Постанова

від 23.12.2013 по справі 9/32

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 9/32

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.12.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року

у справі №9/32 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення заборгованості в сумі 90 287,53 грн. за надані комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №9/32 позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, з урахуванням зменшених позовних вимог, задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80 156,09 грн. основного боргу за договором, 2 299,17 грн. 3% річних, 6 983,68 грн. інфляційної складової боргу, 902,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Тінент» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №9/32 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 21.11.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №9/32 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №9/32 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представники позивача приймали участь у судових засіданнях та надали свої пояснення, в яких заперечили проти доводів, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі, просили рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» - без задоволення.

Представники відповідача приймали участь у судових засіданнях та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2008 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тінент» (споживач) укладено договір №763/409 про надання комунальних послуг (далі за текстом - договір). Строк дії договору встановлений з 15.02.2008 року по 15.02.2011 року.

За умовами п.п. 1.1 договору позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АТ «Київенерго», ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль») зобов'язався транспортувати по внутрішньо будинкових мережах за адресою бульвар Перова, буд. 40 комунальні послуги, а відповідач у відповідності до даного договору (п.п. 1.2) зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до переліку комунальних послуг (додаток № 1 договору) відповідачу надаються комунальні послуги з: центрального опалення (згідно табулярів АК «Київенерго» або ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» по особистому рахунку 620577 пропорційно опалювальній площі 669,10 кв.м.); гарячого водопостачання (згідно табулярів АК «Київенерго» або СП «Укр-Кан-Пауер» по особистому рахунку 620577 в процентному відношенні 31%); холодного водопостачання та каналізації (згідно розрахунків ВАТ АК «Водоканал» у процентному відношенні 100% від особистого рахунку 323-40); холодної води на підігрів (згідно розрахунків ВАТ АК «Водоканал» по особистому рахунку 323-39).

Згідно з п. 2.1 договору облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп рахунках.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідач повинен до 10-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги поточного місяця в сумі, що визначаються на рівні сум минулого місяця. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів. Суму по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), ПДВ, пред'являють до сплати платіжною вимогою - дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги - доручення під розпис відповідальної особи.

У відповідності до п. 3.1.5 договору споживач зобов'язався встановити прилади обліку електроенергії, тепла, води згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 року №947 та з розпорядженням Київської міської держадміністрації №125 від 02.02.1996 року, і укласти з відповідними організаціями договори на постачання комунальних послуг. Копії договорів необхідно надати підприємству, після чого останній припинить нарахування відповідних платежів.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що підприємство не несе відповідальності за несвоєчасне включення, не включення, відключення центрального опалення постачальною організацією послуг з причин наявності боргу за теплоносії за споживачем чи по об'єкту в цілому, а також з інших технічних причин, усунення яких не є в компетенції підприємства.

За несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.2 договору, відповідач сплачує на користь позивачу пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством (п. 4.1.2 договору).

Згідно з твердженнями позивача, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати за комунальні послуги, зокрема, центральне опалення, холодне та гаряче водопостачання тощо, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року у розмірі 76 182,37 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що в приміщенні за адресою: м. Київ, бул. Перова, 40, опалювальна площа 669,1 кв.м., було відсутнє внутрішнє вітринне опалення з початку опалювального сезону 2009/2010 років. Обігрів приміщення здійснювався від стояків центрального опалення, температура в приміщенні складала + 12 єС.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони протягом 2010 року намагались вирішити питання відновлення роботи вітринного опалення.

Відповідач двічі направляв позивачу акт-претензію від 15.11.2010 року та від 28.01.2010 року, просив позивача здійснити перерахунок вартості послуг центрального опалення.

У грудні 2010 року листом вих.№64-5303 позивач повідомив відповідача, що ремонтні роботи по відновленню опалення вітрин проведені, та що відповідно до СНіП 2.08.02-89 «Громадські будинки та споруди» таблиця 24, в приміщеннях торгових залів непродовольчих та продовольчих магазинів розрахункова температура повітря не повинна перевищувати +12 єС - +15 єС, а розрахункова температура повітря + 18 єС являється санітарною нормою для житлових приміщень житлових будинків, відповідно підстав для проведення перерахунку вартості послуги центрального опалення в опалювальному сезоні 2009/2010 роки немає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до третьої особи з проханням врахувати відсоток відсутності вітринного опалення в приміщенні відповідача при нарахуванні за комунальну послугу з центрального опалення, і отримав відповідь, що для здійснення такого перерахунку відповідачу необхідно звернутися до АЕК «Київенерго» та замовити відповідний проект, який відповідачем не замовлявся.

Згідно з твердженнями позивача, опалення в приміщенні відповідача здійснюється від приладів опалення (батарей) та стояків централізованого опалення, яке подається до квартир мешканців з 2-го по 5-й поверх.

У січні 2011 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 90 287,53 грн., з яких 76 182,37 грн. борг за спожиту теплову енергію, 6 698,21 грн. інфляційних втрат, 2 107,51 грн. 3% річних, 5 299,44 грн. пені та судових витрат.

В процесі розгляду справи, позивач провів перерахунок за ненадання послуги вітринного опалення виходячи з наступного.

Об'єм споживання теплової енергії на опалення включає в себе вітринне опалення, яке входить в загальне теплове навантаження по опалювальному житловому будинку за адресою б-р Перова, 40. З розміру загального теплового навантаження, яке надається в обліковій картці (табулярі) АЕК «Київенерго» №620577 на інших споживачів, був відрахований об'єм споживання у процентному відношенні, виходячи з опалювальної площі, займаної відповідачем.

В оціночному акті №1 інвентаризаційної справи зазначена загальна площа вітрин відповідача, яка складає 57,9 кв.м.

Від загальної опалювальної площі відповідача 669,10 кв.м було відраховано площу вітрини 57,9 кв.м та зроблено перерахунок на площу 611,2 кв.м.

Тобто, відсоток споживання опалення споживачем був зменшений на 4,4% від розміру загального теплового навантаження інших споживачів.

З нарахування за комунальну послугу з централізованого опалення за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року позивачем знято суму у розмірі 7 327,33 грн.

За перерахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за договором за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року за надані комунальні послуги складає 80 156,09 грн., а саме: холодного водопостачання та водовідведення 327,97 грн.; холодної води на підігрів 277,61 грн.; гарячого водопостачання 10 050,11 грн.; централізованого опалення 69 500,40 грн. А також штрафні санкції, які складають 3% річних - 2 299,17 грн., інфляційна складова боргу 6 983,68 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором за надані послуги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в розмірі 80 156,09 грн., 3% річних - 2 299,17 грн., інфляційну складову боргу 6 983,68 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що обчислення вартості теплової енергії на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА від 25.12.2008 року №1780/1 та від 05.02.2009 року №127, які були скасовані Указами Президента України №65/2009 від 03.02.2009 та №76/2009 від 09.02.2009 року є неправомірним. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання транспортувати по внутрішньо будинкових мережах відповідачу комунальні послуги, виставляти відповідачу платіжні документи, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від відповідача та переховувати їх постачальній організації.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що облік споживання відповідачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому позивач не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп рахунках.

З матеріалів справи вбачається, що в нежитловому приміщенні площею 669,10 кв.м. за адресою м. Київ, б-р Перова, 40 комерційний прилад обліку теплової енергії на системі центрального опалення не встановлений, тому обсяги реалізованої теплової енергії визначаються розрахунковим методом відповідно до договірних теплових навантажень (додаток 1 до договору).

Згідно додатку № 1 до договору центральне опалення розраховується згідно табулярів АК «Київенерго» або ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» по особистому рахунку 620577 пропорційно опалювальної площі 66910 кв.м, відповідне загальне проектне навантаження на нежитлові приміщення 50,82 % - 10,66 Гкал/міс.

Судом першої інстанції було встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року відповідачу було транспортовано по внутрішньо будинкових мережах комунальну послугу з центрального опалення в обсягу: січень 2009 року - 12,64433 Гкал; лютий 2009 року - 11,02965 ГКал; березень 2009 року - 10,85156 ГКал; квітень 2009 року - 1,76809 ГКал; жовтень 2009 року - 4,76329 ГКал; листопад 2009 року - 8,74148 ГКал; грудень 2009 року - 15,74953 ГКал; січень 2010 року - 20,99348 ГКал; лютий 2010 року - 11,14003 ГКал; березень 2010 року - 11,47005 ГКал; квітень 2010 року - 0,43867 ГКал; жовтень 2010 року - 7,02101 ГКал; листопад 2010 року - 7,54984 ГКал; грудень 2010 року - 16,67434 ГКал, на зальну суму 76 182,37 грн.

Позивач проводить розшифровку нарахувань за спожиті комунальні послуги на підставі облікових карток (табулярів), які надають організації постачальники комунальних послуг та встановлених тарифів.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було зазначено, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року діяли наступні тарифи з централізованого опалення: 508,47 грн. за 1 ГКал без ПДВ з 01.01.2009 року по 05.02.2009 року, відповідно до розпорядження КМДА від 25.12.2008 року №1780/1 «Про затвердження тарифів на теплову енергію. Встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»; 493,22 грн. за 1 ГКал без ПДВ з 06.02.2009 року по 09.02.2009 року, відповідно до розпорядження КМДА від 05.02.2009 року №127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для інших споживачів».

Згідно з Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 року, №65/2009 від 03.02.2009 року, №76/2009 від 09.02.2009 року, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Згідно зі ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, скасовані Указами Президента України як такі, що суперечать законодавству, тому вони (розпорядження) є нечинними з моменту їх прийняття.

Отже, судом першої інстанції неправомірно було взято до уваги помилкові твердження позивача про чинність розпоряджень Київської міської державної адміністрації до моменту їх скасування.

Виходячи з наведеного, у відповідача відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання води і водовідведення, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а нарахування позивачем оплати за надані послуги на підставі тарифів, встановлених цими розпорядженнями, змушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 03.02.2010 року №42/380, від 14.03.2012 року №57/45 та від 28.03.2012 року №42/674.

Таким чином, позивач безпідставно, в порушення умов укладеного договору від 15.02.2008 року нарахував та вимагав сплати від позивача вартість послуг з водопостачання та водовідведення за тарифами, які були визнані незаконними та такими, що суперечать Конституції та законам України.

Окрім цього, судовою колегією проведено розрахунок за фактично спожиту теплову енергію з врахуванням тарифів які діяли за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, згідно з яким вартість фактично отриманого TOB «Тінент» опалення склала 20 867,78 грн. та на час прийняття оскаржуваного рішення оплачена відповідачем повністю.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №9/32 було призначено судову технічну експертизу загального характеру, проведення якої доручено судовому експерту Ткачуку Олексію Андрійовичу, свідоцтво №1564 від 23.03.2012 року (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2, офіс 63), провадження у справі зупинено до надання висновків судової технічної експертизи, призначеної у справі.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: 1) яка частка теплової енергії приходиться на вітринне опалення від загального об'єму теплової енергії, що постачалась на опалення нежитлового приміщення в будинку №40 на бульварі Перова у м. Києві, яке належить ТОВ «Тінент»; 2) яка кількість теплової енергії фактично спожито ТОВ «Тінент» за період з 01.01.2009 року про 31.12.2010 року на потреби опалення зазначеного приміщення; 3) скільки квадрітних метрів складає загальна площа вітрини у нежитловому приміщенні будинку №40 на бульварі Перова у м. Києві, яке належить ТОВ «Тінент».

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Остаточне коло питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №29 від 26.03.2013 року (а.с. 29-35, т. 3) частина теплової енергії, що приходиться на «вітринне опалення» від загального об'єму теплової енергії, яка постачається для опалення нежитлового приміщення (торгівельної зали), що належить ТОВ «Тінент» в будинку №40 на бульварі Перова в м. Києві складає 74,94%. На підставі експертних аналітичних розрахунків кількість теплової енергії, що могла бути спожита в період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року на потреби опалення приміщення торговельної зали, що належить ТОВ «Тінент» в будинку №40 на бульварі Перова в м. Києві складає 192,12 ГДж. Згідно проектних даних сумарна вертикальна площа засклення вітрин у торгівельній залі магазину складає 96,225 кв.м. Площа вітрини в плані (винесена конструкція вітрини) дорівнює 42,34 кв.м. Експертні дослідження виявили енергоефективну реконструкцію засклення вітрин з використанням однокамерних склопакетів по всій площі вітрини.

Отже, експертами Науково-технічного центру «Будівельна експертиза» надано чіткі, технічні відповіді на всі питання, що були поставлені господарським судом м. Києва.

Незважаючи на вищевикладені обставини, суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок №29 від 26.03.2013 року експертів Науково-технічного центру «Будівельна експертиза».

Крім того, в позовних вимогах позивач вказує, що заборгованість у сумі 90 287,53 грн. виникла саме за централізоване опалення.

Проте, в рішенні місцевого господарського суду зазначено, що відповідачем не оплачені не тільки послуги з централізованого опалення, а і такі послуги, як холодне та гаряче водопостачання, послуги надання холодної води на підігрів тощо.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували викладені обставини щодо наявності у відповідача заборгованості по договору за послуги холодного та гарячого водопостачання. Матеріали справи не містять копії первинних документів, які б підтверджували засадові показники що впливають на кінцевий розрахунок суми боргу, наприклад таких як копії платіжних доручень, табуляграм та ін.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом вказані вище обставини безпідставно не прийнято до уваги та не надано їм належної оцінки.

З огляду на зазначене вище, місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором за надані послуги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в розмірі 80 156,09 грн., 3% річних - 2 299,17 грн., інфляційну складову боргу 6 983,68 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Тінент» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 03.09.2013 року.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №9/32 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №9/32 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тінент» (02139, м. Київ, бул. Перова, 40, код ЄДРПОУ 30973467) 894,38 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу №9/32 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук