Постанова

від 12.12.2013 по справі 810/1980/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1980/13-а(1-т.+1 дод.) Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Демченка Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Модуль» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Модуль» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2012 №0001492301 та №0001502301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «ТДК «Трейд» за період березень, травень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 26.10.2012 р. № 440/64/2200-33438253, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43381 грн. та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 45326 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року: №0001492301, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 45327,00 грн., в тому числі за основним платежем - 45326,00 грн. і за штрафними санкціями - 1,00 грн., та №0001502301, яким збільшено податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 43382,00 грн., у тому числі за основним платежем - 43381,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення містить п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Також, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності або подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТДК «Трейд» та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» було укладено договір №01/03 від 01.03.2011, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки розділу «Інженерно-технічні заходи з цивільного захисту (цивільної оборони)» до проекту об'єкта: термінальний комплекс по вул. Київський шлях, 2/1-а, м. Бориспіль, Київська обл., а Замовник (ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль») зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і на умовах, встановленими цим договором.

На підтвердження виконання договору з ТОВ «ТДК «Трейд» позивачем надано до суду рахунки-фактури, акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг), податкові накладні, виписки за особовим рахунком ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль».

Крім того, на підтвердження подальшого використання зазначених у договорі №01/03 від 01.03.2011 робіт позивачем надано наступні документи: договір №03/03 від 31.01.2011, укладений між Державним підприємством «Зал офіційних делегацій» та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль», відповідно умов якого Виконавець (ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль») зобов'язується виконати роботи з розробки розділу «Інженерно-технічні заходи з цивільного захисту (цивільної оборони)» до проекту об'єкта: термінальний комплекс по вул. Київський шлях, 2/1-а, м. Бориспіль, Київська обл., а Замовник (Державне підприємство «Зал офіційних делегацій») зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і на умовах, встановленими цим договором; податкові накладні №1 від 01.03.2011 та №6 від 24.05.2011 та відповідні реєстри отриманих та виданих податкових накладних; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 24.05.2011; виписки за особовим рахунком ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» за 01.03.2011 та за 26.05.2011; том №16 «Інженерно-технічні заходи з цивільного захисту (цивільної оборони)», узгоджений Територіальним органом державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки у Київській області.

Разом з тим, відповідач, як на підтвердження правомірності винесення ним податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що ним було отримано акти перевірок Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 20.05.2011 року 409/7/23-1/37391130 про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК «Трейд» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з лютого по квітень 2011 року, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТДК «Трейд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, та від 11.07.2011 №491/23-1/37391130 про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК «Трейд» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень травень 2011 року, яким встановлено відсутність поставок товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Крім того, в даному акті встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТДК «Трейд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Також від Бориспільської ОДПІ надано висновок спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненко Л.М. від 13.04.2011 №95, згідно якого підписи в представлених на дослідження документах виконані не керівником ТОВ «ТДК «Трейд» гр. Хайруліним В.Б., а іншою особою.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» та ТОВ «ТДК «Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, директор та керівник ТОВ «ТДК «Трейд» Хайрулін В.Б., від імені якого підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, первинні документи не підписував, що підтверджується висновком спеціаліста.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. Хайруліним В.Б., а іншою особою, при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

В зв'язку з вищевикладеним, перевіривши реальність договору, укладеного позивачем з ТОВ «ТДК ТРЕЙД», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, що підтверджується висновком експерта.

Надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що вказані у актах здачі-приймання робіт (виконання послуг) послуги, а саме роботи з розробки ІТЗ ЦЗ (ЦО), не відносяться до видів діяльності, якими займається ТОВ «ТДК ТРЕЙД».

Також, відомості про виконані роботи в даних актах мають загальний характер та не містять повного змісту та переліку робіт із зазначенням їх вартості.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки ЄДРПОУ серії АБ №290650 видами діяльності ТОВ «ТДК ТРЕЙД» за класифікатором видів економічної діяльності є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, оптова торгівля деревиною, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі..

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Модуль» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 17.12.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.