Постанова

від 13.09.2013 по справі 810/2623/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2013 року Справа № 810/2623/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система» до про Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістична система» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 26.02.2013 № 0000262201/268 та 26.02.2013 № 0000272201/267.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістична система» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 170039,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 1516511,00 грн., а також застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 399841,50 грн., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 6 серпня 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 16 серпня 2013 року, яку в подальшому було продовжено до 13 вересня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 13 вересня 2013 року, з`явились представники позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 6 а.с. 1).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістична система» (ідентифікаційний код 35161975) зареєстроване в якості юридичної особи 18.09.2007 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

У січні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2013 № 200/1-22-01-35161975 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Так, у ході перевірки відповідач дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом не дотримано вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року на суму 73591,00 грн., І квартал 2010 року - 11778,00 грн., І півріччя 2010 року - 25186,00 грн., 3 квартали 2010 року - 38594,00 грн., 2010 рік - 52003,00 грн., І квартал 2011 року - 13406,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 38328,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 54867,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року - 73890,00 грн., І квартал 2012 року - 13044,00 грн., І півріччя 2012 року - 21664,00 грн., 3 квартали 2012 року -30740,00 грн. та податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 5978,00 грн., серпень 2010 року - 2834,00 грн., березень 2012 року - 22857,00 грн., квітень 2012 року - 610741,00 грн., травень 2012 року - 424450,00 грн., червень 2012 року - 199651,00 грн., липень 2012 року - 166667,00 грн., серпень 2012 року - 83333,00 грн.

Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок:

- заниження позивачем скоригованого валового доходу за ІV квартал 2009 року на суму 274102,00 грн. у зв`язку з неподанням до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження правомірності коригування доходів на вказану суму;

- заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий - серпень 2012 року на загальну суму 1500983,00 грн. у зв`язку з відсутністю належних підстав для його коригування у сторону зменшення на цю суму;

- завищення позивачем валових витрат за ІV квартал 2009 року - І квартал 2011 року на суму 231081,00 грн. та адміністративних витрат за ІІ квартал 2011 року - ІІІ квартал 2012 року на суму 222246,00 грн. у зв`язку з включенням до цих показників витрат з орендної плати за земельну ділянку, яка не використовується підприємством у власній господарській діяльності;

- завищення позивачем валових витрат за 2010 рік і І квартал 2011 року на суму 99162,00 грн., адміністративних витрат за ІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року на суму 85412,00 грн. та податкового кредиту за лютий 2010 року - грудень 2011 року у загальному розмірі 34923,00 грн. внаслідок включення позивачем до цих показників, відповідно, витрат на оплату послуг з охорони земельної ділянки та податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни послуг з охорони земельної ділянки, яка не використовується підприємством у власній господарській діяльності;

- завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року - ІІІ квартал 2012 року на загальну суму 159984,00 грн. внаслідок невірного визначення позивачем собівартості придбаних товарів.

Внаслідок допущення позивачем вказаних вище правопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року - ІІІ квартал 2012 року на суму 243630,00 грн. та податку на додану вартість за червень, серпень 2010 року і березень - серпень 2012 року на суму 1516511,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.02.2013 № 0000262201/268 та 26.02.2013 № 0000272201/267, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у загальному розмірі 1895638,75 грн., з яких: 1516511,00 грн. - за основним платежем; 379127,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у загальному розмірі 190725,75 грн., з яких: 170039,00 грн. - за основним платежем; 20686,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з даних розрахунку податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 26.02.2013 № 0000272201/267, суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті позивачем до бюджету, визначено податковим органом з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідач, керуючись пунктом 102.1 цієї статті, не врахував до грошового зобов`язання суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті за ІV квартал 2009 року у загальному розмірі 73591,00 грн. у зв`язку з заниженням у цьому звітному періоді скоригованого валового доходу на суму 274102,00 грн. та завищенням валових витрат на суму 45859,00 грн. (за операцією зі сплати орендних платежів).

У березні 2013 року позивач, отримавши наведені вище податкові повідомлення - рішення, скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби у Київській області.

Рішенням Державної податкової служби у Київській області від 08.05.2013 № 1702/10/10-206/208 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 26.02.2013 № 0000262201/268 та 26.02.2013 № 0000272201/267 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, об'єкти, базу та ставки оподаткування податком на додану вартість, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення цього податку до бюджету до 1 січня 2011 року визначались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

У свою чергу, порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємства до 1 квітня 2011 року визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР).

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, повноваження і обов'язки посадових осіб податкового органу під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємства, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР (у редакції, що діяла до 01.01.2011), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Аналогічні положення щодо визначення платників податку на додану вартість, податкового зобов`язання з цього податку та податкового кредиту встановлено також підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 та пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (аналогічні положення також визначено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

До складу валових витрат також включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті (підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

В силу приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III цього Кодексу, що застосовується з 01.04.2011, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; витрати банківських установ (за переліком, що визначений підпунктами «а» - «з» абзацу 3 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України); інші витрати, серед яких: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, витрати на збут, інші операційні витрати та здійснені у звітному податковому році витрати, що не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, та витрати, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, включаються, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

У свою чергу, до складу інших операційних витрат в силу приписів підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу належать суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у вересні 2009 року між позивачем та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області укладено договір оренди землі від 03.09.2009 № 189.

Відповідно до умов наведеного вище договору, об`єктом оренди є земельна ділянка площею 2,1 га, що передається позивачу у строкове платне користування для будівництва складських приміщень та бази транспортного підприємства. За користування земельною ділянкою позивач сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем.

Протягом січня 2010 року - вересня 2012 року позивачем на підставі поданих ним до податкового органу податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності здійснено нарахування та сплату до бюджету орендної плати за користування наведеною вище земельною ділянкою у загальному розмірі 407468,00 грн.

Як вбачається з даних акта перевірки, витрати, понесені позивачем у зв`язку з перерахуванням до бюджету орендної плати за земельну ділянку, включено позивачем до валових витрат за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року у сумі 185222,00 грн. та до адміністративних витрат, що враховуються під час обчислення об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року - ІІІ квартал 2012 року у сумі 222246,00 грн.

Судом також встановлено, що на формування цих показників витрат за І квартал 2010 року - І квартал 2012 року також вплинула господарська операція з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Борей» послуг з охорони земельної ділянки площею 2,1 га, орендованої позивачем у Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.

Згідно з даними укладеного сторонами правочину договору від 01.02.2010 № 16/02-10, охоронні послуги, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Борей» за плату позивачу, полягають, зокрема, у забезпеченні цілісності і збереження земельної ділянки, а також майна, що зберігається позивачем на даному об`єкті, захисту земельної ділянки від протиправних посягань та від несанкціонованих позивачем дій; недопущенні несанкціонованого позивачем доступу (проникнення) осіб на територію земельної ділянки.

У період з лютого 2010 року по січень 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Борей» та позивачем підписано акти здачі - прийняття робіт (виконаних послуг), відповідно до яких позивач прийняв виконані його контрагентом послуги за переліком, що визначений договором від 01.02.2010 № 16/02-10, та оцінив їх вартість на загальну суму 221500,00 грн.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» у складі ціни послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Борей» виписано податкові накладні.

Витрати, понесені позивачем на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Борей» послуг з охорони земельної ділянки, включено позивачем до складу валових витрат за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року у сумі 99162,00 грн. та до складу адміністративних витрат, що враховуються під час обчислення об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року у сумі 85412,00 грн.

У свою чергу, податок на додану вартість у сумі 34923,00 грн., що був сплачений позивачем у складі ціни придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Борей» послуг, віднесено позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2010 року - грудень 2011 року.

Як встановлено судом, склад витрат на оплату послуг з охорони земельної ділянки та на сплату орендної плати за земельну ділянку, факт понесення цих витрат та правильність складання первинних податкових та фінансового - господарських документів за наслідками вчинення господарських операцій податковим органом не заперечується.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на те, що земельна ділянка, стосовно якої позивачем сплачувалась орендна плата та отримувались послуги з її охорони, не використовується у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система», вважає, що понесені позивачем витрати не можуть бути віднесені до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його доходу. З цих же підстав податковий орган дійшов висновку, що податок на додану вартість, сплачений у складі ціни послуг з охорони земельної ділянки, не може бути включений до податкового кредиту підприємства.

Оцінюючи наведені вище доводи податкового органу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 1 квітня 2011 року порядок визнання витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, наближено до правил ведення бухгалтерського обліку.

Так, в силу приписів пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У свою чергу, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку та з урахуванням окремих норм щодо відповідних доходів. Зміст останніх наведено у підпунктах 138.5.1 - 138.5.3 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 цього Кодексу визначено, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Як вже зазначалось судом вище, до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, відносяться податки, збори (обов'язкові платежі), які до 01.01.2011 були встановлені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII, а з 01.01.2011 - Податковим кодексом України (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, визначених цими нормативно - правовими актами), за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), перелік яких до 01.04.2011 було передбачено підпунктами 5.3.3 і 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, а з 01.04.2011 - підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

В силу приписів статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII та статті 9 Податкового кодексу України плата за землю, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до приписів статей 14, 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII (що діяв до 01.01.2011) та пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи, що орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності не віднесено до визначеного підпунктами 5.3.3 і 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР та підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України переліку податків, щодо яких встановлено обмеження на включення їх до складу витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, витрати підприємства, що пов`язані зі сплатою цього податку, в силу приписів підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР підпункту 138.5.1 пункту 138.5 та підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу відносяться до валових витрат підприємства, а з 01.04.2011 - до інших операційних витрат та підлягають включенню за датою останнього дня звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з цього податку.

У свою чергу, витрати, понесені підприємством у зв`язку з оплатою наданих контрагентом послуг з охорони земельної ділянки, включаються до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за умови, що вони здійснюються для провадження господарської діяльності платника податку. При цьому, ці витрати включаються до звітних періодів до 1 квітня 2011 року за датою першої з подій, визначених підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334/94-ВР, а з 1 квітня 2011 року - до того звітного періоду, в якому вони були здійснені за правилами, визначеними пунктом 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, оскільки є адміністративними витратами, що не відносяться на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, до 01.04.2011 визначався приписами пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, а з 01.04.2011 - статтею 139 Податкового кодексу України.

Так, в силу приписів наведених вище норм не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності (ці обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб); фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, статтями 142 і 143 Податкового кодексу України та в інших випадках, передбачених нормами закону.

Крім того, не включаються до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, обмеження, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР та статтею 139 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування валових витрат за операцією з придбання послуг з охорони земельної ділянки у звітних періодах І квартал 2010 року - І квартал 2012 року, відсутні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, включаються витрати на придбання (виготовлення) товарів, робіт, послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, податковим законодавством не обмежено час потенційного подальшого використання.

Вирішуючи питання стосовно наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання послуг з охорони земельної ділянки та потребою їх використання в господарській діяльності, суд зважає на те, що позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом нежитлових будівель і споруд, наданням в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вантажним автомобільним транспортом та іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорту (довідка Управління статистики в Обухівському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 578520), а орендована позивачем земельна ділянка призначена для будівництва складських приміщень та бази транспортного підприємства.

Враховуючи, що витрати на оплату послуг з охорони земельної ділянки (адміністративні витрати) не включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а відтак дата їх включення до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, не пов`язується з датою визнання доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), оскільки вони визнаються витратами за датою їх здійснення.

За наведених обставин, твердження податкового органу стосовно того, що відсутність доходу від використання позивачем у власній господарській діяльності земельної ділянки у звітних періодах І квартал 2010 року - І квартал 2012 року позбавляє позивача права на формування витрат за господарською операцією з отримання послуг охорони цієї земельної ділянки, суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Суд також звертає увагу на положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (що діяв до 01.01.2011) та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, якими передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи придбані товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зважаючи на наведені вище законодавчі норми, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» за наслідками декларування господарської операції з отримання послуг з охорони земельної ділянки валових витрат за 2010 рік і І квартал 2011 року на суму 99162,00 грн., адміністративних витрат за ІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року на суму 85412,00 грн. та податкового кредиту за лютий 2010 року - грудень 2011 року у загальному розмірі 34923,00 грн.

З цих же підстав, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу стосовно завищення позивачем витрат за І квартал 2010 року - ІІІ квартали 2012 року у загальному розмірі 407468,00 грн. за наслідками перерахування підприємством до бюджету орендної плати за земельну ділянку. Слід також зазначити, що включення позивачем сум цього податку до складу адміністративних витрат, а не до складу інших операційних витрат, як це вимагається положеннями підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу, не призвело до завищення або заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року - ІІІ квартал 2012 року, оскільки вимоги підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 в частині дати збільшення цих витрат дотримано підприємством у повному обсязі.

Що стосується висновків податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року - ІІІ квартал 2012 року на загальну суму 159984,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за наведені вище звітні періоди на суму 36291,00 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з даних акта перевірки, у ході контролюючого заходу відповідачем встановлено, що на формування показників витрат за наведені вище звітні періоди вплинули операції з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» послуг, перелік яких визначено укладеними ними договорами від 30.09.2010 № 051/10 та 10.01.2011 № 001/11.

Так, за наслідками ІІ кварталу 2011 року - ІІІ кварталу 2012 року позивачем задекларовано витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» на його користь наступних послуг:

-послуги зі зберігання товарів на складах - 55677,00 грн.;

-брокерські послуги - 49014,00 грн.;

-транспортні послуги - 34874,00 грн.;

-послуги з відвантаження товарів - 20418,00 грн.

Вказані витрати включено позивачем до складу витрат на збут (підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України) за датами їх здійснення у відповідності до приписів пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що витрати, понесені позивачем на оплату послуг зі зберігання, відвантаження, транспортування товарів та брокерських послуг у загальному розмірі 159984,00 грн. в силу приписів пунктів 138.6 і 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, повинні включатися до собівартості товарів.

На думку податкового органу, невірне визначення позивачем собівартості товарів, мало вплив на одержання підприємством доходу від їх реалізації, у зв`язку з чим витрати, що помилково не включені позивачем до собівартості товарів та відображені у складі витрат на збут за ІІ квартал 2011 року - ІІІ квартал 2012 року, підлягають коригуванню у сторону зменшення на суму 159984,00 грн.

Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В силу приписів пункту 138.8 цієї статті, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: 1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; 2) суми ввізного мита; 3) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; 4) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); 5) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, до яких, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У свою чергу, пунктом 10 цього Положення визначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, витрати на збут не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені).

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 18, передбачено, що витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Аналогічний перелік витрат, що включаються до витрат на збут, визначено також підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що витрати, пов`язані зі збутом товарів (робіт, послуг), не відносяться до витрат, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), та визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тобто, при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Таким чином, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визнається за принципом нарахування, тобто реалізованим вважається товар, переданий покупцю, незалежно від дати оплати. У разі реалізації не всіх вироблених протягом звітного періоду товарів, а їх частини, витрати визнаються у сумі собівартості тих товарів (робіт, послуг), які реалізовано.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що при перевірці правильності декларування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, визначальними обставинами є:

- склад цих витрат, прийняття ними участі у формуванні собівартості товарів (робіт, послуг) з урахуванням того, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, що безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»;

- дата визнання доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) або їх частини (у разі, якщо понесені витрати приймають участь у формуванні собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг).

Відомостей, що свідчать про з`ясування у ході контролюючого заходу цих обставин, у акті перевірки не наведено.

Так, акт перевірки не містить інформації про товари (товарні групи), стосовно яких позивачем замовлялись послуги зі зберігання, транспортування, відвантаження, а також послуги митного брокера, у тому числі даних чи є ці товари готовою продукцією або сировиною, комплектуючими виробами та іншими матеріальним цінностями, призначеними для виробництва готової продукції, чи є вони такими, що придбані за плату або виготовлені власними силами підприємства.

Відомості стосовно часткової або повної реалізації запасів, стосовно яких позивачем замовлялись наведені вище послуги, а також дати отримання доходу від їх реалізації, у акті перевірки відсутні та не наведені представником відповідача у ході судового розгляду справи.

Крім того, під час дослідження первинних документів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» на виконання господарських операцій з виконання на користь позивача послуг з митного оформлення, зберігання, транспортування та відвантаження товарів, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на оплату цих послуг частково не відносяться до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів та декларуються одночасно з визнанням доходів від реалізації. Так, понесені позивачем витрати на оплату послуг зі складання його контрагентом документів, необхідних для митного контролю при експорті товарів, не відносяться до витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням товарів, та є витратами на збут.

Крім того, обставин на підтвердження того, що витрати позивача на оплату послуг з транспортування товарів у загальному розмірі 34874,00 грн. є транспортно - заготівельними витратами, що включаються до первісної вартості запасів, відповідачем не наведено, а доводи представника позивача стосовно того, що ці витрати, пов`язані частково зі збутом продукції (транспортування товарів покупцям відповідно до умов договору (базису) поставки, у тому числі і на експорт), податковим органом не спростовані.

В силу приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру завищених позивачем витрат на оплату наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» послуг, задекларованих у ІІ кварталі 2011 року - ІІІ кварталі 2012 року, замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною особою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про безпідставність донарахування податковим органом податку на прибуток підприємств у розмірі 36291,00 грн.

Досліджуючи питання правомірності коригування позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за лютий - серпень 2012 року у сторону зменшення на загальну суму 1500983,00 грн., суд зважає на наступні законодавчі приписи.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Результат перерахунку податкових зобов'язань постачальника відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, у квітні 2011 року позивачем укладено з МПП «Спектр» договір від 01.04.2011 № 44/11, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання поставити МПП «Спектр» товар - засоби захисту рослин за асортиментом, кількістю і ціною, вказаними у специфікаціях, а контрагент позивача зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Згідно з даними специфікацій № 2 від 20.06.2011 та № 3 від 13.12.2011, сторони правочину домовились про поставку позивачем на користь його контрагента товарів у червні 2011 року на суму 589941,06 грн. та у грудні 2011 року на суму 579270,00 грн. та про оплату контрагентом вартості товарно - матеріальних цінностей у строк, відповідно, до 30.06.2011 та 31.12.2011.

Протягом червня 2011 року та грудня 2011 року позивачем поставлено МПП «Спектр» засоби захисту рослин за асортиментом, кількістю і ціною, вказаними у специфікаціях № 2 від 20.06.2011 та № 3 від 13.12.2011, на загальну суму 1169211,06 грн.

За результатами виконання власних договірних зобов`язань перед МПП «Спектр» позивачем виписано податкові накладні від 30.06.2011 № 8 на загальну суму 589941,06 грн., у тому числі ПДВ - 98323,51 грн. та 27.12.2011 № 4 на загальну суму 579270,00 грн., у тому числі ПДВ - 96545,00 грн.

Як вбачається з даних податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система» за червень і грудень 2011 року, податок на додану вартість за операцією з поставки на користь МПП «Спектр» товарно - матеріальних цінностей відображено позивачем у складі податкового зобов`язання за червень 2011 року у сумі 98323,51 грн. та за грудень 2011 року у сумі 96545,00 грн.

На формування показників податкового зобов`язання з цього податку за лютий 2012 року вплинула також операція з зарахування коштів на банківський рахунок позивача від його котрагента ТОВ «Спектр-Агро» в якості передоплати (авансу) за товари - засоби захисту рослин, умови поставки яких визначені сторонами правочину у договорі від 23.02.2012 № 223/1.

Так, у лютому 2012 року ТОВ «Спектр-Агро» на виконання умов договору від 23.02.2012 № 223/1 перераховано у безготівковій формі на рахунки позивача кошти у розмірі 11500000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1916666,67 коп. в якості попередньої оплати за товарно - матеріальні цінності (копія банківської виписки від 24.02.2012).

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена ТОВ «Спектр-Агро», позивачем виписано податкову накладну від 24.02.2012 № 3 на суму 11500000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1916666,67 коп.

Як вбачається з даних акта перевірки, обставин завищення або заниження позивачем власного податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень і грудень 2011 року за господарською операцією з МПП «Спектр» та за лютий 2012 року за господарською операцією з ТОВ «Спектр-Агро» у ході контролюючого заходу посадовими особами податкового органу не встановлено.

У липні 2011 року та березні 2012 року за результатами розгляду претензій позивача про невиконнаня МПП «Спектр» визначеного договором від 01.04.2011 № 44/11 господарського зобов`язання стосовно проведення розрахунків за поставлений позивачем товар у загальному розмірі 1169211,06 грн. сторонами правочину укладено додаткові угоди № 2 від 04.07.2011 та № 3 від 06.03.2012 про повернення МПП «Спектр» товару позивачу.

Протягом лютого - квітня 2012 року МПП «Спектр» здійснено повернення товарів позивачу частинами. Операції з повернення товарно - матеріальних цінностей відображені сторонами правочину у накладних на повернення товару від 15.02.2012 № 6 на суму 226624,32 грн., у тому числі ПДВ - 37770,72 грн., 29.03.2012 № 7 на суму 203596,50 грн., у тому числі ПДВ - 33932,75 грн., 31.03.2012 № 8 на суму 136092,00 грн., у тому числі ПДВ - 22682,00 грн. та 05.04.2012 № 9 на суму 443178,00 грн., у тому числі ПДВ - 73863,00 грн.

На підставі виписаних позивачем розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 15.02.2012 № 1, 29.03.2012 № 5 до податкової накладної від 30.06.2011 № 8 та 31.03.2012 № 6, 05.04.2012 № 7 до податкової накладної від 27.12.2011 № 4 Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» здійснено коригування сум податкових зобов`язань у бік зменшення, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 року (-37771,00 грн.), березень 2012 року (-56615,00 грн.) та квітень 2012 року (-73863,00 грн.).

У квітні та серпні 2012 року позивачем та ТОВ «Спектр-Агро» укладено додаткові угоди № 2 від 26.04.2012 та № 3 від 17.08.2012 до договору від 23.02.2012 № 223/1, відповідно до яких сторони домовились про розірвання укладеного ними договору від 23.02.2012 № 223/1 у зв`язку з невиконанням позивачем господарського зобов`язання з поставки засобів захисту рослин та про повернення позивачем коштів у загальному розмірі 11500000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1916666,67 коп., що були перераховані ТОВ «Спектр-Агро» в якості попередньої оплати за товар.

Протягом квітня - серпня 2012 року позивачем здійснено повернення його контрагенту грошових коштів у безготівковій формі у загальному розмірі 8200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1366666,99 грн., у зв`язку з чим проведено коригування сум податкових зобов`язань у бік зменшення шляхом виписки розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 27.04.2012 № 10, 18.05.2012 № 3, 21.05.2012 № 6, 28.05.2012 № 5, 18.06.2012 № 1, 19.06.2012 № 2, 30.07.2012 № 2 та 31.08.2012 № 1 до податкової накладної від 24.02.2012 № 3.

У податкових деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система» з податку на додану вартість за квітень - серпень 2012 року зменшення податкових зобов`язань за наслідками коригування відображено наступним чином: - 499999,99 грн. за квітень 2012 року; - 416667,00 грн. за травень 2012 року; - 200000,00 грн. за червень 2012 року; -166667,00 грн. за липень 2012 року; - 83333,00 грн. за серпень 2012 року.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, наявність підстав для коригування позивачем податкових зобов`язань, що виникли за господарськими зобов`язаннями з ТОВ «Спектр-Агро» та МПП «Спектр» у спосіб, що передбачений пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, підтверджується документально, операції з повернення позивачем авансу ТОВ «Спектр-Агро» та про повернення МПП «Спектр» товарів позивачу належним чином відображено у його податковій звітності, право на зменшення податкових зобов`язань з цього податку підтверджується розрахунками коригування.

Доводи податкового органу стосовно відсутності у ході перевірки та на стадії прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень первинних документів на підтвердження коригування податкового зобов`язання за наведеними вище господарськими операціями спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи шляхом подання до суду доказів, що свідчать про подання до податкового органу первинних та інших документів (у тому числі платіжних) на запити відповідача, а також під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки.

Зі змісту акта перевірки також вбачається, що висновок відповідача стосовно відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система» права на коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Спектр-Агро» та МПП «Спектр» грунтується, зокрема, на твердженнях податкового органу про часткове викривлення позивачем даних бухгалтерського обліку стосовно відображення проводок з повернення товарів та авансів.

Разом з тим, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 - посадова особа податкового органу, що проводила перевірку, не змогла пояснити суду, яким чином невірне відображення позивачем бухгалтерських проводок вплинуло на податковий облік цих операцій, при цьому, обставини, що свідчать про повернення позивачем авансу ТОВ «Спектр-Агро» та про повернення МПП «Спектр» товарів позивачу, не спростовувала.

За наведених обставин, доводи відповідача про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична система» податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за лютий - серпень 2012 року на суму 1500983,00 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 26.02.2013 № 0000262201/268 та 26.02.2013 № 0000272201/267,- визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.