Постанова

від 23.12.2013 по справі 5002-15/4550-2010

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 5002-15/4550-2010 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА-БАНК" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" на рішення відгосподарського суду Автономної Республіки Крим 17.01.2012 та на постанову відСевастопольського апеляційного господарського суду 16.10.2013 у справі господарського суду№ 5002-15/4550-2010 Автономної Республіки Крим за позовомПублічного акціонерного товариства "Сведбанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "ОМЕГА-БАНК") доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" простягнення 17 985 387,70 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Ковалевський Р.В.

від відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" про стягнення 16 252 454,70 грн., з яких: 924 593,04 грн. за кредитним договором № 29Т08062001К; 5 281 726,36 грн. за кредитним договором № 06Т24102007К; 2 527 200,22 грн. за кредитним договором № 34Т13022008К; 7 016 900,49 грн. за кредитним договором № 01Т24062008К; 460 376,51 грн. за банківською гарантією № 08-Г/Т04102005І; 41 658,08 грн. за банківською гарантією № 03-Г/Т04102005І.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 17 985 387,70 грн., а саме: 2 034 093,04 грн. за кредитним договором № 29Т08062007К від 22.06.2007; 5 281 726,36 грн. за кредитним договором № 06Т24102007К від 25.01.2008; 3 150 633,22 грн. за кредитним договором № 34Т13022008К від 03.07.2008; 7 016 900,49 грн. за кредитним договором № 01Т24062008К від 16.03.2009; 460 376,51 грн. за договором гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008; 41 658,08 грн. за договором гарантії № 03-Г/Т04102005І від 10.08.2009.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 у справі № 5002-15/4550-2010 (суддя Іщенко І.А.) заяву Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про усунення описки у позовній заяві залишено без задоволення. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 17 985 387,70 грн. заборгованості, а саме: по кредитному договору № 29Т08062007К від 22.06.2007 - 2 034 093,04 грн., по кредитному договору № 06Т24102007К від 25.01.2008 - 5 281 726,36 грн., по кредитному договору № 34Т13022008К від 03.07.2008 - 3 150 633,22 грн., по кредитному договору № 01Т24062008К від 10.03.2009 - 7 016 900,49 грн., по банківській гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008 - 460 376,51 грн., по банківській гарантії № 03-Г/Т04102005І від 10.08.2009 - 41 658,08 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" замінено на Публічне акціонерне товариство "ОМЕГА-БАНК".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі № 5002-15/4550-2010 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Латинін О.А., судді Градова О.Г., Фенько Т.П.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 змінено, викладено пункт 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" (з рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь публічного акціонерного товариства "ОМЕГА-БАНК" 17 378 918,77 грн. заборгованості, а саме: по кредитному договору №29Т08062007К від 22.06.2007 - 2 039 598,85 грн., по кредитному договору №06Т24102007К від 25.01.2008 - 5 281 561,78 грн., по кредитному договору №34Т13022008К від 03.07.2008 - 3 150 603,96 грн., по кредитному договору №01Т24062008К від 16.03.2009 - 6 907 154,18 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "ОМЕГА БАНК", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило частково змінити постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013, а саме: п. 3 резолютивної частини постанови викласти у такій редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит" на користь публічного акціонерного товариства "Омега Банк" 17 378 918,77 грн. заборгованості, а саме: по кредитному договору № 29Т08062007К від 22.06.2007 року - 2 039 598,85 грн., по кредитному договору №06Т24102007К від 25.01.2008 року - 5 281 561,78 грн., по кредитному договору №34Т13022008К від 03.07.2008 року - 3 150 603,96 грн., по кредитному договору №01Т24062008К від 16.03.2009 року - 6 907 154,18 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу." У судовому засіданні позивач уточнив касаційні вимоги та просив скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013, виключити з п. 3 її резолютивної частини слова: "з рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення" та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі № 5002-15/4550-2010 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.12.2013 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника.

З урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, колегія суддів відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи.івненської області від 02.02.2012 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.06.2007 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" був укладений кредитний договір № 29Т08062007К, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 2 500 000,00 грн. строком до 21.05.2010.

Пунктом 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" передбачено, що Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк", змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк".

25.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий "Торговий дом "Фаворит" був укладений кредитний договір № 06Т24102007К, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі 1 100 000 дол. США, який змінюється відповідно графіку, наведеному у додатку №1 до договору строком до 24.01.2011.

03.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий "Торговий дом "Фаворит" був укладений кредитний договір №34Т13022008К, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі 350 000 дол. США, який змінюється відповідно графіку, наведеному у додатку №1 до кредитного договору строком користування до 01.07.2011.

Пунктами 3.3 вказаних кредитних договорів встановлено обов'язок позичальника сплачувати проценти щомісячно до 5 числа за попередній місяць.

16.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" був укладений кредитний договір № 01Т24062008К, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі 5 500 000,00 грн., яка змінюється відповідно графіку, наведеному у додатку № 2 до кредитного договору строком користування до 15.03.2011.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що проценти за користування кредитною лінією сплачуються позичальником щомісячно з 01 до 10 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.

26.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" був укладений договір про надання гарантії №08-Г/Т041020051, відповідно до якого банк надав принципалу гарантію у сумі 500 000,00 грн. строком до 25.06.2009.

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що принципал щомісячно сплачує банку в гривнях комісію у розмірі 3% річних від суми гарантії за фактичну кількість днів дії зобов'язань банку за гарантією, протягом 3-х останніх банківських днів звітного місяця, а за останній місяць, в якому діють зобов'язання банку за гарантією - на дату закінчення зобов'язань банку за гарантією згідно з наданою принципалу відповідною банківською випискою.

10.08.2009 між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" був укладений договір про надання гарантії № 03-Г/Т041020051, відповідно до якого банк надав принципалу гарантію у сумі 2 000 000,00 грн. строком до 01.04.2010.

Згідно з п. 1.4. зазначеного договору принципал щомісячно сплачує банку в гривнях комісію у розмірі 6 % річних від суми гарантії за фактичну кількість днів дії зобов'язань банку за гарантією протягом 3-х останніх банківських днів звітного місяця, а за останній місяць, в якому діють зобов'язання банку за гарантією - на дату закінчення зобов'язань банку за гарантією згідно з наданою принципалу відповідною банківською випискою.

Пунктами 1.5 договорів про надання гарантії передбачено обов'язок принципала сплачувати банку комісії.

Згідно з п.п. 2.3, 2.4. вказаних договорів принципал зобов'язаний відшкодувати всі витрати банку, викликані виконанням банком зобов'язань за гарантією протягом 3 банківських днів.

Відповідно до п.п. 4.1 зазначених договорів за порушення принципалом строків виконання зобов'язань, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.3, 2.4 договору принципал сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 84/10 від 12.12.2011, проведеної на виконання ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2010 у даній справі, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 17 386 352,70 грн., а саме: по кредитному договору № 29Т08062007К від 22.06.2007 - 2 041 705,46 грн., по кредитному договору № 06Т24102007К від 25.01.2008 - 5 282 508,58 грн.; по кредитному договору № 34Т13022008К від 03.07.2008 - 3 154 960,72 грн., по кредитному договору № 01Т24062008К від 16.03.2009 - 6 907 177,94 грн.

У зв'язку з тим, що у вказаному висновку експертом не зазначено курсу НБУ, за яким були перераховані суми заборгованості з доларів США у гривневий еквівалент за зазначені періоди, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 у даній справі призначено повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №1265 від 19.04.2013, проведеної на виконання вказаної ухвали суду від 07.05.2012, загальна сума заборгованості за кредитними договорами складає 17 378 918,77 грн., а саме: по кредитному договору № 29Т08062007К від 22.06.2007 - 2 039 598,85 грн., по кредитному договору № 06Т24102007К від 25.01.2008 - 5 281 561,78 грн., по кредитному договору № 34Т13022008К від 03.07.2008 - 3 150 603,96 грн., по кредитному договору № 01Т24062008К від 16.03.2009 - 6 907 154,18 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань за кредитними договорами № 29Т08062007К від 22.06.2007; № 06Т24102007К від 25.01.2008; № 34Т13022008К від 03.07.2008; № 01Т24062008К від 16.03.2009 та за договорами про надання гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008, № 03-Г/Т04102005І від 10.08.2009, Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось з позовними вимогами про стягнення з відповідача 17 985 387,70 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за вказаними договорами.

Рішення суду першої інстанції мотивоване посиланням на ст.ст. 173, 199, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 549, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому суд першої інстанції виходив із неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитними договорами № 29Т08062007К від 22.06.2007; № 06Т24102007К від 25.01.2008; № 34Т13022008К від 03.07.2008; № 01Т24062008К від 16.03.2009, за договорами банківської гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008, № 03-Г/Т04102005І від 10.08.2009. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд також врахував висновок експерта № 84/10 від 12.12.2011.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що згідно із висновком судової економічної експертизи № 1265 заборгованість відповідача за кредитними договорами № 29Т08062007К від 22.06.2007; № 06Т24102007К від 25.01.2008; № 34Т13022008К від 03.07.2008; № 01Т24062008К від 16.03.2009 складає 17 378 918,77 грн. При цьому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована посиланням на ст.ст. 14, 525, 526, 546, 548, 549, 611, 626-629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 180, 193, 230-232 Господарського кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "ОМЕГА-БАНК" посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 4 2 , 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник стверджує, що зазначаючи у п. 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" коштів з рахунків, виявленим державним виконавцем під час виконання судового рішення, апеляційний господарський суд встановив спосіб виконання судового рішення та обмежив його виконання можливістю звернення стягнення лише на кошти відповідача, про що позивачем вимог не заявлялось. Також заявник касаційної скарги вказав на те, що судом апеляційної інстанції не вирішено спір щодо вимог про стягнення заборгованості за договорами банківської гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008 та № 03-Г/Т04102005І від 10.08.2009.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" посилається на порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині не зазначив та не зробив висновків щодо договорів про надання гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008 та № 03-Г/Т04102005І від 10.08.2009.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 84 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до змісту судового рішення. Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарські суди повинні дотримуватись передбаченої ст.ст. 84, 86 Господарського процесуального кодексу України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог господарські суди повинні зазначати про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Однак, виходячи з вищевикладеного, резолютивна частина постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у даній справі вказаним вимогам не відповідає, оскільки не містить висновків щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 460 376,51 грн. за договором гарантії № 08-Г/Т04102005І від 26.06.2008 та 41 658,08 грн. за договором гарантії № 03Г/Т04102005І від 10.08.2009.

У порушення вимог вищезазначених норм процесуального права суд апеляційної інстанції рішення у справі щодо вказаних позовних вимог не постановив, залишивши тим самим спір у цій частині невирішеним.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшит и розмір позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, а не суду. При цьому господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 з відповідача на користь позивача по кредитному договору №29Т08062007К від 22.06.2007 стягнуто 2 039 598,85 грн.

Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України, адже, з матеріалів справи вбачається, що вимоги щодо стягнення 2 034 093,04 грн. за кредитним договором № 29Т08062007К від 22.06.2007 позивач (після заяви від 04.01.2012 № 747) не змінював та клопотань про вихід за межі вказаних позовних вимог не заявляв.

Щодо доводів позивача про те, що зазначивши у резолютивній частині оскаржуваної постанови про стягнення коштів з рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, апеляційний суд змінив спосіб та порядок його виконання та обмежив можливість звернення стягнення лише на кошти відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

З огляду на наведене та враховуючи, що апеляційний господарський суд не змінив форми виконання рішення суду першої інстанції із грошової на майнову, то зазначення у постанові про стягнення коштів з рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення не може вважатись зміною способу та порядку його виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлено статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження". Так, згідно з ч. 2 цієї статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, державний виконавець при виконанні судового рішення не обмежений у праві звернути стягнення на кошти та майно боржника.

Враховуючи викладене, посилання скаржника на зміну апеляційним судом способу та порядку виконання рішення суду та обмеження у зв'язку з цим його виконання можливістю звернення стягнення лише на кошти відповідача слід визнати необґрунтованими.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 3 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищенаведені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судом апеляційної інстанції, колегія суддів вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційних скарг шляхом скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі № 5002-15/4550-2010 та передачі даної справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене у даній постанові, усім доводам сторін надати належну правову оцінку та прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА-БАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі № 5002-15/4550-2010 скасувати.

Справу № 5002-15/4550-2010 направити на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.