Ухвала

від 06.10.2014 по справі 810/1980/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/66564/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Модуль»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013

у справі № 810/1980/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Модуль»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Модуль» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 13.11.2012 № 0001492301, № 0001502301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «ТДК «Трейд» за період березень, травень 2011 року, складено акт № 440/64/2200-33438253 від 26.10.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України , які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 43 381 грн. та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138 , п. 139.1 ст. 139 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 45 326 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001492301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45 327 грн., в т.ч.: 45 326 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001502301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 382 грн., у т.ч.: 43 381 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ТДК «Трейд» та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» було укладено договір № 01/03 від 01.03.2011, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки розділу «Інженерно-технічні заходи з цивільного захисту (цивільної оборони)» до проекту об'єкта: термінальний комплекс по вул. Київський шлях, 2/1-а, м. Бориспіль, Київська обл., а замовник (ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль») зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і на умовах, встановленими цим договором.

Відповідач, на підтвердження правомірності винесення ним податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що ним було отримано акти перевірок Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 20.05.2011 409/7/23-1/37391130 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТДК «Трейд» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з лютого по квітень 2011 року, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТДК «Трейд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та від 11.07.2011 № 491/23-1/37391130 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТДК «Трейд» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень-травень 2011 року, яким встановлено відсутність поставок товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Крім того, в даному акті встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТДК «Трейд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно висновку спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненко Л.М. від 13.04.2011 № 95, підписи в представлених на дослідження документах виконані не керівником ТОВ «ТДК «Трейд» гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Модуль» та ТОВ «ТДК «Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження спірних господарських операцій належними доказами, наявними в матеріалах справи, та подальшого використання, зазначених у договорі № 01/03 від 01.03.2011, робіт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що первинні документи, підписані від імені директора та керівника ТОВ «ТДК «Трейд» ОСОБА_3 по взаємовідносинам з позивачем, виконані не ОСОБА_3; надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснення операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції з вищезазначеним контрагентом.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених чинним законодавством України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

Таким чином, за встановлення матеріалами справи відсутності факту здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «ТДК «Трейд»», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, є правомірним нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Проектно-будівельна компанія «Модуль» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний