Ухвала

від 16.12.2013 по справі 826/4472/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/46904/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Гуденко В.Є., Циба В.К.,

відповідача - Марченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013

у справі № 826/4472/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013 № 0000242220 та від 04.04.2013 № 0000236220.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, складено акт від 28.12.2012 №6099/23-322/35823120, в якому встановлено порушення вимог:

- п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 800932,00 грн.,;

- п. 85.4, 85.8 ст. 85, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 3422714,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 15.01.2013 були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000232220, яким за порушення п. 85.4, 85.8 ст. 85, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4164525,00 грн., в тому числі основний платіж - 3422714,00 грн. та штрафні санкції - 741815,00 грн.;

- №0000242220, яким за порушення п. 138.2 ст. 138 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 801100,00 грн., в тому числі основний платіж 800932,00 грн. та штрафні санкції - 168,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення №0000232220 скасовано в частині 2726195,00 грн. грошового зобов'язання з ПДВ та 681549,00 грн. штрафних санкцій та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 №0002362220, яким нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 756785,00 грн., у тому числі основний платіж - 696519,00 грн. та штрафні санкції - 60266,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в ході перевірки враховано висновки актів перевірок контрагентів позивача, згідно з якими, фінансово-господарська діяльність підприємств здійснювалась поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами здійснювались без наміру створення правових наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, враховуючи наведені обставини, встановлені податковим органом, виходили з того, що операції між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус - ЛТД», ТОВ «Ространснафтопродукт», ТОВ «ХК «Укрхімпром» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Компанія Алексус - ЛТД», ТОВ «Ространснафтопродукт», ТОВ «ХК «Укрхімпром» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операцій, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в матеріалах справи наявні: видаткові та податкові накладні, копії договорів, копії додаткових угод, рахунки-фактури, товарно-транспортні та залізничні накладні, довіреності на отримання товару, а також, банківські виписки, які підтверджують оплату позивачем поставленого товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, про що свідчать відповідні свідоцтва.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки товару, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль