Постанова

від 24.12.2013 по справі 2а-3191/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2013 року № 2а-3191/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.10.2011 № 0001002320 та № 0001012320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 у справі № 2а-3191/12/2670 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2013 вказану справу прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.12.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.09.2011 за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Естріхбуд» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з підприємствами, які зазначені в постанові за матеріалами кримінальної справи № 71-00223 від 01.08.2011 за період з 01.01.2008 по 30.06.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва (правонаступником є ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 348/23-205/34294048 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 24158 грн., а також порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 30198 грн.

07.10.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001012320, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24158 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3957 грн.;

№ 0001002320, яким у зв'язку з порушенням п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 30198 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4946 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 24158 грн., а також порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 30198 грн., стала встановлена ним нікчемність договору субпідряду від 01.11.2010 № 11/-10, укладеного між ТОВ «Естріхбуд» та ТОВ «РМА-Груп», внаслідок визнання засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_1 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Естріхбуд» укладено договір субпідряду від 01.11.2010 № 11/-10 (далі - Договір). На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а також ТОВ «РМА-Груп» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму у розмірі 144947,60 грн. (в тому числі ПДВ 24158 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11, який набрав законної сили 14.10.2011, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

Вказаним вироком від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 встановлено, зокрема, що: «Громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є засновником суб'єкту підприємницької діяльності - юридичної особи: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "РМА-Груп" (код ЄДРПОУ 33493581). Незважаючи на те, що вказане товариство перереєстроване на ОСОБА_1 в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Так, в червні 2010 року в невстановлений слідством день та час ОСОБА_1 знаходячись в м. Києві в невстановленому слідством місті, вступив в попередню змову з особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про перереєстрацію на його ім'я в органах державної влади за винагороду суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи ТОВ "РМА-Груп", без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності цієї особи та інших осіб. При цьому, особа, відносно якої матеріали виділено та ОСОБА_1, домовились про підписання останнім статутних та інших документів по створенню ТОВ "РМА-Груп", про те, що до діяльності ТОВ "РМА-Груп" ОСОБА_1 не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись на посаді директора товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ "РМА-Груп" будуть займатись інші особи. Також, невстановлена слідством особа повідомила ОСОБА_1, що до перереєстрації цього товариства він не буде мати ніякого відношення та безпосередньою реєстрацією товариства в органах державної влади будуть займатись інші особи, а після підготування необхідних документів по придбанню ТОВ "РМА-Груп" ОСОБА_1 необхідно буде їх підписати у нотаріуса. ОСОБА_1, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих йому особою, матеріали відносно якої виділено, як майбутнього засновника та власника придбаного товариства, усвідомлюючи, що підприємство придбається з метою прикриття незаконної діяльності цієї особи, з корисливих спонукань погодився на таку пропозицію, передав цій особі, з метою підготування необхідних реєстраційних документів по створенню ТОВ "РМА-Груп", копії сторінок свого паспорту серії НОМЕР_4, виданого Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київський області 24.05.2002 року та довідку Тетіївської МДПІ про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_3. Після чого, особа, матеріали відносно якої виділено, повідомила ОСОБА_1 про необхідність підписання 01.07.2010 року реєстраційних документів ТОВ "РМА-Груп" в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, розташованого в АДРЕСА_1, на що ОСОБА_1 надав свою згоду, взявши для підписання документів по створенню товариства свій паспорт серії НОМЕР_4, виданого Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київський області 24.05.2002 року та довідку Тетіївської МДПІ про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_3, прибувши в обумовлене з цією особою офісне приміщення. Перебуваючи 01.07.2010 року в денний час доби в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, розташованого в АДРЕСА_1, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом ТОВ "РМА-Груп", усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, знаючи, що здійснює придбання ТОВ "РМА-Груп" для прикриття незаконної діяльності особи, матеріали відносно якої виділено, та він, в цілому, набуває право власності на товариство, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписав в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_2: Статут ТОВ "РМА-Груп" в новій редакції та довіреність на вповноваження ОСОБА_3 представляти його інтереси як учасника з приводу державної реєстрації товариства в органах державної влади, чим вчинив дії, направлені на придбання суб'єкта підприємництва. Після підписання ОСОБА_1 Статуту ТОВ "РМА-Груп" в новій редакції, довіреності на вповноваження ОСОБА_3 представляти його інтереси як учасника з приводу державної реєстрації товариства в органах державної влади, протоколу Зборів Учасників ТОВ "РМА-Груп" від 29.06.2010 року та наказ № 1/10 про призначення з 02.07.2010 року ОСОБА_1 на посаду директора товариства, вказані документи були передані для здійснення перереєстрації товариства на ОСОБА_1 в органах державної влади. Підписання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ "РМА-Груп", дало змогу особі, матеріали відносно якого виділено, здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності придбаного та зареєстрованого Товариства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ "РМА-Груп", особа, матеріали відносно якої виділено, отримала можливість, минуючи ОСОБА_1, який рахувався на посаді директора товариства, розпоряджатися рахунком ТОВ "РМА-Груп" - № 260093017433 в AT "Банк "Національні Інвестиції" (МФО 300498), здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від імені ОСОБА_1, фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт), що свідчать про ніби то реалізовані товари, роботи (послуги)… Допитаний у судовому засіданні як підсудний, ОСОБА_1, свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, та дав покази про те, що він є одноособово засновником суб'єкту підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ "РМА-Груп". Він взяв участь у придбанні ТОВ "РМА-Груп" не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності громадянина ОСОБА_4, а можливо інших осіб. Він розуміючи, що буде вчинювати протиправні дії по придбанню ТОВ "РМА-Груп", які йому запропонував ОСОБА_4, розуміючи, що товариство ним придбається з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_4 та інших осіб, з метою отримання винагороди погодився на таку пропозицію, надав, з метою підготування реєстраційних документів по придбанню ним ТОВ "РМА-Груп", свій паспорт серії НОМЕР_4, виданого Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київський області 24.05.2002 року та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, з яких було зроблено копії та повернуто.».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що складені з ТОВ «РМА-Груп» на підставі Договору акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та податкові накладні, які є доказами реальності здійснення господарських операцій, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, по-перше, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «РМА-Груп», а лише підписував відповідні документи, по-друге, незважаючи на вимогу суду позивач не надав інших належних та допустимих доказів реального виконання Договору, суд прийшов до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «РМА-Груп» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи торгівельного обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаного Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Естріхбуд» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К-18460/10.

Відповідно до п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), п.п. 2, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «РМА-Груп» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 фактично є недійсними, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Більш того, не зважаючи на неодноразову вимогу суду позивачем не надано таких податкових накладних.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 144947,60 грн. (в тому числі ПДВ 24158 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемного правочину, по-друге, ТОВ «РМА-Груп», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Естріхбуд» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням відповідної особи від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд прийшов до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемного Договору між позивачем та ТОВ «РМА-Груп», а також те, що акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) виписані ТОВ «РМА-Груп» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленою особою, а не ОСОБА_1, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд прийшов до висновку, що витрати ТОВ «Естріхбуд» на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 № 0001002320 та № 0001012320 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяК.С. Пащенко