Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-19259/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/800/17230/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Козир А. О. Пасулько О. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі№ 2а-19259/10/2670 за позовомКонсорціуму «ЄДАПС» до за участюДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби Прокуратури Дарницького району міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 року у справі № 2а-19259/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби №0003992305/0/49616 від 22.12.2010 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва виїзної планової перевірки Консорціуму «ЄДАПС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, складено акт № 8657/2305/32912741 від 09.12.2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003992305/0/49616 від 22.12.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 8 403 710,00 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 4 201 855,00 грн. та штрафні санкції - 4 201 855,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що позивач включив до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та за півріччя 2009 року суму витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, у відповідності до вимог пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз.2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно із абз. 2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. У разі, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були ним самостійно виявлені, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок.

Отже, позивач мав право визначити у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та за півріччя 2009 року суму валових витрат, не враховану у податковій декларації за 2007 рік.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що включені позивачем суми валових витрат, заявлені у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки, підтверджені наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача обліку валових витрат 2007 року на бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.11.1999 року № 291, рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Інформація про витрати майбутніх періодів тимчасово, до їх визнання в Звіті про фінансові результати в майбутніх періодах, відображається в окремому розділі активу Баланс (П(С)БО 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.02.1999 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі № 2а-19259/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак