Рішення

від 26.12.2013 по справі 905/5938/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2013 Справа № 905/5938/13

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Левшиної Я.О., Мирошниченко Я.С., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергетична політика», м. Донецьк

про стягнення 200 000грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Стрилецький М.Г.- представник за довіреністю №11/09-2013 від 11.09.2013р.

від відповідача: Вихристюк О.О. - представник за довіреністю від 17.09.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судових засіданнях 28.10.2013р., 31.10.2013р. та 28.11.2013р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви з 28.10.2013р. до 31.10.2013р., з 31.10.2013р. до 28.11.2013р. та з 28.11.2013р. до 26.12.2013р.

У судовому засіданні 26.12.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергетична політика», м. Донецьк, про стягнення штрафу у розмірі 200 000грн. за прострочення виконання зобов'язань за договором №24/04 від 24.04.2013р. з поставки товару (обладнання) в обумовлений сторонами строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, яке полягає в порушенні строків поставки обладнання, передбаченого договором.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 3, 6, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 225 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.10.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договір, який підписувався директором відповідача не відповідає змісту договору, наданого позивачем, в підтвердження заявлених позовних вимог; також посилається на те, що графік поставки обладнання для котельної пансіонату «Марат» не може вважатися частиною договору, оскільки він складений для погодження з іншою юридичною особою; крім того, відповідач вказує на численні недоліки, наявні в графіку поставки, такі як: мова, якою складений графік, його суперечність змісту договору в частині оплати поставлених матеріалів. Також відповідач просив суд, в разі визнання узгодженими між сторонами умов спірного договору №24/04 від 24.04.2013р., застосувати положення ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафу за ініціативою суду.

10.10.2013р. через канцелярію суду відповідачем було надано клопотання про призначення технічної експертизи документу, а саме - договору №24/04 від 24.04.2013р., з метою встановлення факту заміни сторінок договору та визначення, чи всі сторінки були роздруковані на одному принтері.

Позивачем, в свою чергу, 22.10.2013р. були надані письмові пояснення, в яких було зазначено про відсутність необхідності проведення судової експертизи та було підтверджено факт заміни сторінок в договорі за згодою сторін.

23.10.2013р. через канцелярію суду відповідачем були надані письмові пояснення від 21.10.2013р., в яких заперечувалась необхідність призначення технічної експертизи договору №24/04 від 24.04.2013р., з огляду на підтвердження позивачем факту заміни сторінок.

У судовому засіданні 26.12.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, сторони наполягали на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова енергетична політика», м. Донецьк (далі - підрядник) був укладений договір №24/04 від 24.04.2013р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до специфікації, кошторисної документації та умов договору поставку обладнання згідно специфікації та виконання робіт з монтажу: обладнання котельні для теплопостачання будівлі пансіонату «Марат» за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, 60.

До вказаного договору сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до договору), яким сторони на підставі п.1.2 договору визначили безпосередній перелік обладнання, яке підлягало поставці.

Крім того, сторонами було затверджено графік поставки обладнання для котельної пансіонату «Марат», за умовами якого пальник на рідкому паливі - Riello P 60N/ECOTC Арт 3439021, W= 171/684 кВт/ч у кількості 2 шт. та загальною вартістю 127 360грн. повинен бути поставлений протягом 50 днів за умови 100% передплати; котел Колві 440 W= 150/512 кВ/год. у кількості 2 шт. та загальною вартістю 100 000грн. повинен бути поставлений протягом 15 днів за умови 100% передплати; водопом`якшувальна установка Екософт у кількості 1 шт. та вартістю 18 000грн. повинна бути поставлена протягом 15 днів за умови 100% передплати; теплообмінники швидкісні настінні W=512 кВт/год у кількості 2 шт. та загальною вартістю 25 000грн. повинні бути поставлені протягом 15 днів за умови 100% передплати.

Як встановлено судом, п. 4.1.1 договору передбачено, що підрядник зобов'язується поставити товар (обладнання) в строк та у обсязі зазначеним у специфікації та згідно графіку поставки, підписаного сторонами.

Відповідно до п. 9.1 договору, розрахунки за виконані роботи за договором здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника у сумі 400 000грн., у т.ч. ПДВ 66 666грн. 67коп., у тому числі вартість обладнання 269 572грн., у т.ч. ПДВ 40 762грн., за наступною схемою:

- грошові кошти у розмірі 200 000грн. замовник перераховує на рахунок підрядника в строк до 26.04.2013р.

- 50% від залишку суми договірної вартості, яку залишилося сплатити за договором, замовник перераховує на рахунок підрядника в 5-ти денний строк по закінченні монтажних робіт та підписання акту за формою КБ-2в (фактично виконаних робіт);

- остаточний розрахунок з підрядником замовник проводить впродовж 30-ти робочих днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт та передачі всіх супровідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором в якості передплати на користь відповідача були перераховані грошові кошти у сумі 200 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №574 від 23.04.2013р. з призначенням платежу: «передплата за теплотехнічне обладнання рахунок б/н від 23.04.2013р., у т.ч. ПДВ 33 333грн. 33коп.». Вказана сума була перерахована банком платника на поточний рахунок отримувача 25.04.2013р., про що міститься відповідна відмітка банку на платіжному документі, доданого позивачем в якості доказу належного виконання зобов'язань за договором відповідно до п. 9.1.

01.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова енергетична політика» здало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» прийняло пальник на рідкому паливі - Riello PN60N/ECOTC у кількості 2 шт. та загальною вартістю 105 476грн. 66коп.; теплообмінники швидкісні у кількості 2 шт. та загальною вартістю 20 833грн. 34коп. та інше обладнання, про що сторонами було складено видаткову накладну №2 від 01.07.2013р.

Будь-яких інших доказів в підтвердження поставки відповідачем позивачу товарів у встановлений графіком поставки строк матеріали справи не містять.

Прострочка виконання відповідачем обов'язку в частині поставки товару в обумовлений сторонами строк стала підставою для звернення замовника до суду з вимогами про стягнення штрафу в поряду та розмірі, передбаченому договором. Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договору підряду (монтаж обладнання), а також договору поставки (поставка обладнання), отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54, 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При дослідженні договору №24/04 від 24.04.2013р., судом було встановлено, що спірний договір викладено в формі єдиного документу, який підписаний першими керівниками підприємств та скріплений печатками.

Стосовно заперечень відповідача щодо невідповідності редакції договору, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині умов щодо оплати за поставлене обладнання (п.9.1) та відповідальності за порушення зобов'язань (п.13.4) договору, яку було підписано директором та спрямовано в адресу позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з письмових пояснень позивача від 22.10.2013р. та відповідача від 21.10.2013р., спірний договір було складено відповідачем та передано на підписання позивачу. При цьому, як зазначає підрядник, відповідні умови щодо відповідальності відповідача перед позивачем за прострочку поставки товару в договорі, який спрямовувався замовнику були відсутні. Вказане також було пояснено у судовому засіданні 23.10.2013р. директором відповідача - Манєйкіною А.Г., що зафіксовано протоколом судового засідання.

При цьому, позивач у письмових поясненнях від 22.10.2013р. звертає увагу суду на те, що примірники договорів, які були надіслані відповідачем позивачу містили спірні умови, що були змінені шляхом викладення окремих частин в новій редакції, також у судовому засіданні 10.10.2013р., представником відповідача було підтверджено заміну сторінок, з зауваженням, що така заміна була здійснена за погодженням сторін, вказане було зафіксовано протоколом судового засідання. Надати пояснення стосовно того, які саме умови договору були змінені позивач не має можливості.

Чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Судом також встановлено, що при укладенні договору позивач не заперечував проти його умов, протокол розбіжностей сторонами не складався, п. 9.1 та п.13.4 договору відповідають вимогам закону, оскільки чітко передбачають настання відповідних правових наслідків, що обумовлені ними, крім того, позивачем не було надано відповідних судових рішень, якими б було визнано зазначені пункти договору недійсними.

Фактичним виконанням умов договору також спростовується твердження відповідача щодо невідповідності волевиявлення позивача під час укладання договору його внутрішній волі.

Крім іншого, судом враховано, що відповідачем було надано договір, який містить п. 9.1 та п.13.4 в редакції іншій, ніж та, що викладена в договорі, який було надано позивачем, однак, такий договір підписаний з боку підрядника в односторонньому порядку, тобто відсутній підпис замовника та відбиток печатки підприємства.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що згідно ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Вказаний припис також узгоджується зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про погодження сторонами умов договору в іншій редакції, ніж той, яка викладена в договорі №24/04 від 24.04.2013р., який підписаний першими керівниками підприємств та скріплений печатками, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача стосовно викладених обставин є такими, що до уваги не приймаються.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, прийняті на себе зобов'язання за договором №24/04 від 24.04.2013р. в частині перерахування на поточний рахунок виконавця передплати у сумі 200 000грн. позивачем були виконані належним чином.

Однак, здійснення відповідачем поставки товару у встановлений графіком поставки обладнання для котельної пансіонату «Марат» впродовж 50 днів з моменту здійснення замовником 100% передплати, тобто, до 14.06.2013р. включно, з матеріалів справи не вбачається. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару на термін, що перевищує 10 днів від обумовленого сторонами строку, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 200 (двісті тисяч) гривень 00коп.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було здійснено поставку товару 01.07.2013р., тобто з порушенням строків, обумовлених графіком поставки обладнання для котельної пансіонату та з затримкою в термін, що перевищує 10 днів, з огляду на що, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 200 000 гривень за договором №24/04 від 24.04.2013р. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача на те, що графік поставки обладнання для котельної пансіонату «Марат» не може вважатися частиною договору, оскільки складання такого графіку передбачено умовами п. 4.1.1 договору, графік підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, крім того, згідно графіку передбачено постачання обладнання на об'єкт, що є предметом спірного договору: обладнання котельні для теплопостачання будівлі пансіонату «Марат». Крім того, також спростовується матеріалами справи посилання відповідача на те, що графік складений для погодження з іншою юридичною особою, оскільки в графіку замість позивача вказано ВО «Іліташ». Як вбачається зі статуту позивача, п. 7.11, учасниками товариства є, у тому числі ТОВ ВО «Іліташ», розмір частки у статутному капіталі позивача складає 78,81%. Посилання відповідача на те, що графік містить суперечності змісту договору в частині оплати поставлених матеріалів спростовується умовами договору, оскільки п.9.1 договору встановлює порядок розрахунків між сторонами за виконані роботи, а графік містить умови щодо порядку оплати за обладнання, яке поставляється.

Стосовно заявленого клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому повинно бути взято до уваги: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не було доведено факту перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі та не зазначено причин неналежного виконання зобов'язання, суд вважає за необхідне відхилити заявлене клопотанні відповідача про зменшення суми штрафу.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України, ст.ст. 6, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 627, 629, 712, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергетична політика» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 28/2, ідентифікаційний код 37604420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» (83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 10, ідентифікаційний код 34121601) штраф за договором №24/04 від 24.04.2013р. у сумі 200 000грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 26.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2013р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя Я.О. Левшина