Рішення

від 24.12.2013 по справі 925/1894/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 925/1894/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Калмазан А.В. - представник за довіреністю,

Федоренко О.І. - представник за довіреністю,

Гураль С.П. - представник за довіреністю,

від першого відповідача - представник не з'явився,

від другого відповідача - Гребченко Р.О. - представник за довіреністю,

від третьої особи - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", м. Черкаси

до 1. приватного підприємства "Креолліт", м. Черкаси

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред", м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача:

громадянина ОСОБА_5, м. Сміла, Черкаської

області

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Креолліт" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів від 21 грудня 2010 року за №395-1-Б укладеним між другим відповідачем, який діяв в інтересах позивача та приватним підприємством "Креолліт".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - ОСОБА_5 та відкладено розгляд справи на 24 грудня 2013 року.

До початку судового засідання від директора позивача Коберника Віктора Миколайовича надійшла заява про відмову від позову.

Згідно відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 19 грудня 2013 року керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" є Коберник Віктор Миколайович.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що позов підписано розпорядником майна Юдицьким Олександром Вікторовичем, який відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 09 лютого 2012 року виконує обов'язки керівника боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Федоренко О.І. та Гураль С.П. проти заяви директора товариства про відмову від позову заперечували та зазначали про оскарження в судовому порядку внесення відповідних відомостей до ЄДР. Поданий до суду позов підтримали та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник другого відповідача проти відмови від позову не заперечував.

Відповідно до ст.78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглянувши заяву про відмову від позову, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відмова представників позивача від позову порушує права і охоронювані законом інтереси учасників судового провадження, зокрема, інтереси самого позивача, оскільки на даний час судове рішення про виконання обов'язків керівника підприємства арбітражним керуючим Юдицьким О.В. є чинним та в установленому законом порядку не скасовано.

Водночас, відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

В зв'язку з чим суд керуючись ч. 6 ст.22 ГПК України вирішив спір розглядати по суті, а заяву позивача про відмову від позову не приймати.

02 грудня 2013 року від представника позивача до суду надійшли клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів.

Відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки заявлені клопотання не відповідають вимогам ст.38 ГПК України, останні задоволенню не підлягають.

Представником другого відповідача в судовому засіданні надано оригінал договору разового замовлення на купівлю цінних паперів №395-Б від 21 грудня 2010 року для огляду, а також копію - для приєднання до матеріалів справи.

Також від представника позивача надійшло клопотання про виклик колишнього директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Мальованого О.О. в судове засідання для надання пояснень.

Відповідно до ст.30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

У названій вище статті ГПК України йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами) трудовими відносинами на основі трудового договору (контракту). Тому якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), в тому числі в разі, якщо зазначені відносини припинилися до моменту вирішення спору господарським судом, то вона не підпадає під дію відповідної норми ГПК, як це, зокрема, зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Оскільки на даний час Мальований О.О не є директором товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" підстав для задоволення клопотання немає.

Представник другого відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 20 грудня 2013 року та зазначав, що доводи позивача про те, що оспорюваний договір є збитковим не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Біржового повідомлення Української міжнародної фондової біржі на момент проведення торгів (20 грудня 2010 року) склалася біржова ціна на акції прості іменні у розмірі 20 грн. за кожну. Тобто на момент укладення договору збитковість такої операції не можливо було передбачити.

Посилання позивача на те, що оскаржуваний договір був розрахований лише на збільшення кредиторської заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" є також безпідставним, оскільки позивачем замовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" придбати акції публічного акціонерного товариства "Будівельна корпорація "Європа - Азія -Україна" в кількості 1,5 млн. штук, що становить 0,56% від загальної кількості акцій в обігу емітента. Тому дана операція має характер портфельної інвестиції, і більш того, спрямована на отримання прибутку від перепродажу такого пакету акцій. Такий пакет акцій не є контрольним, а тому це не дає можливості здійснювати вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Посилання позивача на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" не укладало з товариством з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" договору №395-Б від 21 грудня 2010 року є також безпідставним, оскільки зазначений договір був укладений та є в наявності.

Також другий відповідач зазначав, що у директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Мальованого О.О. були всі повноваження щодо укладення оспорюваного правочину, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на момент укладення договору генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" був Мальований О.О.

Враховуючи вищевикладене, представник другого відповідача просив суд у позові відмовити повністю.

Представник першого відповідача, а також третя особа в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В зв'язку з тим, що вищевказані особи про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та оскільки явка учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 грудня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1894/13.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та зазначав, що оспрюваний правочин є збитковим, а тому суперечить положенням ст. 79 ГК України та статуту товариства, крім того, на момент вчинення зазначеного договору директор товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Мальований О.О. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Водночас позивач зазначав, що другий відповідач та директор позивача Мальований О.О., який діяв від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" вчинили переведення прав власності на цінні папери на позивача при відсутності договору №395-Б від 21 грудня 2010 року, на який сторони посилалися в спірному договорі від 21 грудня 2010 року за №395-1-Б.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 21 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" (покупець), який діяв в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (клієнт покупця) на підставі договору №395-Б від 21 грудня 2010 року та приватним підприємством "Креолліт" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу цінних паперів за №395-1-Б.

Позов було заявлено до товариства з обмеженою відповідальністю "Креолліт", ідентифікаційний код 34661638, водночас спірний договір було укладено з приватним підприємством "Креолліт", ідентифікаційний код 34661638.

Тобто, позивач у позові до суду допустив помилку у визначенні організаційно-правової форми першого відповідача, хоча фактично позов було подано до приватного підприємства - сторони спірного правочину.

Згідно п. 1.1. продавець зобов'язався продати, а покупець - придбати для товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" іменні акції публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Європа - Азія - Україна" номінальною вартістю 1 грн. 00 коп., загальною кількістю 1 500 000 штук, договірна вартість 26 000 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" (комісіонер) було укладено договір разового замовлення на купівлю цінних паперів №395-Б.

Згідно умов вищевказаного договору комісіонер зобов'язався за винагороду надати послуги комітенту з купівлі від свого імені та за рахунок і в інтересах комітента цінні папери, а саме іменні акції публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Європа - Азія - Україна" номінальною вартістю 1 грн. 00 коп., загальною кількістю 1 500 000 штук, договірна вартість 26 000 000 грн. 00 коп.

В зв'язку з чим, твердження позивача про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" не укладало з товариством з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" договору №395 - Б від 21 грудня 2010 року, в зв'язку з чим оспорюваний договір укладений особою, у якої на момент вчинення правочину був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності є необґрунтованим та безпідставним.

Договір №395 - Б від 21 грудня 2010 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бул-Спред" на момент розгляду справи в суді є чинним і в установленому законом порядку не визнавався не дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як зазначалося вище, позивач вказував, що оспорюваний правочин був підписаний особою у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, в обґрунтування зазначених обставин, позивач зазначав наступне:

Протокол зборів засновників №30/11/10 від 30 листопада 2010 року про звільнення з поса ди генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Шатерніка Р.В. та призначення на посаду гене рального директора товариства Мальованого О.О. підписаний не учасниками товариства - громадянами ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а невідомими особами.

Позивач вважає, що підписи засновників товариства - ОСОБА_12 та ОСОБА_10 при укладенні установчого договору та при підписанні статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 22 лютого 2002 року суттєво відрізняються від підписів під тими ж прізвищами на інших документах, створених після 2002 року, а саме на протоколі №30/11/10 від 30 листопада 2010 року, протоколі №27/12/10 позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 27 грудня 2010 року та на протоколі №02/03-11 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" від 02 березня 2011 року.

В зв'язку з чим позивач стверджує, що підписи під прізвищами засновників товариства на протоколі загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", а саме: на протоколі №30/11/10 від 30 листопада 2010 року є підробленими.

Позивач вказував, що при з'ясуванні обставин підписання ОСОБА_10 протоколів зборів засновників, зокрема протоколу №30/11/10 від 30 листопада 2010 року, яким на посаду генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" було призначено Мальованого О.О., останній зазначив, що ніяких протоколів останнім часом він не підписував.

Крім того позивач зазначав, що станом на дату створення протоколу №30/11/10 від 30 листопада 2010 року, а також на даний час печаткою та документами товариства володіють невідомі особи, оскільки арбітражний керуючий-розпорядник майна, виконуючий обов'язки керівника боржника не отримав печат ки та документів від жодного із представників товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", у зв'язку з чим опублікував оголошення в друкованих засобах масової інформації про визнання втраченої печатки недійсною та виготовити іншу печатку.

Водночас, як з'ясовано судом під час розгляду справи, рішення загальних зборів учасників (оформлене протоколом №30/11/10 від 30 листопада 2010 року), про призначення на посаду гене рального директора позивача Мальованого О.О. є також чинним та в установленому законом порядку не було визнано недійсним.

Наведене вище рішення загальних зборів учасників товариства не є предметом розгляду даного спору.

Будь-яких трудових спорів з цього питання за три роки також не було, а тому посилання позивача про те, що оспорюваний договір підписаний не уповноваженою особою є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21 грудня 2010 року директором підприємства - позивача був Мальований Олександр Олександрович (а.с. 193-194).

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2011 року ухвалою господарського суду Черкаської області зі справи №10/5026/2337/2011 було порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.

Ухвалою суду від 09 лютого 2012 року керівника боржника ОСОБА_13 - голову ліквідаційної комісії відсторонено від посади та покладено на розпорядника майна Юдицького Олександра Вікторовича виконання обов'язків керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Згідно абзаців 2 та 3 п. 1 1 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI)" положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки на даний час у справі №10/5026/2337/2011 триває процедура розпорядження майном боржника, то застосовуються положення Закону, без врахування змін внесених Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Після завершення процедури розпорядження майном по даній справ та прийняття відповідного рішення комітетом кредиторів і судом, можлива подальша як санація підприємства, так і його ліквідація, або укладання у справі про банкрутство мирової угоди.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) ліквідатор має право подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними на підставах, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.

Підстави визнання угод боржника недійсними в процедурі банкрутства передбачені виключно ч.11 ст.17 Закону.

При цьому слід зазначити, що в тому випадку коли виконання договору завдає збитків боржнику, то це є підставою як для розірвання договору в односторонньому порядку за заявою керуючого санацією на підставі ч.10 ст. 17 Закону (відмови від виконання договору), так і для визнання його недійсним в порядку ч.11 ст.17 Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Тобто, угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки може бути визнана недійсною тільки в межах справи про банкрутство боржника.

Не зважаючи на це, розпорядник майна, що виконує обов'язки керівника підприємства звернувся до суду з даним позовом в порядку позовного провадження на стадії розпорядження майном.

Водночас, відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також Господарського кодексу України, якщо будь-якій особі завдано збитків в результаті невиконання чи виконання правочину, це є підставою для відшкодування винною особою збитків (шкоди), а не для визнання такого правочину недійсним.

Позивач спірний договір купівлі-продажу не виконав, грошові кошти продавцю акцій не сплатив, а тому доводи позивача, що виконання правочину спричинило збитки самому позивачу є безпідставним.

Відповідно до ст. ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не було доведено належними доказами факту порушення умов ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України при укладенні спірного договору.

З урахуванням викладеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання договору купівлі - продажу цінних паперів від 21 грудня 2010 року за №395-1-Б недійсним з підстав заявлених у позові.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 27 грудня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович