Ухвала

від 15.05.2014 по справі 2а-3191/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3191/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0001002320 та №0001012320.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «РМА-Груп» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Естріхбуд» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за фінансово-господарськими взаємовідносинами з підприємствами, які зазначені в постанові за матеріалами кримінальної справи №71-00223 від 01.08.2011, за період з 01.01.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт №348/23-205/34294048 від 19.09.2011.

В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30198 грн., а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 24158 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства стала встановлена ним нікчемність договору субпідряду від 01.11.2010 № 11/-10, укладеного між ТОВ «Естріхбуд» та ТОВ «РМА-Груп», внаслідок визнання засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_3 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0001002320 від 07.10.2011, яким донарахувано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 35 144, 00 грн. (в тому числі 30 198,00грн. основного платежу та 4 946,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №0001012320 від 07.10.2011, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 115,00 грн. (в тому числі 24 158,00 грн. основного платежу та 3 957,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «РМА-Груп» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, .п.134.1.1. п. 134.1. ст.131, ст..152, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість», Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту та валових витрат, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Естріхбуд» та ТОВ «РМА-Груп» укладено договір субпідряду від 01.11.2010 № 11/-10. На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а також ТОВ «РМА-Груп» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 144947,60 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем ані під час проведення позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані в ході судового розгляду справи не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальність надання послуг за спірними договорами; про рух коштів між контрагентами при здійсненні ними фінансово-господарських операцій, зокрема, у матеріалах справи відсутні платіжні доручення та банківські виписки, які б свідчили про перерахування коштів з рахунків позивача на рахунки його контрагента, або бухгалтерські документи, які б свідчили про наявність дебіторської заборгованості за спірний період, а також відсутні специфікації чи інші уточнюючі документи щодо наданих послуг за спірними договорами.

Так, матеріалами справи не підтверджено реальності виконання господарських операцій між ТОВ «Естріхбуд» та ТОВ «РМА-Груп», а первинну документацію, надану позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із вказаним контрагентом, не можна вважати достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та є формально складеними.

Більш того, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі №1-1198/11, який набрав законної сили 14.10.2011, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.