Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/4472/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/36590/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Циба В.К.,

від відповідача - Сакало Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 826/4472/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй центр"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Строй Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 28.12.2012 № 6099/23-322/35823120, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 800932,00 грн.,; п.85.4, п.85.8 ст.85, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 3422714,00 грн.

Висновок податкового органу грунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагентів актів: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.09.2012 № 614/3/22-80-35234346 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ространснафтопродукт»; ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 №920/3-22-80-32163042 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ХК «Укрхімпром»; ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.09.2012 № 4020/2204/37567248 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 15.01.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) в розмірі 3 422 714,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 741 815,00 грн.;

- №0000242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 800 932,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 168,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 № 0000242220 залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000232220 скасовано в частині 2 726 195,00 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 681549,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, та прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 № 0002362220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) в розмірі 696519,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60266,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Ространснафтопродукт» та ТОВ «ХК «Укрхімпром» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами приймання-передачі товару; вантажними накладними; рахунками-фактури; податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, а також, документами третіх осіб щодо перевезення вантажів залізничним транспортом (залізничні накладні, відомості плати за користування вагонами тощо).

Позивачем надано докази прийняття товару на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху нафтопродуктів ( доручення на отримання товару, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми № 5-НП тощо).

Крім того, в матеріалах справи наявні докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, банківські виписки на підтвердження подальшої реалізації придбаного у них товарів іншим суб'єктам господарювання.

Також, факт надання послуг позивачу, на виконання умов договору про надання послуг по проведенню комплексу робіт з отримання дозвільних документів від 16.02.2012 № 16022012, укладеного з ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

В рахунок оплати надання послуг, на виконання зазначених зобов'язань, позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль