Гора» в с. Рибне, є незаконним, сільська рада не дотримала передбаченого законом порядку визнання приміщення безхазяйним. Тому рішенням від 28.11.2008 р. сільська рада безпідставно відмовила ОСОБА_6 у визнанні права власності на приміщення конюшні. Останній прийняв майно у його власника, яким був Івано-Франківський лісокомбінат, за актом приймання-передачі, що відповідно до вимог ст.128 ЦК УРСР 1963 р. свідчить про виникнення у нього права власності; ОСОБА_6 виконав одну із істотних умов договору, а саме провів оплату придбаного майна згідно квитанції від 05.06.1994 р.; ОСОБА_6 як фактичний володілець мав право звернення до суду з позовом про визнання права власності на приміщення конюшні; рішення суду від 23.03.2013 р. набуло чинності в установленому порядку та стало підставою для реєстрації за ним права власності та подальшого відчуження майна; оспорюваний договір укладений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Просили у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом - Рибненської сільської ради Тисменицького району в судовому засіданні цей позов не визнав і пояснив, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,25 га, яка знаходилась у 22 виділі 16 кварталу Івано-Франківського лісництва, а потім у 5 виділі 14 кварталу Рибненського лісництва Івано-Франківського держлісгоспу, у 1997 р. згідно проекту формування території с. Рибне за 1997 р., затвердженого Івано-Франківською обласною радою, відійшла до земель запасу Рибненської сільської ради. Згідно генплану забудови села на цій земельній ділянці запроектована житлова забудова. У 2007 р. сільська рада правомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, надавши її у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, по 0,1250 га кожній; останні у встановленому законом порядку отримали державні акти на право власності на земельну ділянку. На час відведення земельних ділянок відповідачам приміщення конюшні, яке знаходилось на цих земельних ділянках, було безхозним, визнано таким рішенням ради від 22.02.2005 р., ним ніхто не користувався більше 10 років. Це приміщення не відносилось до будівель Рибненського лісництва, на які рішенням сільської ради від 24.12.2003 р. визнано право державної власності. У листопаді 2008 р. у сільську раду приїхав ОСОБА_3, погрожував, що відповідачі повинні відмовитись від своїх земельних ділянок; позивач надав квитанцію про оплату за приміщення конюшні за 1994 р. у гривнях, 2 накладні, договору купівлі-продажу приміщення не надав. ОСОБА_3 просив визнати за ОСОБА_6 право власності на це приміщення. Рішенням виконкому від 28.11.2008 р. у визнанні права власності на приміщення конюшні відмовлено, ОСОБА_6 зобов’язано розібрати приміщення і вивезти за межі земельної ділянки; вказане рішення ОСОБА_6 отримав по пошті 17.12.2008 р., а ОСОБА_3 - особисто в сільській раді, рішення не оскаржували. Рішення Тисменицького суду від 23.03.2009 р. про визнання за ОСОБА_6 права власності на приміщення було скасовано за нововиявленими обставинами, а після цього позов за заявою позивача залишено без розгляду. Просив у первісному позові відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом - відділу Держземагенства в Тисменицькому районі, який є правонаступником управління Держкомзему в Тисменицькому району, що був правонаступником управління земельних ресурсів в Тисменицькому районі, у судовому засіданні цей позов визнав і пояснив, що земельна ділянка не могла бути передана у власність іншим особам, а не власнику споруди, що знаходиться на земельній ділянці. Проти задоволення первісного позову не заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом - Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» у судове засідання не з’явився ні разу, відповідач належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду справи, не повідомив суду про причини неявки.

Представники відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які одночасно є позивачами за зустрічним позовом, вказаний позов підтримали і просили його задовольнити з тих підстав, що оспорюваним договором купівлі-продажу порушені права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як власників земельних ділянок, про порушення таких прав було відомо ОСОБА_3 і ОСОБА_6 під час укладення правочину. Первісний позов не визнали і пояснили, що спірні земельні ділянки перебували у землях запасу сільської ради, яка у 2007 р. правомірно розпорядилась ними, відповідачі у встановленому законом порядку отримали державні акти. На час передачі спірних земельних ділянок у приватну власність відповідачам позивач ОСОБА_3 не мав ніякого права на цю землю, тому його позов про захист прав на землю є безпідставним. Просили у первісному позові відмовити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 у судовому засіданні цей позов не визнав і пояснив, що він працював лісником в Івано-Франківському лісокомбінаті, у 1994 р. написав заяву про купівлю приміщення конюшні; рішенням адміністрації і профкому за 1994 р. надано згоду на купівлю ним конюшні, яке він придбав за 81000 купоно-крб., договір купівлі-продажу між ним та лісокомбінатом не укладався. Крім конюшні, він купив склад, яким користується лісництво. До 1995 р. він користувався приміщенням конюшні, де тримав свій інвентар, ночував там; у 1995 р. перейшов у Солотвинське лісництво і з того часу перестав користуватись приміщенням конюшні. У 2009 р. він продав ОСОБА_3 вказане приміщення, надавши останньому доручення, щоб той займався оформленням документів, договору. Просив у зустрічному позові відмовити.

Представник третьої особи - ДП «Івано-Франківське лісове господарство» у судовому засіданні пояснив, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, згідно матеріалів лісовпорядкування за 1996 р. і картографічних документів перебувають у користуванні держлісгоспу; щодо таких земель існує особливий порядок вилучення; вилучення цієї землі у лісгоспу перед передачею її у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проводилось.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення, а зустрічний - підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що основним предметом спору по справі є право власності на дві земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі «Гора» в с. Рибне Тисменицького району Івано-Франківської області площею по 0,1250 га кожна з кадастровими номерами 2625885001:01:001:0321, 2625885001:01:001:0320, власниками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що посвідчується відповідними державними актами від 04.10.2007 р. ЯД № 829534 та ЯД № 829533 (т.1, а.с.11, 12).

Вказані спірні земельні ділянки до 1997 р. знаходились у 22 виділі 16 кварталу Івано-Франківського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 1986 р., а потім у 5 виділі 14 кварталу Рибненського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство» згідно матеріалів лісовпорядкування 1996 р. та відносились до земель лісового фонду. У 1997 р. вид. 22 кв.16 (у подальшому перейменований на вид.5 кв.14) включено в межі с. Рибне, земельні ділянки відійшли до земель запасу Рибненської сільської ради.

Вказані обставини підтверджуються наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, які сторона позивача за первісним позовом не спростувала: 1) розробленим Івано-Франківським філіалом «УкрНДІЗЕМПРОЕКТ» технічним звітом по коректурі планового матеріалу Рибненської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за 1992 р. (т.2, а.с.33-41), у якому міститься експлікація земель по сільській раді, згідно якої до земель лісового фонду у 16 кварталі відносилось 84 га землі (т.2, а.с.37, зв.ст.); 2) розробленим Івано-Франківським філіалом Інституту землеустрою проектом формування території та встановлення меж Рибненської сільської ради та с. Рибне за 1997 р. (т.2, а.с.43-55), де в експлікації земель по сільській раді до земель лісового фонду у 16 кварталі відносилось вже лише 82 га землі (т.2, а.с.49, зв.ст.); 3) засвідченою ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» ксерокопією частини картографічного матеріалу проекту формування території та встановлення меж Рибненської сільської ради та с. Рибне за 1997 р. (т.3, а.с.79, 93 зв.ст.-94), 4) викопіровкою меж території с. Рибне (т.2, а.с.31); 5) рішенням Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 р. № 188-9/99 «Про проекти формування територій та встановлення меж сільських, селищних та міських рад», згідно якого затверджено погоджений Рибненською сільською та Тисменицькою районною радою проект формування території та встановлення меж Рибненської сільської ради та с. Рибне за 1997 р. (т.2, а.с.127-129); 6) рішенням Івано-Франківської обласної ради від 20.07.2000 р. № 319-15/2000 «Про внесення змін до рішення Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 р. № 188-9/99 «Про проекти формування територій та встановлення меж сільських, селищних та міських рад», згідно якого площа с. Рибне встановлена у розмірі 252,7 га замість 144,4 га (т.2, а.с.57); 7) викопіровкою із картографічного матеріалу до технічної документації щодо внесення змін в межі населеного пункту с. Рибне за 2004 р. (т.3, а.с.81); 8) розробленою ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» схемою землеустрою щодо існуючого використання та впорядкування земель із визначенням заходів по їх покращенню та охороні на території Рибненської сільської ради за 2009 р. (т.2, а.с.59-70), яка погоджена рішенням сільської ради від 03.07.2009 р. (т.2, а.с.71) та затверджена рішенням Тисменицької районної ради від 27.10.2009 р. (т.3, а.с.78); 9) викопіровкою із схеми землеустрою (т.3, а.с.80); 10) актом взаємозвірки земель лісового фонду між Рибненською сільською радою та ДП «Івано-Франківське лісове господарство» від 05.09.2013 р., належно засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (т.3, а.с.76-77), згідно якого підтверджено зменшення площі земель лісового фонду по даних матеріалів лісовпорядкування за 2009 р. у порівнянні з 1996 р. у кв.14 на 2 га (до складу цих 2 га входять спірні земельні ділянки).

З огляду на встановлені судом обставини, які підтверджують належність розмежування між Рибненським лісництвом ДП «Івано-Франківське лісове господарство» і Рибненською сільською радою земель лісового фонду та земель комунальної власності, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 р., яка повноважна була згідно діючого на той час земельного законодавства вирішувати такі питання в галузі земельних відносин, суд критично оцінює посилання сторони позивача на порушення порядку вилучення спірних земельних ділянок.

Суд вважає, що Рибненська сільська рада правомірно розпорядилась спірними земельними ділянками, передавши їх у приватну власність відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 Оскаржувані позивачем за первісним позовом рішення від 19.04.2007 р. (т.3, а.с.36, 55) про надання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок та рішення від 19.07.2007 р. (т.3, а.с.82-83) про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 прийняті сільською радою у відповідності з вимогами ст.19 Конституції України, у межах повноважень, передбачених ст.12 ЗК України, у порядку, встановленому ч.ч.6-9 ст.118 ЗК України.

Щодо посилання сторони позивача за первісним позовом на наявність на спірних земельних ділянках нерухомого майна - приміщення конюшні, що унеможливлювало передачу земельних ділянок у власність третім особам, суд зазначає наступне.

Згідно повідомлення Івано-Франківського ОБТІ (т.2, а.с.20) зареєстровано право власності на господарські будівлі на землях держлісгоспу кв. № 16 в урочищі «Рибне» за Івано-Франківським лісництвом Івано-Франківського лісокомбінату на підставі рішення Рибненського сільвиконкому від 08.04.1994 р. У подальшому вказане нерухоме майно було передано на баланс Рибненського лісництва Івано-Франківського держлісгоспу (правонаступника ДП «Івано-Франківський лісокомбінат»), рішенням Рибненської сільської ради від 24.12.2003 р. (т.2, а.с.18) визнано право державної власності на будівлі лісництва (адмінбудинок, альтанку, складське приміщення).

Відповідно до наданих сторонами письмових доказів інформація щодо приміщення конюшні є суперечливою, зокрема: у довідці-характеристиці Івано-Франківського ОБТІ від квітня 1994 р. (т.2, а.с.169) мова йде за конюшню А загальною площею 72 кв.м; в інвентаризаційній справі за 1994 р., копія якої міститься на а.с.177-181 т.2, мова йде за приміщення А (основна частина) площею 93,6 кв.м і шопу площею 16,7 кв.м; рішенням Тисменицького районного суду від 23.03.2009 р. за ОСОБА_6 визнано право власності на нерухоме майно, зокрема, конюшню, що складається з основної частини і шопи площею 110,3 кв.м (т.2, а.с.30); згідно договору купівлі-продажу приміщення конюшні ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 конюшню площею 72 кв.м площею забудови 93,6 кв.м (т.2, а.с.182).

При цьому суд вважає необґрунтованим твердження сторони позивача за первісним позовом про те, що ОСОБА_6 у 1993 р. купив приміщення конюшні у Івано-Франківського лісокомбінату згідно акту приймання-передачі, що відповідно до вимог ст.128 ЦК УРСР 1963 р. свідчить про виникнення у нього права власності на це приміщення, з огляду на те, що ст.44 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) встановлювалось загальне правило щодо письмової форми угод між державною організацією і громадянином.

Враховуючи наступні обставини, встановлені в судовому засіданні, а саме: достовірно встановлений факт відсутності такої письмової угоди (договору) між Івано-Франківським лісокомбінатом та ОСОБА_6, а ст.128 ЦК УРСР передбачала момент виникнення права власності у набувача майна за договором, що починався з моменту передачі майна; акт прийомки-передачі основних засобів - приміщення конюшні, копія якого міститься на а.с.170 т.2, критично оцінюється судом, оскільки акт, який був виготовлений на підставі розпорядження Івано-Франківського лісокомбінату № 123 від 31.05.1993 р., датований 26.05.1993 р.; сумнівність факту виконання ОСОБА_6 однієї з істотних умов договору, а саме проведення оплати придбаного майна, оскільки згідно квитанції від 05.06.1994 р. (т.2, а.с.175) оплату проведено у гривнях у той час, коли гривня як національна валюта була введена в Україні з вересня 1996 р.; формальність придбання ОСОБА_6 майна, що випливає з пояснень останнього в судовому засіданні, згідно яких купленим ним, крім конюшні, складом продовжує користуватись лісництво (вказаний склад рахується на балансі лісництва), - суд дійшов висновку, що факт купівлі ОСОБА_6 приміщення конюшні та правомірності володіння цим майном не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що приміщення конюшні не було свого часу передане на баланс Рибненського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство», що з 1995 р. вказаним приміщенням ніхто не користувався, внаслідок чого станом на 2007 р. у зоні житлової забудови с. Рибне на спірних земельних ділянках більше 10 років знаходилось вказане безхазяйне приміщення, суд вважає, що Рибненська сільська рада вправі була розпорядитись спірними земельними ділянки.

Формальне недотримання сільською радою, яка рішенням виконкому від 22.02.2005 р. визнала безхозним приміщення конюшні (т.2, а.с.19), порядку визнання нерухомого майна безхазяйним, на думку суду, в даному випадку не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішень та визнання недійсними отриманих державних актів. При цьому суд враховує, що вказані правоустановлюючі акти і документи за 2007 р. не порушують прав позивача ОСОБА_3 як власника з 2009 р. приміщення конюшні; суд також враховує безпідставність визнання у судовому порядку права власності на приміщення конюшні за ОСОБА_6, якому відмовлено в оформленні права власності на вказане приміщення рішенням виконкому Рибненської сільської ради від 28.11.2008 р. (т.2, а.с.21), яке ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_3 як повноважний представник останнього не оскаржували; рішення Тисменицького районного суду від 23.03.2009 р. про визнання за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно, що було підставою для укладення оспорюваного за зустрічним позовом договору купівлі-продажу від 17.06.2009 р., на підставі якого ОСОБА_3 став власником нерухомого майна, скасоване за нововиявленими обставинами ухвалою суду від 29.07.2009 р. (т.2, а.с.30).

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно вимог ч.1 ст.152, ч.1 ст.153 ЗК України громадянам та юридичним особам забезпечуються з боку держави рівні умови захисту прав власності на землю, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності з вимогами ст.319 ЦК України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених ОСОБА_3 первісних позовних вимог, у задоволенні яких слід відмовити.

Предметом спору за зустрічним позовом є договір купівлі-продажу приміщення конюшні по вул. Шевченка, 6б в с. Рибне Тисменицького району Івано-Франківської області, укладений між відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_3, посвідчений 17.06.2009 р. приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 928 (т.2, а.с.182). На підставі оспорюваного договору ОСОБА_3 18.06.2009 р. зареєстрував своє право власності на приміщення конюшні, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ (т.2, а.с.184).

Судом достовірно встановлено, що на момент вчинення оспорюваного правочину відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 знали про належність земельних ділянок, на яких знаходилось приміщення конюшні, на праві приватної власності позивачам за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому відповідачі надали нотаріусу неправдиві відомості про належність земельної ділянки Рибненській сільській раді, що відображено у п.8 договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на те, що оспорюваним договором порушені права позивачів як власників земельних ділянок, що факт порушення таких прав був відомий відповідачам під час укладення правочину, з урахуванням наведених вище, встановлених судом обставин, суд вважає, що договір купівлі-продажу приміщення конюшні суперечить вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, що відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони відповідача за зустрічним позовом на відсутність у позивачів правової підстави для оспорювання договору, сторонами якого вони не були, оскільки визнання угоди недійсною є одним із шести способів захисту прав громадян на земельні ділянки у відповідності до вимог ч.3 ст.152 ЗК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічного позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 81, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.1, 319, 321, 386 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ДП «Івано-Франківське лісове господарство», до Рибненської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, управління земельних ресурсів в Тисменицькому районі, Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав на землю, визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку.

Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення конюшні від 17 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 928.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець