Постанова

від 24.12.2013 по справі 924/1160/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 924/1160/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Миханюк М.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Данканич Я.І., Волічков Й.Й., Волічков Р.Й. - представники за довіреністю від 11.06.2013р.

від відповідача: Оспанов Р.О. - представник за довіреністю від 01.12.2013р.

від третьої особи: Медвецький А.Т. - представник за довіреністю від 10.01.2013р. №31-4/1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Агроспецсервіс", м.Київ

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 08.11.13 р. у справі № 924/1160/13 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Державного підприємства "Агроспецсервіс", м.Київ

до Приватного підприємства "Фортуна-Агро", с.Пліщин, Шепетівський район Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ

про визнання договору від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 у позові Державного підприємства "Агроспецсервіс" до Приватного підприємства "Фортуна-Агро" про визнання договору від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Агроспецсервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 23.08.2012р., який був укладений між ПП "Фортуна - Агро" та ДП "Агроспецсервіс".

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- місцевий господарський суд не взяв до уваги належні докази про те, що на момент укладення спірного договору від 23.08.2012 р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільгоспвиробництва Пастушок В.Ф. не являвся посадовою особою (ген. директором, в.о. ген. директора ДП "Агроспецсервіс"), оскільки на підставі наказу від 21.02.2012р. №33-п Міністра аграрної політики та продовольства в порядку ст.38 КЗпП України, копія якого ним отримана 24.02.2012р., про що свідчить власноручний підпис Пастушка В.Ф. на документі, був звільнений з роботи;

- судом не взято до уваги приписи п.3.4 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р., за приписами якої у випадку коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (наказ №33 п від 21.02.2012р. про звільнення Пастушка В.Ф.), настання наслідків (визнання правочину недійсним) ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено;

- враховуючи те, що спірний договір належним чином не зареєстрований, а також той факт, що у діях Пастушка В.Ф. вбачаються ознаки неправомірності і рішення суду може вплинути на його права і обов'язки суд першої інстанції, зокрема, за приписами ст.27 ГПК мав залучити до участі в справі в якості третьої сторони Пастушка В.Ф., відповідно до ст.30 ГПК - викликати в судове засідання для дачі пояснень посадових осіб, працівників ДП "Агроспецсеріс";

- також, невнесення до ЄДР відповідних змін про звільнення Пастушка В.Ф. не спростовує факт звільнення його з посади і як наслідок - відсутність будь-яких повноважень на укладення спірного договору.

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р., відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою суду від 16.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

17.12.2013р. до суду від ДП "Агроспецсеріс" надійшло доповнення до апеляційної скарги від 17.12.2013р. №17/1-А, в якому представник останнього зазначив, що при укладенні спірного договору від 23.08.2012р. сторонами з обох сторін грубо порушені вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296, яким затверджений Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії. доручення та управління майном (Порядок), зокрема Пастушком В.Ф., який діяв від імені ДП "Агроспецсеріс", не подано до Міністерства аграрної політики та промисловості (п.2 Порядку) відповідне звернення та документи, які передбачені вказаним Порядком.

17.12.2013р. до суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання від 16.12.2013р. №31-4/786, в порядку ст.27 ГПК України, про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України та відкладено її розгляд на 24.12.2013р..

Представник Приватного підприємства "Фортуна-Агро" у письмовому відзиві від 23.12.2013р. та у судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Міністерства аграрної політики та продовольства України у письмових поясненнях по справі від 23.12.2013р. №31-4/801 та у судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним договір від 23.08.2012р. про взаємну участь у ведені рослинницького сільськогосподарського виробництва.

24.12.2013р. на адресу суду від ДП "Агроспецсеріс" надійшло клопотання від 24.12.2013р. №24/12-в про призначення судово-технічної експертизи на предмет ідентичності печатки на договорі від 23.08.2012р. про взаємну участь у ведені рослинницького сільськогосподарського виробництва - печатці ДП "Агроспецсеріс".

Однак, колегія суддів відхилила вказане клопотання, керуючись ст.ст.32, 34, 41 ГПК України, вважаючи, що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті та у зв'язку з відсутністю підстав для призначення експертизи.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2012р. між Приватним підприємством "Фортуна-Агро" (сторона -1), в особі директора Рибака Юрія Миколайовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Державним підприємством "Агроспецсервіс" (сторона-2) в особі виконуючого обов'язки генерального директора Пастушка Василя Федоровича, який діє на підставі Статуту та наказу № 254-па від 04.11.2011р. з іншої сторони (надалі - сторони, а кожна окремо - сторона) укладено договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва (далі - договір), згідно п.1.1 якого умовами цього договору сторони врегульовують взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні сторони-2 відповідно до Актів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, а саме - на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту (надалі - земельна ділянка) (а.с.87-88).

У відповідності до п. 2.1 договору, даний договір має довгостроковий характер і його умови застосовуються до усіх етапів та видів рослинницького сільськогосподарського виробництва протягом дії Договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що ведення сторонами рослинницького сільськогосподарського виробництва передбачає, що в обсягах, на умовах та порядку, які визначені цим договором здійснюється обробка Земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій.

Відповідно до умов цього Договору Сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва не об'єднують майнових внесків (вкладів) у будь-якій формі. Цей Договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення Договору, так і тих, що виникнуть в майбутньому) від однієї Сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у Сторін права спільної власності на майно. Право власності на результати ведення сільськогосподарського виробництва виникає у кожної із Сторін окремо, відповідно до умов цього Договору. Даний Договір передбачає надання Сторонами одна одній послуг, виконання ними робіт (в т.ч. із переданням однією Стороною частини продукції у власність іншої) і не призводить до виникнення між Сторонами відносин спільної діяльності (п.1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов цього Договору, сторона-1 зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельної ділянки до посівної кампанії, здійснити обробку земельної ділянки, а в період чергового посівного сезону забезпечити засівання земельної ділянки, внесення добрив, а також вжити інших заходів, спрямованих на вирощування врожаю. В період підготовки до посівної, проведення засівання та вирощування сільськогосподарської продукції сторона-2 надає стороні-1 організаційне та консультаційне забезпечення, а також інші послуги склад і обсяг яких узгоджуються сторонами. При цьому, сторона-2 не втручається безпосередньо у виробничі процеси та зобов'язується не чинити дій які могли б перешкодити виконанню стороною-1 робіт (заходів) передбачених п.1.2 цього договору.

Пункт 2.2 договору передбачає, що під час дії цього договору плата за земельну ділянку вноситься на загальних підставах та в порядку визначеному нормами чинного законодавства України.

До моменту збирання врожаю, власником незавершеного виробництва (незібраної сільськогосподарської продукції) є сторона-1 (п.2.4 договору).

Згідно п.2.5 договору, після завершення робіт спрямованих на вирощування врожаю, його достигання та з настанням часу його збирання, сторони погоджують наступний порядок дій та взаємних розрахунків:

2.5.1 сторона-1 самостійно та за власний рахунок здійснює збирання врожаю на земельній ділянці і повідомляє сторону-2 про склад та обсяг зібраного врожаю. У разі необхідності сторона-2 може направити уповноваженого представника для підтвердження та узгодження даної інформації. Після завершення робіт із збирання врожаю, сторона-1 складає Акт, в якому відображається склад і обсяг зібраної продукції та інші її якісні та кількісні характеристики, який направляє стороні-2.

2.5.2 Уся сільськогосподарська продукція, зібрана стороною-1 відповідно до п.2.5.1. та інших умов цього договору підлягає доставці за місцезнаходженням сторони-1 і зберіганню на території сторони-1.

2.5.3 Сторона-1 набуває права власності на 99% зібраної продукції, а сторона-2 - на 1% зібраної продукції. Право власності на продукцію виникає у сторін з моменту складання Акту, зазначеного у п.2.5.1 цього договору. Сторона-1 забезпечує надання стороні-2 послуг безоплатного зберігання належної стороні-2 (відповідно до п.2.5.2.-2.5.3. цього договору) продукції на своїй території протягом 1-го місяця з моменту виникнення у сторони-2 права власності на неї. До завершення вказаного терміну сторона-2 повинна розпорядитись належною їй частиною продукції або узгодити умови її подальшого зберігання.

Відповідно до п.2.6 договору, з моменту збирання та розподілу продукції відповідно до п.2.5 цього договору, сторони вважаються такими, що належним чином виконали свої обов'язки по наданню одна одній послуг (виконанню робіт), що обумовлені цим договором та отримали належне відшкодування за них. Окрема оплата наданих послуг (виконаних робіт) у такому випадку не проводиться.

Пунктом 3.1 договору сторонами домовлено, що сторона-2 надає можливість стороні-1 безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельній ділянці. При цьому, реалізація стороною-1 відповідних заходів спрямованих на вирощування та збирання врожаю є виконанням робіт (наданням послуг) для сторони-2 і не призводить до переходу від сторони-2 до сторони-1 права користування землею чи будь-яких інших прав на землю.

В силу п.4.1 договору, договір укладений строком на 40 років з моменту його підписання і до закінчення строку його дії.

Якщо після закінчення строку дії Договору між Сторонами залишаться невиконані зобов'язання, що виникли з нього, то відповідні умови цього Договору застосовуються до повного виконання таких зобов'язань (п.4.2 договору).

Сторонами узгоджено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору (розділ 5 договору).

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.6.1 договору).

Договір від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федоренко О.І. та зареєстрований в реєстрі за №1126.

Додатком №1 до договору від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва є копії державних актів на 32 земельні ділянки, що є предметом договору (а.с.90-121, 15-46).

Спірний договір від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва підписаний зі сторони Приватного підприємства "Фортуна-Агро" директором Рибаком Юрієм Миколайовичем, який діяв на підставі Статуту, а зі сторони Державного підприємства "Агроспецсервіс" виконуючим обов'язки генеральною директора Пастушком Василем Федоровичем, який діяв на підставі Статуту та наказу № 254-па від 04.11.2011р. та скріплений відтисками печаток сторін.

У відповідності до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.11.2011р. №254-па призначено виконуючим обов'язки генерального директора Державного підприємства "Агроспецсервіс" Пастушка В.Ф. (а.с.50).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.02.2012р. №33 - п звільнено Пастушка В.Ф. від виконання обов'язків генерального директора ДП "Агроспецсервіс" за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України (а.с.52).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.08.2012р. №152-п призначено в.о. генерального директора ДП "Агроспецсервіс" Шаєвського P.O. (а.с.51).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.12.2012р. № 237-н призначено в.о. генерального директора ДП "Агроспецсервіс" Порядіна О. С. (а.с.48).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.04.2013р. призначено в.о. директора ДП "Агроспецсервіс" Савчука М.П. (а.с.49).

За вказаних обставин, ДП "Агроспецсервіс" звернулося до господарського суду Хмельницької області області з позовом до Приватного підприємства "Фортуна-Агро" з позовом, в якому просить визнати недійсним договір від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва укладеного між сторонами (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач, посилаючись на ст.ст. 207, 237, 241 ЦК України зазначає, що оспорюваний договір було підписано особою, яка не мала відповідних повноважень, оскільки Пастушок Василь Федорович призначений на посаду виконуючого обов'язки генерального директора ДП "Агроспецсервіс" на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 254-па від 04.11.2011р., а на підставі Наказу №33-п від 21.02.2012р. та в порядку ст.38 КЗпII України Пастушок В.Ф. звільнений від виконання обов'язків генерального директора ДП "Агроспецсервіс", а тому, станом на 23.08.2012р. у Пастушка Василя Федоровича були відсутні будь-які повноваження на укладення та підписання такого договору.

Також зазначає, що на момент підписання договору від 23.08.2012р. згідно Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 152-п від 06.08. 2012р. на посаду в.о. генерального директора був призначений Шаєвський Радіон Олександрович, тому, на думку апелянта, спірний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості Сторін.

Зазначає, що договір від 23.08.2012р. належним чином не був зареєстрований сторонами і на тексті документа відсутня печатка ДП "Агроспецсервіс", що є грубим порушенням вимог абз.2 ч.2 ст.207 ЦК України (повноваження, печатка юридичної особи) та ч.1 ст.181 ГК України (підписання сторонами і скріплення печатками господарських договорів) і що, в свою чергу, підтверджує факти неприйняття до виконання зазначеного Договору стороною ДП "Агроспецсервіс".

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 у позові відмовлено (а.с.133-135).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст.202 ЦК України).

Відповідно до ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За приписами ст.1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч.2 ст.1131 ЦК України).

Також, колегія суддів зазначає, що приписами чинного законодавства не встановлено вичерпного переліку умов, необхідних для даного виду договорів, відтак сторони вправі за власною домовленістю визначати й інші умови договору про спільну діяльність, проте, у договорі такого виду, насамперед, мають визначатися аспекти щодо його предмету та мети, взаємних обов'язків сторін та обов'язків кожної зі сторін щодо спільної діяльності, порядок здійснення контролю за спільною діяльністю, а також визначення розміру вкладів і часток учасників, порядок розподілу між ними результатів спільної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 23.08.2012р. має ознаки договору спільної діяльності, зокрема у відповідності до п.1.1 якого, сторони врегульовують взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні - сторони-2 відповідно до Актів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, а саме - на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту (надалі - земельна ділянка). Пункт 2.1 договору передбачає, що даний договір має довгостроковий характер і його умови застосовуються до усіх етапів та видів рослинницького сільськогосподарського виробництва протягом дії Договору.

Одночасно п.1.3 договору встановлено, що ведення сторонами рослинницького сільськогосподарського виробництва передбачає, що в обсягах, на умовах та порядку, які визначені цим договором здійснюється обробка Земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій. Відповідно до умов цього Договору Сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва не об'єднують майнових внесків (вкладів) у будь-якій формі. Цей Договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення Договору, так і тих, що виникнуть в майбутньому) від однієї Сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у Сторін права спільної власності на майно. Право власності на результати ведення сільськогосподарського виробництва виникає у кожної із Сторін окремо, відповідно до умов цього Договору. Даний Договір передбачає надання Сторонами одна одній послуг, виконання ними робіт (в т.ч. із переданням однією Стороною частини продукції у власність іншої) і не призводить до виникнення між Сторонами відносин спільної діяльності (п.1.4 договору).

Також, за приписами п.2.1 договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов цього договору, сторона-1 зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельної ділянки до посівної кампанії, здійснити обробку земельної ділянки, а в період чергового посівного сезону забезпечити засівання земельної ділянки, внесення добрив, а також вжити інших заходів, спрямованих на вирощування врожаю. В період підготовки до посівної, проведення засівання та вирощування сільськогосподарської продукції сторона-2 надає стороні-1 організаційне та консультаційне забезпечення, а також інші послуги склад і обсяг яких узгоджуються сторонами. При цьому, сторона-2 не втручається безпосередньо у виробничі процеси та зобов'язується не чинити дій які могли б перешкодити виконанню стороною-1 робіт (заходів) передбачених п.1.2 цього договору.

У відповідності до п.2.5 договору, після завершення робіт спрямованих на вирощування врожаю, його достигання та з настанням часу його збирання, сторони погоджують наступний порядок дій та взаємних розрахунків:

2.5.1 сторона-1 самостійно та за власний рахунок здійснює збирання врожаю на земельній ділянці і повідомляє сторону-2 про склад та обсяг зібраного врожаю. У разі необхідності сторона-2 може направити уповноваженого представника для підтвердження та узгодження даної інформації. Після завершення робіт із збирання врожаю, сторона-1 складає Акт, в якому відображається склад і обсяг зібраної продукції та інші її якісні та кількісні характеристики, який направляє стороні-2.

2.5.2 Уся сільськогосподарська продукція, зібрана стороною-1 відповідно до п.2.5.1. та інших умов цього договору підлягає доставці за місцезнаходженням сторони-1 і зберіганню на території сторони-1.

2.5.3 Сторона-1 набуває права власності на 99% зібраної продукції, а сторона-2 - на 1% зібраної продукції. Право власності на продукцію виникає у сторін з моменту складання Акту, зазначеного у п.2.5.1 цього договору. Сторона-1 забезпечує надання стороні-2 послуг безоплатного зберігання належної стороні-2 (відповідно до п.2.5.2.-2.5.3. цього договору) продукції на своїй території протягом 1-го місяця з моменту виникнення у сторони-2 права власності на неї. До завершення вказаного терміну сторона-2 повинна розпорядитись належною їй частиною продукції або узгодити умови її подальшого зберігання.

Правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності зокрема є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а згідно із п.20 ч.1 ст.6 зазначеного Закону, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Водночас матеріали справи свідчать, що ДП "Агроспецсервіс" є державним підприємством із 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, уповноваженим органом управління майна якого, відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", наказу Мінагрополітики України від 08.07.2009р. №470 "Про повноваження щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України", є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно ст.191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства, як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до цілісного майнового комплексу ДП "Агроспецсервіс" належать земельні ділянки, які відповідно до договору від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва використовуються у спільній діяльності підприємств.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов п.1 "Предмет договору" предметом договору є спільне виробництво сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею 904,60га., право постійного користування земельними ділянками якими за відповідними державними актами (а.с.90-121), наявних у матеріалах справи, належить Державному підприємству "Агроспецсервіс".

Водночас колегія суддів вказує, що згідно п.1 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків (далі - суб'єкт господарювання), договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - договір).

Відповідно до п.2 Порядку, суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб'єкту управління об'єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з такими документами:

1) попередньо погоджений сторонами проект договору;

2) засвідчені копії статутів (положень) суб'єкта господарювання та сторони (сторін), з якою (якими) передбачається укласти договір;

3) інформація про суб'єкта господарювання, зокрема про: виробничі потужності, обсяг і основну номенклатуру продукції, у тому числі експортної; кількість робочих місць; рівень прибутковості за останні три роки, розмір дебіторської та кредиторської заборгованості, у тому числі простроченої; державну реєстрацію прав власності або користування будинками (спорудами) та земельними ділянками, які передбачається використовувати за договором; перебування майна, яке передбачається використовувати за договором, в заставі, податковій заставі, оренді, лізингу.

Суб'єкт господарювання подає також бізнес-план з визначенням етапів, строків, шляхів і засобів виконання договору, джерел його фінансування, впливу результатів укладення договору на фінансовий план суб'єкта господарювання;

4) інформація про сторону (сторони), з якою (якими) передбачається укласти договір, а саме:

повне найменування сторони;

дані про її державну реєстрацію;

відомості, що підтверджують здатність сторони забезпечити належне виконання своїх договірних зобов'язань, зокрема фінансову та професійну спроможність;

5) звіт про оцінку майна, що передбачається використовувати за договором, з висновком про його вартість, визначену на підставі незалежної експертної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості.

Зазначений звіт подається разом з рецензією, що містить позитивний висновок щодо його відповідності вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна або за наявності незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки, про відповідність в цілому таким нормативно-правовим актам;

6) обґрунтування способу використання державного майна з відповідними розрахунками.

Також, п.3 Порядку передбачено, що орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України. Зазначений проект повинен, зокрема, містити істотні умови договору, укладення якого пропонується погодити, щодо забезпечення підвищення ефективності використання державного майна, захисту майнових інтересів держави, унеможливлення відчуження державного майна, а також залежно від виду договору - розмір часток учасників, строк дії договору, порядок розподілу прибутку, покриття витрат та внесення додаткових вкладів. До проекту рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення договору органом управління додаються такі документи: звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору; висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором; висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір.

Пунктами 4, 5, 6 Порядку встановлено, що орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку; у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства; зміни до укладених договорів у частині істотних умов вносяться в порядку, передбаченому цим Порядком для їх укладення.

Відповідно до п. 3.5 Статуту ДП "Агроспецсервіс", майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном та вчиняє що до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно п. 3.6 Статуту ДП "Агроспецсервіс", підприємство має право відчужувати рухоме та не рухоме майно, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів за попередньою згодою органу управління майном.

Відповідно до п. 3.7 Статуту підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

Матеріалами справи стверджується, що спірний договір між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва укладений з порушенням вимог встановлених Порядком укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296, оскільки сторонами не доведено та не підтвердженно належними доказами, в розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, вчинення відповідних дії, які передбачені зазначеним вище Порядком, зокрема реєстрації в Міністерстві аграрної політики та продовольства України спірного договору, його опрацювання, його погодження та рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва.

Крім того, матеріали справи свідчать, що фактично ДП "Агроспецсервіс" за спірним договором від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва передало ПП "Фортуна - Агро" у платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6га для ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва, при цьому не уклавши договорів оренди земельних ділянок у відповідності до вимог Земельного кодексу України та ст.ст.4, 15 Закону України "Про оренду землі".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень ст.215 ЦК України та згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що договір між ДП "Агроспецсервіс" та ПП "Фортуна - Агро" від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва укладений з порушенням норм чинного законодавства, Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296, а тому підлягає визнанню недійсним.

При цьому, матеріалами справи стверджується, що особа, яка уклала спірний договір від імені позивача - Пастушок В.Ф., наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.02.2012р. №33-п був звільнений з посади виконуючого обов'язки генерального директора Державного підприємства "Агроспецсервіс", а на час укладення спірного договору в.о. директора підприємства був Шаєвський P.O., якого призначено на посаду згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.08.2012р. №152-п.

Незважаючи на те, що в наявному в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.74-76) в графі прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи 08.12.2010р. керівником, підписантом ДП "Агроспецсервіс" зазначений Пастушок В.Ф., судова колегія вважає, що станом на 23.08.2012р. у вказаної особи не було повноважень на укладення спірного договору.

Разом з тим, сама по собі обставина укладення спірного договору неуповноваженою особою Пастушком В.Ф. не може бути в даному випадку самостійною підставою для визнання договору недійсним, оскільки матеріалами справи не доведено, що відповідачу було або могло бути відомо про те, що Пастушок В.Ф. не був на момент укладення договору уповноваженою особою діяти від імені ДП "Агроспецсервіс".

Частиною 6.7 п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

А тому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на ту обставину, що підписання договору від 23.08.2012р. про взаємну участь у веденні рослинницького сільгоспвиробництва Пастушком В.Ф., який на момент укладання його не являвся представником ДП "Агроспецсервіс" до уваги колегії суддів не береться, оскільки, як зазначалось вище, визначальною обставиною для визнання спірного договору недійсним є порушення порядку його укладання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Агроспецсервіс" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 слід скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Підпунктом 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання апеляційної на рішення суду сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що Державним підприємством "Агроспецсервіс" при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір згідно квитанції від 18.11.2013р. №k4/I/29 в сумі 600,00грн., однак, розмір судового збору, який підлягав до сплати відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 становив 573,50грн., тобто скаржником надлишково сплачено 26,50грн. судового збору, який колегія суддів вважає за необхідне йому повернути на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір", про що винести відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на Приватне підприємство "Фортуна-Агро".

Керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Агроспецсервіс", м.Київ задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької від 08.11.2013р. у справі №924/1160/13 скасувати. Прийняти нове рішення:

"Позов задоволити.

Визнати недійсним договір про взаємну участь у ведені рослинницького сільськогосподарського виробництва від 23.08.2012р. укладений між Приватним підприємством "Фортуна-Агро" (30420, Хмельницька область, Шепетівський район, с.Пліщин, вул.Леніна, 3, ідентифікаційний код 37329916) та Державним підприємством "Агроспецсервіс" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 34532280)".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна-Агро" (30420, Хмельницька область, Шепетівський район, с.Пліщин, вул.Леніна, 3, ідентифікаційний код 37329916) на користь Державного підприємства "Агроспецсервіс" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 34532280) 1147грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 573грн. 50коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Ухвалою суду повернути Державному підприємству "Агроспецсервіс" (01001, м.Київ, вул..Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 34532280) 26грн. 50коп. надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно квитанції від 18.11.2013р. №k4/I/29.

5. Справу №924/1160/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24),

3 - відповідачу (30420, вул.Леніна, 3, с.Пліщин, Шепетівський район, Хмельницька обл.),

4 - третій особі: Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ,

вул.Хрещатик, 24),

5 - в наряд.