Ухвала

від 19.12.2013 по справі 826/8249/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8249/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» та відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0002522280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Київжитлоспецсервіс» за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт №234/22-80/32776251 від 25.01.2013 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

На підставі вказаного акта перевірки №234/22-80/32776251 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0002522280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивача №311/10/22.8-20 від 16.01.2013 року та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» від 16.01.2013 року №88/22-80 документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проводилася на підставі пп.78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства проводиться на підставі отриманого судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Податковим органом отримана постанова старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Зеря К.Ф. про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 03.09.2012 року.

З урахуванням зазначених положень Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача, щодо визнання незаконними, протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» на підставі наказу від 16.01.2013 року №88/22-8.

Розглядаючи обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідача, щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» (покупець) та Приватним підприємством «Київжитлоспецсервіс» (постачальник) укладені договір поставки товару №2404 від 24.04.2012 року та договір поставки товару №2504 від 25.04.2012 року.

На виконання умов вищевказаних договорів Приватне підприємством «Київжитлоспецсервіс» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом першої інстанції досліджено дійсність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність укладених договорів між позивачем та його контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними.

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

На виконання умов договору №2404 від 24.04.2012 року та договору №2504 від 25.04.2012 року позивачем сплачені на рахунок Приватного підприємства «Київжитлоспецсервіс» кошти, що підтверджується виписками банку та розрахунковими документами, які наявні в матеріалах справи та дослідженні в повному обсязі судом першої інстанції.

Згідно з пп. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На момент здійснення спірних господарських операцій Приватне підприємство «Київжитлоспецсервіс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, факт подальшого використання товарів у господарській діяльності платника податку підтверджений усіма необхідними документами.

Висновок відповідача про донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є помилковим.

Колегія суддів враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2013 року у справі №761/12023/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, яким останнього визнано винним за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Оцінюючи вказаний вирок як доказ, колегія суддів керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_4.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2013 року у справі №761/12023/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, яким останнього визнано винним не стосується предмету доказування в даній адміністративній справі.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.02.2013 року №0002522280 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтами рішення.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосистема» та відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 25.12.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.