Ухвала

від 23.12.2013 по справі 5015/4121/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.12.2013 р. справа № 5015/4121/12

Суддя Фартушок Т.Б., при секретарі Полюхович Х.М., розглянувши матеріали

скарги: Приватного підприємства "Альма-Віта", с.Золотники

на дії начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, м.Івано-Франківськ

у справі:

за позовом: Приватного підприємства "Альма-Віта", с.Золотники

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД", м.Житомир

про: стягнення боргу

ціна позову: 2605129,31грн.

За участю представників:

від скаржника (стягувача): Марушко Н.В., довіреність в матеріалах справи;

від боржника: не з'явився

від відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012р. господарським судом Львівської області у справі №5015/4121/12 винесено рішення (далі - Рішення), яким вирішено позов задоволити частково; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД"(10002, Жтомирська обл., Корольовський р.-н, вул..Південна, 16, ідентифікаційний код 31469405) на користь приватного підприємства "Альма-Віта"(48115, Тернопільська обл., Теребовлянський р.-н, с.Золотники, вул.Містечко, 52, ідентифікаційний код 22335971) 2586000грн. основного боргу, 19129,31грн., 52102,59грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовити.

Рішення набрало законної сили.

На виконання Рішення 17.12.2012р. видано наказ №5015/4121/12 (бланк №0032954).

Крім того суд зазначає, що ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.10.2012р. вжити заходів до забезпечення позову, а саме - накладено арешт на грошові суми товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (10002, м.Житомир, вул..Південна, 16, ідентифікаційний код 31469405), обмеживши такий розміром - 2586000грн.

28.12.2012р. до господарського суду Львівської області надйшла скарга Стягувача на дії начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції (далі - Скарга), в якій Скаржник просить визнати незаконною та скасувати постанову начальника відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012р. про звільнення майна боржника з-під арешту, винесену у виконавчому провадженні №35743280 з примусового виконання наказу гсоподарського суду Львівської області №5015/4121/12 від 17.12.2012р. (далі - Постанова від 27.12.2012р.), мотивуючи порушенням Органом ДВС вимог ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставами до визнання незаконною та скасування Постанови від 27.12.2012р. Стягувач зазначає те, що Постановою від 27.12.2012р. начальник ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції арештоване у виконавчому провадженні майно звільнив з-під арешту у зв'язку з надходженням на його адресу заяви директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду про те, що арештоване майно не належить Боржнику. Наведене Стягувач зазначає як порушення п.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Орган ДВС у відзиві на Скаргу зазначив, що доводи Скарги не підлягають до задоволення з тих підстав, що згідно заяви та поданих документів директором Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду описане та арештоване майно не належить Стягувачу, а відтак, згідно ч.3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно знято арешт з арештованого майна, а відтак, виконавчі дії, згідно доводів начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ, вчинялиьс на підставі рішення суду та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 02.01.2013р. прийнято Скаргу та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16год. 40хв. 15.01.2013р.

Крім того, у Скарзі Стягувач просив до моменту розгляду Скарги зупинити дію Постанови від 27.12.2012р., в чому відмовлено за відсутністю підстав.

Розгляд скарги відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р.

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р. викликано для дачі пояснень директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду Винничука М.З. Проте, зазначена особа в судове засідання не з'явилась.

Протягом розгляду Скарги представникам Учасників процесу оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам процесу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, письмові повідомлення Учасників про оголошення ухвал та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Суд також зазначає, що ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 24.01.2013р. ухвалено:

1. Надіслати матеріали справи №5015/4121/12 за позовом Приватного підприємства "Альма-Віта" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД", про стягнення боргу в розмірі 2605129,31грн., за скаргою на дії начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції в прокуратуру Івано-Франківської області для організації проведення перевірки щодо наявності/відсутності складу злочинів.

2. Провадження у справі №5015/4121/12 за позовом Приватного підприємства "Альма-Віта" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД", про стягнення боргу в розмірі 2605129,31грн. зупинити до прийняття слідчими органами рішення в порядку Кримінально-процесуального кодексу України.

3. Після проведення перевірки та прийняття відповідного рішення невідкладно повернути матеріали справи №5015/4121/12 до господарського суду Львівської області, при цьому скерувавши до господарського суду Львівської області належним чином завірені копії матеріалів проведеної перевірки та постанови про прийняте рішення.

4. Прокуророві надати оцінку доводам, викладеним у поясненнях Учасників процесу.

Листом №051213-111вих-13 від 27.03.2013р. заступник прокурора Івано-Франківської області повідомив суд про скерування з метою проведення перевірки та прийняття рішення справи №5015/4121/12 та ухвали суду від 24.01.2013р. прокурору м.Івано-Франківська.

18.04.013р. до господарського суду Львівської області (вх.№761) надійшов лист заступника прокурора Івано-Франківської області №05-2-281вих-13 від 15.04.2013р., згідно яким направлено повідомлення прокурора м.Івано-Франківська про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо зловживання службовим становищем посадовими особами ВДВС Івано-Франківського МУЮ при виконанні наказу господарського суду Львівської області №5015/4121/12 від 17.12.2012р.

До листа №05-2-281вих-13 від 15.04.2013р. додано копію повідомлення від 12.04.2013р. №134-1329-13 зі змістом, що відповідає листу №05-2-281вих-13 від 15.04.2013р.; копію витягу з кримінального провадження №42013900100000166; господарську справу №5015/4121/12.

Враховуючи тривале ненадходження до суду інформації про результати закінчення кримінального провадження, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 28.11.2013р. провадження поновлено та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 12год. 30хв. 23.12.2013р.

Крім того, ухвалою суду по даній справі від 29.11.2013р. зобов'язано прокурора Івано-Франківської області негайно, письмово повідомити про результати проведеної перевірки з долученням копій всіх процесуальних документів по справі.

23.12.2013р. до господарського суду Львівської області надійшло повідомлення начальника управління прокуратури Івано-Франківської області №05/2/3-482вих-13 від 18.12.2013р. про скерування ухвали суду по даній справі від 29.11.2013р. прокурору м.Івано-Франківська.

Станом на час розгляду даної заяви інформації про закінчення кримінального провадження до суду не надійшло.

Представник Стягувача Заявника) в судове засідання з'явився, доводи Скарги підтримав повністю та заявив, що станом на 23.12.2013р. кримінальне провадження не закінчено, а відтак, зважаючи на тривалий розгляд скарги, просить вирішити скаргу по суті на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Представники Боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Орган ДВС, в тому числі начальник органу ДВС в судове засідання не з'явився.

23.12.2013р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання в.о.начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ Пахоліка Р.В. В клопотанні відмовлено з тих підстав, що предметом оскарження є не безпосередні дії фізичної особи Пахоліка Р.В., а дії начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ, та в Скарзі Стягувач просить визнати незаконною та скасувати постанову начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ, відтак, представництво ВДВС Івано-Франківського МУЮ у справі по розгляду Скарги може здійснюватись і іншими особами відповідно до вимог ст.28 ГПК України, незважаючи на відсутність, перебування чи неперебування у службових відносинах з ВДВС Івано-Франківського МУЮ Пахоліком Р.В. У клопотанні ж не зазначено причини неявки будь-якого іншого представника ВДВС Івано-Франківського МУЮ. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі беручи до уваги норми ст.ст.28, 77 ГПК України, судом відмовлено в задоволенні клопотання з причин відсутності у суда підстав до наступного відкладення розгляду Скарги. Крім того суд зазначає, що з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про прийняття Скарги до розгляду (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), Учасників процесу зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Судом встановлено, що 19.12.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №35743280) по наказу №5015/4121/12 від 17.12.2013р.

27.12.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. складено акт опису й арешту майна: 60 тонн сухого молока в кількості 2400 мішків по 25 кг та 40 тонн селянського масла солодковершкового, 72,5% жиру, поміщеного в ящиках, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Комунальна, 3.

27.12.2012р. начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліком Р.В. винесено постанову (ПВ №35743280) (у виконавчому провадженні на виконання наказу господарського суду Львівської області від 17.12.2012р. №5015/4121/12) про звільнення майна боржника з-під арешту (по тексту - Постанова від 27.12.2012р.).

В оскаржуваній постанові від 27.12.2012р., як підставу до її винесення , зазначено начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліком Р.В. встановлено , що на адресу ВДВС Івано-Франківського МУЮ поступила заяви директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду про зняття арешту з описаного і арештованого майна 27.12.2012р., а саме: 60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла; згідно поданих документів зазначене майно не належить Боржнику. При винесенні Постанови від 27.12.2012р. начальник ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахолік Р.В. керувався ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 55 Конституції України закріплено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена; скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень; неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги; за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Також, суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов 'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зі ст.ст. 4-5, 115 ГПК України, в яких закріплено принцип обов'язковості судового рішення, вбачається, що судовими органами повинні створюватись всі умови, які позбавляють можливості для ухилення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності за такі порушення.

Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону) примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Згідно з ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний виконувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.02 №04- 5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», виконання рішення господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом.

Відповідно до приписів ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 121-2 ГПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби, на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби, подається до суду, який видав виконавчий документ. Тому, дана Скарга підвідомча господарському суду Львівської області.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваної Постанови від 27.12.2012р.), з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту , встановленого цим Законом.

Проте, в матеріалах справи, в тому числі в оскаржуваній Постанові від 27.12.2012р., відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази допущення державним виконавцем порушення порядку накладення арешту, в тому числі порядку складання опису й арешту майна, в тому числі складання головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. акту опису й арешту майна від 27.12.2012р .

Суд також зазначає, що в оскаржуваній Постанові від 27.12.2012р. начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліком Р.В. встановлено , що на адресу ВДВС Івано-Франківського МУЮ поступила заяви директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду про зняття арешту з описаного і арештованого майна 27.12.2012р., а саме: 60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла; згідно поданих документів зазначене майно не належить Боржнику. Жодного порушення порядку накладення арешту в оскаржуваній Постанові від 27.12.2012р. начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліком Р.В. не описано та не встановлено .

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відтак, при винесенні оскаржуваної Постанови начальник ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахолік Р.В. вийшов за межі своєї компетенції .

Суд також зазначає, що при винесенні оскаржуваної Постанови від 27.12.2012р. начальник ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахолік Р.В. також не встановив, чи описане та арештоване згідно акту від 27.12.2012р. майно дійсно належить заявнику - Івано-Франківському регіональному відділенню Аграрного фонду чи будь-якій іншій, окрім Боржника, особі. З поданих суду Органом ДВС документів (а.а.с.136-151, 169-187) не вбачається жодних індивідуальних ознак майна - молока сухого чи масла селянського, які б виключали родові ознаки описано та арештованого згідно акту від 27.12.2012р. майна (60 тонн сухого молока в кількості 2400 мішків по 25 кг та 40 тонн селянського масла солодковершкового, 72,5% жиру, поміщеного в ящиках).

При цьому суд зазначає, що відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (а.а.с.22-27), сухе молоко вагою 60тонн (22500+15000+22500)кг та масло солодковершкове, 72,5% жиру вагою 40 тонн (25000+6000+9000)кг доставлено Відповідачу саме за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Комунальна,3 (та ж адреса, за якою описано та арештовано майно згідно акту опису та арешту від 27.12.2013р.).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи, в тому числі в оскаржуваній Постанові від 27.12.2012р., відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази допущення державним виконавцем порушення порядку накладення арешту, в тому числі порядку складання опису й арешту майна, в тому числі складання головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. акту опису й арешту майна від 27.12.2012р.; беручи до уваги те, що жодного порушення порядку накладення арешту в оскаржуваній Постанові від 27.12.2012р. начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції не описано та не встановлено; враховуючи також встановлене судом порушення начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції вимог ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі відсутність компетенції до винесення оскаржуваної Постанови від 27.12.2012р. з підстав, в ній зазначених, та відсутність правових підстав до винесення оскаржуваної Постанови від 27.12.2012р. загалом; беручи до уваги також те, що начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції не встановлено приналежність описано і арештованого майна Івано-Франківському регіональному відділенню Аграрного фонду, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги .

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.ст.4-5, 86, 87, 115, 121-2 ГПК України, ст.ст.2, 6, 11, 60, 82 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задоволити повністю.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову начальника відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012р. про звільнення майна боржника з-під арешту, винесену у виконавчому провадженні №35743280 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №5015/4121/12 від 17.12.2012р.

Суддя Фартушок Т.Б.