Ухвала

від 26.12.2013 по справі 2а-9478/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 грудня 2013 року м. Київ В/800/4951/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Вербицької О.В. Суддів: Голубєвої Г.К. Лосєва А.М. Муравйова О.В. Приходько І.В.,

перевіривши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013 року

у справі № 2а-9478/11/1470

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби за участюПрокуратури Миколаївської області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013 року у справі № 2а-9478/11/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби за участю Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що, на думку заявника, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім того, у заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013 року у справі № 2а-9478/11/1470 скаржником заявлено клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Перевіривши доводи скаржника, суддя-доповідач дійшов висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 року у справі № К-15851/07, в якій, на його думку, норми матеріального права застосовуються інакше, ніж у даній справі.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданих до заяви копій ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013 року, щодо якої подана заява, та ухвали Вищого адміністративного суду України, на яку посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 07.06.2012 року у справі № К/9991/28974/11 та від 16.06.2011 року у справі № К-20531/08 в яких, на його думку, норми матеріального права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Між тим, ухвалами Вищого адміністративного суду України (на які посилається скаржник як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права) не було розв'язано заявлений сторонами спір по суті, оскільки справи було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, ухвали не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначено виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права ухвал Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

2. Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013 року.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Вербицька Судді Г.К. Голубєва А.М. Лосєв О.В. Муравйов І.В. Приходько