Ухвала

від 12.06.2014 по справі 826/4472/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4472/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013 року та від 04.04.2013 року -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15.01.2013 року № 0000242220 та від 04.04.2013 року № 0002362220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 28.12.2012 р. № 6099/23-322/35823120, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 138.2. ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 800932,00 грн., в тому числі за: II квартал 2011 року на суму 523779,00 грн., ІІІ квартал 2011 року на суму 276481,00 грн., всього за ІІ-VІ квартали 2011 року на суму 800260,00 грн., І квартал 2012 року на суму 672,00 грн.; п.85.4, п.85.8 ст.85, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 3422714,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року на суму 96500,00 грн., за червень 2011 року на суму 358960,00 грн., за липень 2011 року на суму 126579,00 грн., за серпень 2011 року на суму 192 276,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1 237908,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 1 263 882,00 грн., за грудень 2011 року на суму 105760,00 грн., за лютий 2012 року на суму 640,00 грн., за березень 2012 року на суму 40209,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагентів актів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.09.2012 р. № 614/3/22-80-35234346 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ространснафтопродукт»; ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 р. №920/3-22-80-32163042 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ХК «Укрхімпром»; ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.09.2012 р. № 4020/2204/37567248 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД».

За таких підстав, податковий орган дійшов до висновку, про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників - ТОВ «Ространснафтопродукт», ТОВ «ХК «Укрхімпром», ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» за травень, червень, липень, вересень 2011 року та лютий 2012 року по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст. 22, ст.185 Податкового кодексу України. А тому, вважає, що усі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними, а складені зазначеними суб'єктами господарювання бухгалтерські та податкові документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій і є недійсними.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 р.:

- № 0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) в розмірі 3 422 714,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 741 815,00 грн.

- № 0000242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 800 932,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 168,00 грн.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2013р. № 2693/10/12-1-03 податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. № 0000242220 залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. № 0000232220 скасовано в частині 2 726 195,00 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 681549,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Враховуючи рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2013 р. № 2693/10/12-1-03, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. № 0002362220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) в розмірі 696519,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60266,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір від 10.06.2011 р. № 10206 (з урахуванням додаткових угод) (покупець) з ТОВ «Ространснафтопродукт» (постачальник), за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар - паливо дизельне гідроочищене 50-ррm, бензин А92, бензин 95, ) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що поставляється, встановлюється на момент виписки рахунку та/або складання додаткової угоди не може бути змінена за умови додержання покупцем строків сплати.

Також, між позивачем та ТОВ «ХК «Укрхімпром» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 07.04.2011 р. № 4001 (з урахуванням додаткових угод), за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар - бензин RON 95, ) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що поставляється, встановлюється на момент виписки рахунку та/або складання додаткової угоди не може бути змінена за умови додержання покупцем строків сплати.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: акти приймання-передачі товару, вантажні накладні, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, а також документи третіх осіб щодо перевезення вантажів залізничним транспортом (залізничні накладні, відомості плати за користування вагонами тощо).

В рахунок оплати виконання поставки на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем надано докази прийняття товару на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху нафтопродуктів ( доручення на отримання товару, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми № 5-НП тощо).

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, банківські виписки на підтвердження подальшої реалізації придбаного у них товарів іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «СОПРАНО - НОВА», ПП ОСОБА_1, ПСП «Фортуна», ТОВ «Прохорське», ТОВ «Бахмач Агро», ЗАТ «Нива-Плюс», СФГ «УРОЖАЙ», ТОВ Виробничо-торгова фірма «ДАИНА», ТОВ «Весна Агро».

Крім того, між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» укладено договір про надання послуг по проведенню комплексу робіт з отримання дозвільних документів від 16.02.2012 р. № 16022012, за умовами якого, з метою забезпечення правильного, своєчасного оформлення та швидкого проходження вантажів через митницю, які декларує замовник та його своєчасному виконанню договірних відношень з своїми замовниками по декларуванню вантажів, виконавець зобов'язується за цим Договором, на вимогу замовника надавати послуги по: отриманню державної санітарно-епідеміологічної експертизи на імпортуємо продукцію; отриманню сертифікації в системі УкрСЕПРО імпортованої продукції; отриманню довідок по сертифікації в системі УкрСЕПРО імпортованої продукції; отриманню листа - роз'яснення в міністерстві охорони навколишнього природного середовища України; отриманню експертного висновок з визначення коду в торгово-промисловій палаті; отриманню ліцензій на продукцію, що імпортується. У свою чергу, замовник, зобов'язується своєчасно забезпечувати виконавця всіма документами та інформацією, необхідною для надання послуг, а також зобов'язується належним чином оплачувати надані виконавцем послуги. Вартість послуг визначається сторонами у відповідних рахунках-фактурах.

Факт надання послуг позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджено документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами реальності господарських операцій є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: акт прийому-передачі наданих послуг, податкова накладна.

В первинних документах за результатами виконання договору про надання послуг наявна інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, зазначене дає можливості дійти висновку про фактичне надання послуг.

В рахунок оплати надання послуг на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Також, колегія суддів враховує той факт, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 13.06.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.