Постанова

від 19.09.2013 по справі 810/1325/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Київ 810/1325/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Восход - України»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Восход - України» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 № 0001762301/2746, від 30.10.2012 № 0001772301/2747 і від 24.01.2013 № 0000252301/127.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у зв'язку з формування податкових зобов'язань і податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в Акті перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а податкові зобов'язання нараховано підприємству необґрунтовано. Як стверджує позивач, підприємством правомірно включено до витрат сплачені кошти за товар поставлений ПП «Меганом - М» і відсотки за користування кредитними коштами наданими ВАТ «Державний ощадний банк України».

Відносно нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зазначив, що правомірно включав суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкових накладних у тих періодах, у яких вони були виписані постачальниками. При цьому, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Агропродукт - 2000», які мали реальний характер і повністю підтверджуються документально.

Таким чином, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

У судове засідання 10.09.2013 уповноважені представники сторін не з'явились.

Від позивача до суду надійшла заява від 10.09.2013, в якій позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників підприємства.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи телефонограми від 04.09.2013 і розписки від 05.09.2013.

Відповідно до часини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 10.09.2013 прийняв рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження в межах строків розгляду адміністративних справ.

Відповідач проти позову заперечував. Надав суду заперечення від 22.03.2013 № 634/10/10-022, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контрагента позивача - постачальника пшениці ТОВ «Меганом - М» припинено. Відсотки за користування кредитними коштами, наданими ВАТ «Державний ощадний банк України» не включено до прямих матеріальних витрат або розподілених витрат, коригування валових витрат здійснено за відсутності первинних розрахункових документів.

Відносно визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач стверджує, що підприємством включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних в періоди відмінні від дати їх фактичної виписки і по яких не зазначено їх фактичне отримання саме в тих періодах, в яких вони включені до податкового кредиту. Також, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських правовідносин позивача з ТОВ «Агропродукт - 2010».

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовим особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ПП «Восход - України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного і іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 05.10.2012 № 3110/220/14279843 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 11) посадовими особами податкового органу встановлено, що ПП «Восход-України» отримало пшеницю від ПП «Меганом - М» (код за ЄДРПОУ - 34877987) згідно:

- видаткової накладної № РН - 00055 від 05.11.2009, податкової накладної № 55 від 05.11.2009 в кількості 315,950 т. на загальну суму 315952,52 гри. в т.ч. ПДВ - 52658.75 грн.;

- видаткової накладної № РП - 00054 від 02.11.2009. податкової накладної № 54 від 02.1.1.2009 на загальну суму 23640,19 грн. в т.ч. ПДВ - 3940,03 грн.

За отриману сировину від ПП «Меганом - М» позивач перерахував кошти у сумі 103640,19 грн. Заборгованість ПП «Восход - України» перед ПП «Меганом - М» становила 235952,52 грн. станом на 31.12.2009, на 30.06.2012, що також підтверджується даними бухгалтерського обліку.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що ПП «Меганом - М» має стани « 21» - «ліквідаційна процедура за рішенням суду». ПП «Меганом - М» знято з податкового обліку ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС згідно рішення № 2-а -8110/10/1070 від 23.11.2010, свідоцтво платника ПДВ № 100019780 від 06.02.2007 анульовано 16.08.2010, остання звітність до органів ДПС подано за півріччя 2010.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що товари ПП «Меганом - М» реалізовані ПП «Восход - України», за які не проведено розрахунки, надані безоплатно, а оскільки за дані товари не здійснено компенсацію, не виникають валові витрати.

Крім того, в ході проведення перевірки показників, відображених у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 12» за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, встановлено, що ПП «Восход-України» здійснював операції з віднесенням до валових витрат вартість послуг пов'язаних з господарською діальністю підприємств і відсотків нарахованих на суму банківського кредиту.

Перевіркою встановлено, що ПП «Восход України» отримало кредит в сумі 5000000,00 грн. згідно з договором кредитної лінії від 14.09.2010 № 904, укладеним з ВАТ «Державний ощадний як України».

Згідно довідки про результати перевірки цільового використання кредитних коштів, складеною і підписаною генеральним директором ПП «Восход - України» Грибутою О.П. і представниками ВАТ «Державний ощадний банк України», кошти отримані як кредит були використані на закупівлю зерна пшениці.

Згідно з наданою до перевірки фактичної калькуляції виробничої собівартості готової продукції (основної і побічної), ні до прямих матеріальних витрат, ні до розподілених витрат не включались відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, внаслідок чого ціна реалізації виготовленої продукції не включає в себе зараховані відсотки, що не дає підстав відносити зазначені витрати до господарської діяльності ПП «Восход - України».

Крім того, в Акті перевірки податковим органом зазначено (сторінка 33 акта перевірки), що ПП «Восход - України» включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних в періоди відмінні від дати їх фактичної виписки та по яких не доведено їх фактичне отримання в тих періодах, в яких вони були включені до податкового кредиту у податкових декларацій з податку на додану вартість. ПП «Восход - України» не здійснено заходів по своєчасному отриманню податкових накладних, не подано заяву зі скаргою на постачальника та не надано підтвердження отримання податкової накладної від постачальника із порушенням встановлених термінів.

На сторінці 35 Акта перевірки податковим органом зазначено, що ПП «Восход - України» проводило господарські операції із ТОВ «Агропродукт - 2010».

До ДПІ в Обухівському районі від Уманської ОДПІ надійшли матеріали Акта № 1037/22/36780654 від 17.09.2012 про результати проведення зустрічної звірки щодо загального підтвердження господарських відносин ТОВ «Агропродукт-2010» із платниками податків: ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ТОВ «Олам Україна», ПП «Восход - Україна», дослідження їх реальності здійснення за період червень 2012.

Відповідно до даного Акта ТОВ «Агропродукт-2010» у червні 2012 реалізовано пшеницю 2 класу наступним суб'єктам господарювання, зокрема, ПП «Восход України» в кількості 400,0 т згідно накладної від 27.06.2012 № 27/06/С1 на суму 748000 грн., в т.ч. ПДВ 124666,67 грн., податкової накладної від 27.06.2012 № 9. Відвантаження відбулось на виконання договору від 25.06.2012 № 68.

Перевіркою встановлено, що пшениця відповідно договору складського зберігання від 20.07.2011 № 24-11 знаходилась на збереженні у ДАК «Хліб України «Полтавське хлібоприймальне підприємство»

Відповідно до документів, наданих ТОВ «Агропродукт-2010» (листи від 04.09.2012 № 29, 09.2012 № 31) транспортування від ДАК «Хліб України «Полтавське хлібоприймальне підприємство» до ПП «Восход -України» здійснювалось згідно з договором на перевезення від 25.06.2010, складеного ТОВ «Агропродукт-2010» з ФОП ОСОБА_4 Послуги оформлені наступними документами: актом виконання робіт від 27.06.2012 № 14 (послуги з перевезення пшениці по маршруту Поташ-Одеса-Обухів) на суму 200000 грн. і транспортними накладними.

Перевіркою дотримання вимог п.1 п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 встановлено, що у товарно-транспортних накладних відсутні наступні ціна та вартість перевезеної пшениці; посада особи, яка дозволила відпуск вантажу; відсутні дані подорожного листа; відсутня посада особи, яка здала і прийняла вантаж; відсутність виду перевезеної пшениці (клас).

Крім того, посадовими особами податкового органу здійснено розрахунок фінансового результату від операції з продажу у червні 2012 ТОВ «Агропродукт - 2010» пшениці 2 класу ПП «Восход - України». Згідно з яким вартість реалізованої пшениці без ПДВ становить 623333,33 грн., кількість - 400 т.; собівартість реалізованої пшениці складає (400 т х 1398,61 грн.) + (400 т х 249,37 грн.) + (400 т х 99,75 грн.) = 699092,00 грн., тому фінансовий результат - збиток у сумі 75758,00 грн. (623333,33 грн. - 699092,00 грн.).

У зв'язку з цим, в Акті Уманської ОДПІ зазначено, що за результатами проведеної звірки ТОВ «Агропродукт-2010» (код ЄДРПОУ - 36780654) не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за червень 2012, в тому числі ПП «Восход - Україна» (код ЄДРПОУ - 14279843) на суму 748000 грн., фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агропродукт-2010» не направлена на реальне настання правових наслідків, а укладені правочини від імені (або) ТОВ «Агропродукт - 2010», спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування контрагентів, і не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

На підставі одержаних відомостей під час перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 , підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України, заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 401638,00 грн.;

- підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, заниження податку на додану вартість 365855,00 грн.

- підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за листопад 2009 на загальну суму - 1500,0 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 0001762301/2746, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 451262,50 грн., з них 401638,00 грн. за основним платежем і 49624,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 0001772301/2747, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 446927,25 грн., з них 365693,00 грн. за основним платежем і 81234,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ДПС у Київській області прийнято рішення від 18.01.2013 № 129/10/10-206/775, згідно з яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 30.10.2012 № 0001762301/2746 і скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.12.012 № 0001772301/2747 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40997,50 грн., в т.ч. 32798,00 грн. за основним платежем та 8199,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

26.01.2013 позивач отримав від ДПІ в Обухівському районі Київської області податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000252301/127, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 405929,75 грн., з них 332895,00 грн. за основним платежем і 73034,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами подальшого оскарження даних податкових повідомлень - рішень до Державної податкової служби України, скарги позивача залишені без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин враховуючи період перевірки, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Як було зазначено судом, під час перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем витрат, здійсненних у зв'язку з придбанням у ПП «Меганом - М» пшениці. Відповідно до Акта перевірки підставою такого висновку є та обставина, що це підприємство має стан « 21» - «ліквідаційна процедура за рішенням суду», свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.08.2010 і знято з податкового обліку.

Проте, судом досліджено дану обставину і встановлено наступне.

Відповідно до відомостей в офіційному інтернет сайті Державного підприємства Інформаційно - ресурсний центр» відомості про припинення юридичної особи ПП «Меганом - М» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи відсутні.

У наявному в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 685174 також відсутні дані про припинення ПП «Меганом - М».

Перебування контрагента позивача в процесі ліквідації не є підставою відповідно до вимог чинного на той час податкового законодавства для висновку, що валові витрати сформовані неправомірно. При цьому, суд звертає увагу, шо відповідач не надав суду жодних доказів того, що це підприємство перебуває в стадії ліквідації.

Відносно посилання податкового органу на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Меганом - М» анульовано, а останню податкову звітність підприємство подало за півріччя 2010, слід зазначити, що позивач придбав пшеницю у даного контрагента у листопаді 2009 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 16.08.2010. Тобто, під час здійснення поставки зерна ПП «Меганом - М» перебувало платником податку на додану вартість.

А відтак, судом не встановлено дефектів в юридичному статусі контрагента позивача,

Крім того, як наведено в Акті перевірки і не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, ПП «Восход - України» отримало пшеницю від ПП «Меганом - М» на підставі видаткових накладних від 02.11.2009 № РН - 00054 і від 05.11.2009 № РН - 00055.

Тобто, позивач правомірно включив до складу витрат, сплачені кошти за придбання пшениці у ПП «Меганом - М», що також підтверджується первинними документами.

Відповідач під час судового розгляду будь-яких доказів щодо неправомірності формування позивачем витрат пов'язаних з придбанням пшениці у ПП «Меганом - М» суду не надав.

Відносно правомірності включення позивачем до витрат, сплачених відсотків за користування кредитними коштами, слід зазначити про таке.

Відповідно до Акта перевірки, згідно з договором від 14.09.2010 № 904 укладеним між позивачем і ВАТ «Державний ощадний банк України», ПП «Восход - України» отримало кредит у сумі 5000000,00 грн.

Кошти, які позивач сплачував для погашення відсотків за користування кредитом, віднесені до складу витрат відповідних періодів.

Проте, на думку податкового органу згідно з даним наданої до перевірки калькуляції виробничої собівартості готової продукції, дані кошти не були включені позивачем ні до прямих матеріальних витрат, ні до розподілених витрат.

Суд звертає увагу, що до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Тобто, законодавцем передбачено право платників податкові включати до складу витрати, здійснені витрати по сплаті відсотків за кредитно-депозитними операціями.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів неправомірності формування витрат за користування кредитом, а також відповідного розрахунку витрат по відсотках, які на думку податкового органу не віднесені до валових витрат. Водночас, позивач зазначив у позовній заяві, що підприємство відображало користування кредитними коштами, зокрема, вони внесені у рядок 06.4 Декларації з податку на прибуток підприємств, як фінансові витрати.

Враховуючи викладене і з огляду на те, що позивач сплачував відсотки за користування кредитними коштами наданими ВАТ «Державний ощадний банк України», суд дійшов висновку про правомірність формування даних витрат.

Відносно правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Щодо твердження податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у вересні 2009 року - серпні 2010 року за податковими накладними, які надійшли із запізненням.

Як встановлено судом, спір виник у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді. Позивач включив зазначені суми до складу податкового кредиту у тому звітному податковому періоді, в якому отримав від постачальника товару (робіт, послуг) податкову накладну.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Починаючи з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

При цьому, як було зазначено, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України платник податків має право включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх періодах.

Таким чином, позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту і включав сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Щодо висновку відповідача про відсутність факту тримання товарів позивачем від ТОВ «Агропродукт - 2010».

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підтвердження реальності господарських відносин ПП «Восход - України» з ТОВ «Агропродукт - 2010» позивачем надано суду копію договору від 25.06.2012 № 68, укладеного між ПП «Восход - України» і ТОВ «Агропродукт - 2010», предметом якого була поставка пшениці.

Крім того позивач надав суду копії:

- накладної від 27.06.2012 № 27/06/01;

- податкової накладної від 27.06.2012 № 9;

- платіжних доручень від 03.07.2012 № 539, від 04.07.2012 № 551, від 05.07.2012 № 553, від 09.07.2012 № 561, від 10.07.2012 № 575, від 12.07.2012 № 581, від 13.07.2012 № 585; товарно-транспортних накладних від 24.06.2012, від 26.06.2012. від 27.06.2012.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час перевірки досліджував дані документи, проте ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки серії АБ № 473694 з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості, виробництво хліба і хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами і санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агропродукт -20-10» на підставі висновків, які викладені в Акта № 1037/22/36780654 від 17.09.2012 про результати проведення зустрічної звірки щодо загального підтвердження господарських відносин ТОВ «Агропродукт-2010» із платниками податків: ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ТОВ «Олам Україна», ПП «Восход - Україна» Проте, вказаний Акти є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Крім того, податковим органом не надано суду будь-яких інших доказів відсутності поставок ТОВ «Агропродукт - 2010» пшениці ПП «Восход - України», у тому числі і щодо здійсненого розрахунку фінансового результату, який відображено в Акті перевірки.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Агропродукт - 2010» є безпідставним і необґрунтованим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про скасування спірних податкових повідомлень-рішень суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо

Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як було зазначено судом позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 000176301/2746 і від 30.10.2012 № 000772301/2747 в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Київській області від 18.01.2013 № 129/10/10-206/775 податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 0001772301/2747 скасовано в частині податку на додану вартість у сумі 40997,50 грн., з них 32798,00 грн. за осевим платежем і 8199,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, з огляду на пункт 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вказане податкове повідомлення-рішення є відкликаним, тому скасуванню як остаточні підлягають податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 30.10.2012 № 0001762301/2746 і від 24.01.2013 № 0000252301/127.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 30.10.2012 № 0001762301/2746 та від 24.01.2013 № 0000252301/127.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Восход - України» (код ЄДРПОУ 14279843) судовий збір у сумі 1529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 32 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.