Ухвала

від 08.12.2015 по справі 810/2623/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/60026/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Ступак Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

у справі № 810/2623/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична система"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 № 0000262201/268 та № 0000272201/267.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Логістична система» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 05.02.2013 № 200/1-22-01-35161975, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Внаслідок допущення позивачем вказаних вище правопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року - ІІІ квартал 2012 року на суму 243630,00 грн. та податку на додану вартість за червень, серпень 2010 року і березень - серпень 2012 року на суму 1516511,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 26.02.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000262201/268, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у з розмірі 1895638,75 грн., з яких: 1516511,00 грн. - за основним платежем та 379127,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000272201/267, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податок на прибуток підприємств у розмірі 190725,75 грн., з яких: 170039,00 грн. - за основним платежем та 20686,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 05.11.2009 ТОВ «Логістична система» подано декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009 року із самостійно визначеним скоригованим валовим доходом у розмірі 1 569 275,00 грн., у тому числі дохід від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 01.1) - 1 276 938,00 грн., інші доходи (рядок 01.6) - 292 277,00 грн.

У поданій 09.02.2010 до ДПІ в Обухівському районі декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, позивач зазначив розмір скоригованого валового доходу 2 015 048,00 грн., у тому числі доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 01.1) - 1 996 813,00 грн., інші доходи (рядок 01.6) - 18 175,00 грн.

Тобто, позивач здійснив коригування рядка 01.6 (інші доходи) на (-) 274 102,00 грн.

При цьому, згідно даним рахунку 70 у IV кварталі 2009 року, ТОВ «Логістична система» отримало 435 625,02 грн. доходу від продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фактично у декларації за 2009 рік позивач зменшив рядок 01.6 (інші доходи) на (-) 274 102,00 грн., одночасно, збільшивши рядок 01.1 (доходи від продажу товарів) на (+) 284 250,00 грн.

Відповідно до пункту підпункту 1 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 акта від 05.02.2013 №200/1-22-01-35161975, в результаті перевірки не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ «Логістична система» показників у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства.

Отже, судами вірно встановлено, що зменшення показників одного з рядків у складі декларації за наступний податковий період з одночасним збільшенням таких показників в іншому рядку не суперечить вимогам чинного законодавства та не призвело до заниження податкових зобов'язань платника податку.

Доводи відповідача на те, що ТОВ «Логістична система» не було надано підтвердження правомірності такого коригування судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги, оскільки матеріали справи свідчать, що згідно листа за вих. № 4 від 28.01.2013, позивач надав контролюючому органу письмові пояснення з приводу проведеного коригування у податковій звітності та необхідні первинні документи.

Крім того, за змістом листа ДПІ в Обухівському районі «Про розгляд заперечень до акта перевірки» від 21.02.2013 № 394/10/22-03, повнота визначення позивачем валового доходу за 3 квартали 2009 року не досліджувалась, у зв'язку з тим, що цей період знаходився поза межами 1095-денного строку, протягом якого може бути визначено податкове зобов'язання.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору оренди землі від 03.09.2009 № 183, позивач прийняв від Обухівської міської ради у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,1 га під будівництво складських приміщень та бази автотранспортного підприємства.

Згідно податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, розмір плати за землю становив: у 2009 р. - 45 859,01 грн., у 2010 р. - 148 163,52 грн., у 2011 р. - 148 163,52 грн., у 2012 р. - 148 163,52 грн.

01.02.2010 між позивачем та ТОВ «Охоронне агентство «Борей» укладено договір про надання послуг з охорони № 16/02-10, за умовами якого останнє зобов'язалось своїми засобами і силами свого персоналу надати послуги з охорони земельної ділянки площею 2,1 га в м. Обухів, а позивач - прийняти і оплатити їх.

Відповідно до договору від 10.01.2011 № 001/11, ТОВ «РЕМ Транс» взяло на себе зобов'язання із прийняття на митний ліцензійний склад, зберігання під митним контролем та відправлення товарів ТОВ «Логістична система», а також, із надання позивачу митно-брокерських послуг по обробці товару, зберігання товару у товарному складі і відповідних послуг, пов'язаних з прийманням-видачею товару.

Згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування на території України від 30.09.2010 №051/10, ТОВ «РЕМ Транс» зобов'язалось надати позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажу ТОВ «Логістична система» (прийом, складування, зберігання, оформлення товарно-транспортної документації, організація охорони, здійснення страхування).

На підтвердження товарності укладених угод, позивачем були надані копії договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, актів надання послуг, рахунків на оплату, банківських виписок, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що земельна ділянка не використовувалась позивачем, а відтак, понесені ним витрати зі сплати орендної плати та послуг з охорони не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Логістична система», правомірно не прийнято до уваги судами, оскільки в матеріалах справи наявний лист Обухівської міської ради від 19.05.2008 №456, яким ТОВ «Логістична система» погоджено виконання підготовчих робіт до отримання дозволу на будівництво, договір будівельного підряду з ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» та договір на створення проектно-кошторисної документації з ПП «ПТЦ Теплоцентр».

Також, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за умовами договору поставки від 23.02.2012 № 223/1 та додаткової угоди до нього ТОВ «Логістична система» зобов'язалось у строк до 20.04.2012 передати у власність ТОВ «Спектр-Агро» товар, а останнє - прийняти і оплатити його.

На виконання умов договору, 23.02.2012 позивач виставив ТОВ «Спектр-Агро» рахунок №223/00001 на оплату 11 5000 000 грн., у т.ч. 1 916 666,67 грн. ПДВ.

Зазначені кошти були перераховані позивачу платіжним дорученням від 24.02.2012, у зв'язку з чим ТОВ «Логістична система» відобразило суму ПДВ у складі податкових зобов'язань.

Оскільки позивач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки товару, ТОВ «Спектр-Агро» листом від 25.04.2012 повідомило про розірвання договору та просило повернути суму попередньої оплати 11 500 000,00 грн.

Додатковою угодою № 3 до договору поставки сторони встановили термін повернення попередньої оплати до 31.12.2012.

Судами встановлено, що позивач видав ТОВ «Спектр-Агро» накладні на повернення та платіжними дорученнями від 27.04.2012, від 18.05.2012, від 21.05.2012, від 28.05.2012, від 18.06.2012, від 19.06.2012, від 30.07.2012, від 31.07.2012 повернув отриману попередню оплату та, відповідно, у податкових деклараціях за квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року здійснив коригування сум податкових зобов'язань.

Зазначена операція з повернення коштів позивачем відображена в журналі-ордері та відомості по рахунку № 70.4.

Відповідно до договору № 44/11 від 01.04.2011, специфікацій № 2 від 20.06.2011, № 3 від 13.12.2011, податкових накладних № 8 від 30.06.2011, № 4 від 27.12.2011, ТОВ «Логістична система» здійснило МПП «Спектр» поставку засобів захисту рослин на загальну суму 1 169 211,06 грн., у т.ч. 194 868,51 грн. ПДВ., видало контрагенту податкові накладні та віднесло суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

У зв'язку з тим, що МПП «Спектр» не розрахувалось за отриманий товар, додатковими угодами № 2 від 04.07.2011 та № 3 від 06.03.2012 сторони дійшли згоди про повернення товару позивачу.

МПП «Спектр» повернуло товар на підставі накладних на повернення № 6 від 15.02.2012, № 7 від 29.03.2012, № 8 від 31.03.2012, № 9 від 05.04.2012, а позивач склав розрахунки коригування кількісних і вартісних показників та у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року здійснив коригування сум податкових зобов'язань у бік зменшення.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом «а» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 даної статті ПК України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Відповідно до пункту 192.3 статті 192 ПК України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, враховуючи, що факт здійснення операцій з повернення позивачем авансу ТОВ «Спектр-Агро» та про повернення МПП «Спектр» товарів позивачу підтверджується документально, належним чином відображено у податковій звітності позивача, право на зменшення податкових зобов`язань з цього податку підтверджується розрахунками коригування, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно здійснив перерахунок податкових зобов'язань у спосіб, передбачений п. 192.1 ст. 192 ПК України

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль