Ухвала

від 16.10.2014 по справі 810/2623/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2623/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Файдюка В.В., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична система» до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістична система» (надалі за текстом - «ТОВ «Логістична система») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000272201/267 від 26.02.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 195 725 грн. 75 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0000262201/268 від 26.02.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 895 638 грн. 75 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі за текстом - «ДПІ в Обухівському районі»), як правонаступник державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09.01.2013 р. по 29.01.2013 р. посадовцями ДПІ в Обухівському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Логістична система» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 200/1-22-01-35161975 від 05.02.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст.ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 138, 187, 192 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого занижено: податок на прибуток на 243 630 грн. та податок на додану вартість на 1 507 699 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

ТОВ «Логістична система» здійснило коригування валового доходу за IV квартал 2009 р. на (-) 274 102 грн., однак документів на підтвердження правомірності такого коригування позивачем не надано.

У період з І кварталу 2010 р. по І квартал 2011 р. ТОВ «Логістична система» віднесено до складу валових витрат 231 081 грн. витрат із сплати орендної плати за земельну ділянку та 99 162 грн. витрат з оплати послуг з її охорони.

Протягом звітних (податкових) періодів з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. позивач відобразив у складі валових витрат витрати із сплати орендної плати за земельну ділянку у загальній сумі 222 246 грн. та витрати з оплати послуг з охорони цієї земельної ділянки у розмірі 85 412 грн.

Сплачений у складі вартості охоронних послуг податок на додану вартість у сумі 34 923 грн. ТОВ «Логістична система» включило до податкового кредиту.

Водночас, жодної господарської операції, щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням позивачем не здійснювалось.

Тобто, на думку органу доходів та зборів, понесені позивачем витрати із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та з оплати послуг з охорони цієї землі не пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Також, перевіркою встановлено, що у період з ІІ кварталу 2011 р. по ІІІ квартал 2012 р. ТОВ «Логістична система» на підставі договору № 001/11 від 10.01.2011 р. отримало від ТОВ «Рем Транс» послуги із зберігання товару, брокерського та транспортного обслуговування, відвантаженню товарів на загальну суму 159 984 грн. та включило їх до складу витрат.

Однак, за висновками відповідача, такі витрати формують собівартість реалізованих товарів, а відтак мають визнаватись витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Крім того, ТОВ «Логістична система» неправомірно відкоригувало податкові зобов'язання на суму 1 500 982 грн. 71 коп. у зв'язку з поверненням коштів ТОВ «Спектр-Агро» та товарів від МПП «Спектр».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Обухівському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000272201/267 від 26.02.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 195 725 грн. 75 коп., у тому числі 170 039 грн. за основним платежем та 20 686 грн. 75 коп. за штрафними санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0000262201/268 від 26.02.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 895 638 грн. 75 коп., у тому числі 1 516 511 грн. за основним платежем та 379 127 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

У період спірних правовідносин питання, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), статтями 137, 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до підпункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2009 р. ТОВ «Логістична система» подано декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009 р. із самостійно визначеним скоригованим валовим доходом у розмірі 1 569 275 грн., у тому числі дохід від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 01.1) - 1 276 938 грн., інші доходи (рядок 01.6) - 292 277 грн.

У поданій 09.02.2010 р. до ДПІ в Обухівському районі декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 р. позивач зазначив розмір скоригованого валового доходу 2 015 048 грн., у тому числі доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 01.1) - 1 996 813 грн., інші доходи (рядок 01.6) - 18 175 грн.

Тобто, позивач здійснив коригування рядка 01.6 (інші доходи) на (-) 274 102 грн.

При цьому, згідно даним рахунку 70 у IV кварталі 2009 р. ТОВ «Логістична система» отримало 435 625 грн. 02 коп. доходу від продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фактично у декларації за 2009 р. позивач зменшив рядок 01.6 (інші доходи) на (-) 274 102 грн., одночасно збільшивши рядок 01.1 (доходи від продажу товарів) на (+) 284 250 грн.

Відповідно ж до пункту підпункту 1 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 акту №200/1-22-01-35161975 від 05.02.2013 р. в результаті перевірки не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ «Логістична система» показників у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства.

Із наведеного випливає, що зменшення показників одного з рядків у складі декларації за наступний податковий період з одночасним збільшенням таких показників в іншому рядку не суперечить вимогам чинного законодавства та не призвело до заниження податкових зобов'язань платника податку.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Логістична система» не надало підтвердження правомірності такого коригування обґрунтовано не взято судом уваги.

Згідно листа за вих. № 4 від 28.01.2013 р. позивач надав контролюючому органу письмові пояснення з приводу проведеного коригування у податковій звітності та необхідні первинні документи.

Водночас, за змістом листа ДПІ в Обухівському районі «Про розгляд заперечень до акту перевірки» № 394/10/22-03 від 21.02.2013 р. повнота визначення позивачем валового доходу за 3 квартали 2009 р. не досліджувалась у зв'язку з тим, що цей період знаходився поза межами 1095-денного строку протягом якого може бути визначено податкове зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору оренди землі № 183 від 03.09.2009 р. ТОВ «Логістична система» прийняло від Обухівської міської ради у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,1 га під будівництво складських приміщень та бази автотранспортного підприємства.

Згідно податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності розмір плати за землю становив: у 2009 р. - 45 859 грн. 01 коп., у 2010 р. - 148 163 грн. 52 коп., у 2011 р. - 148 163 грн. 52 коп., у 2012 р. - 148 163 грн. 52 коп.

01 лютого 2010 р. між позивачем та ТОВ «Охоронне агентство «Борей» укладено договір про надання послуг з охорони № 16/02-10.

За умовами цього договору ТОВ «Охоронне агентство «Борей» зобов'язалось своїми засобами і силами свого персоналу надати послуги з охорони земельної ділянки площею 2,1 га в м. Обухів, а ТОВ «Логістична система» - прийняти і оплатити їх.

Відповідно до договору № 001/11 від 10.01.2011 р. ТОВ «РЕМ Транс» взяло на себе зобов'язання із прийняття на митний ліцензійний склад, зберігання під митним контролем та відправлення товарів ТОВ «Логістична система», а також із надання позивачеві митно-брокерських послуг по обробці товару, зберігання товару у товарному складі і відповідних послуг, пов'язаних з прийманням-видачею товару.

Згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування на території України № 051/10 від 30.09.2010 р. ТОВ «РЕМ Транс» зобов'язалось надати позивачеві послуги, пов'язані з перевезенням вантажу ТОВ «Логістична система» (прийом, складування, зберігання, оформлення товарно-транспортної документації, організація охорони, здійснення страхування).

ДПІ в Обухівському районі не ставилась під сумнів реальність зазначених господарських операцій.

Разом з тим, на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано: копії договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, актів надання послуг, рахунків на оплату, банківських виписок, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Логістична система» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту.

Твердження відповідача про те, що земельна ділянка не використовувалась позивачем, а відтак понесені ним витрати із сплати орендної плати та послуг з охорони не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Логістична система» обґрунтовано не взято судом до уваги.

Так, позивач надав до суду лист Обухівської міської ради № 456 від 19.05.2008 р. яким ТОВ «Логістична система» погоджено виконання підготовчих робіт до отримання дозволу на будівництво, договір будівельного підряду з ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» та договір на створення проектно-кошторисної документації з ПП «ПТЦ Теплоцентр».

Крім того, підпункт «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 ПК України прямо відносить до складу інших операційних витрат суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом, а відповідно до пункту 198.3 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Суд попередньої інстанції також вірно зазначив, що відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послу, зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Відтак, у контролюючого органу не було підстав для висновку про неправомірність формування позивачем витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «РЕМ Транс».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи за умовами договору поставки № 223/1 від 23.02.2012 р. та додаткової угоди до нього ТОВ «Логістична система» зобов'язалось у строк до 20.04.2012 р. передати у власність ТОВ «Спектр-Агро» товар, а останнє - прийняти і оплатити його.

Згідно специфікації до цього договору предметом поставки були селективні та неселективні гербіциди, інсектициди, фунгіциди, протруйники насіння загальною вартістю 24 120 705 грн. 93 коп., у т.ч. 4 853 450 грн. 99 коп. ПДВ.

23 лютого 2012 р. позивач виставив ТОВ «Спектр-Агро» рахунок № 223/00001 на оплату 11 5000 000 грн., у т.ч. 1 916 666 грн. 67 коп. ПДВ.

Зазначені кошти були перераховані позивачеві платіжним дорученням від 24.02.2012р., у зв'язку з чим ТОВ «Логістична система» відобразило суму ПДВ у складі податкових зобов'язань.

Оскільки позивач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки товару ТОВ «Спектр-Агро» листом від 25.04.2012 р. повідомило про розірвання договору та просило повернути суму попередньої оплати 11 500 000 грн.

Додатковою угодою № 3 до договору поставки сторони за ним встановили термін повернення попередньої оплати до 31.12.2012 р.

За таких обставин позивач видав ТОВ «Спектр-Агро» накладні на повернення та платіжними дорученнями від 27.04.2012 р., від 18.05.2012 р., від 21.05.2012 р., від 28.05.2012 р., від 18.06.2012 р., від 19.06.2012 р., від 30.07.2012 р., від 31.07.2012 р. повернув отриману попередню оплату та, відповідно, у податкових деклараціях за квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 р. здійснив коригування сум податкових зобов'язань.

Зазначена операція з повернення коштів позивачем відображена в журналі-ордері та відомості по рахунку № 70.4.

Відповідно до договору № 44/11 від 01.04.2011 р., специфікацій № 2 від 20.06.2011 р., № 3 від 13.12.2011 р., податкових накладних № 8 від 30.06.2011 р., № 4 від 27.12.2011 р. ТОВ «Логістична система» здійснило МПП «Спектр» поставку засобів захисту рослин на загальну суму 1 169 211 грн. 06 коп., у т.ч. 194 868 грн. 51 коп. ПДВ., видало контрагенту податкові накладні та віднесло суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

У зв'язку з тим, що МПП «Спектр» не розрахувалось за отриманий товар, додатковими угодами № 2 від 04.07.2011 р. та № 3 від 06.03.2012 р. сторони дійшли згоди про повернення товару позивачу.

МПП «Спектр» повернуло товар на підставі накладних на повернення № 6 від 15.02.2012 р., № 7 від 29.03.2012 р., № 8 від 31.03.2012 р., № 9 від 05.04.2012 р., а позивач склав розрахунки коригування кількісних і вартісних показників та у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 р., березень 2012 р., квітень 2012 р. здійснив коригування сум податкових зобов'язань у бік зменшення.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом «а» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 названої статті ПК України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Відповідно до пункту 192.3 статті 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач правомірно здійснив перерахунок податкових зобов'язань у зв'язку із поверненням сум попередньої оплати та товарів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.В.Файдюк

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 жовтня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Файдюк В.В.

Мацедонська В.Е.