Постанова

від 26.12.2013 по справі 823/3838/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року справа № 823/3838/13-а

м. Черкаси

09 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.

представника позивача - Кірси В.В. - за довіреністю,

представника відповідача - Бакалини В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

29 листопада 2013 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії», в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби №0004482301 та №0004492301 від 20.11.2013.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової виїзної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 28.11.2013 № 105/23-01-22-06/34503731 в зв'язку з поданням заперечення до акту №76/22-11/34503731 від 26.09.2013, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення.

Представники державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини ,на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 26.07.2006 за № 10261020000006153.

З 24.10.2013 по 30.10.2013 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Щербиною Т.А., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Буз О.О., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Кужим Л.М. проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» в зв'язку з поданням заперечення до акту №76/22-11/34503731 від 26.09.2013.

За результатами перевірки складений акт від 08.11.2013 № 105/23-01-22-06/34503731, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5. п. 7.4, пп.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 та пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2577- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 186721 грн, в т.ч. за 2010 рік у сумі 110933 грн: жовтень 67658 грн, листопад 32558 грн, грудень 10417 грн; за 2011 рік у сумі 48442 грн: січень 333 грн, лютий 2850 грн, березень 1367 грн, квітень 973 грн, червень 2767 грн, липень 2117 грн, серпень 5167 грн, вересень 10231 грн, жовтень 5050 грн, листопад 6000 грн, грудень 11587 грн; за 2012 рік у сумі 27346 грн: січень 4050 грн, лютий 833 грн, березень 2467 грн, квітень 833 грн, травень 833 грн, червень 833 грн, липень 1167 грн, серпень 7112 грн, вересень 9218 грн;

п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №4/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) та п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2577- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 242759 грн, в т.ч. за 2010 рік на суму 200598 грн, за 2011 рік на суму 37908 грн, за 2012 рік на суму 4253 грн.

На підставі акту перевірки від 08.11.2013 № 105/23-01-22-06/34503731 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013 року:

· № 0004482301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 231336 грн.,

· № 0004492301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 293972 грн.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Крінікум», ТОВ «Українська агропромислова спілка», ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий», ТОВ «ФасадРем-Сервіс», ТОВ «Тадіс Актив», ТОВ «Альфа Л», ТОВ «Ремарка -юрконсалтінг», ТОВ «Девен-Альянс».

Зокрема, між позивачем та ТОВ «ФасадРем-Сервіс» укладені договори на надання послуг №260 від 14.06.2011, №504 від 01.06.2012 та договір поставки №11-11 від 01.11.2011. Згідно умов договору на надання послуг №260 від 14.06.2011 ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» (Замовник) зобов'язується оплатити, а ТОВ «ФасадРем-Сервіс» (Виконавець) зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати наступні послуги: проектні роботи, монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи, ремонтні роботи по системі АСКОЕ. За договором на надання послуг №504 від 01.06.2012 ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» (Замовник) зобов'язується оплатити, а ТОВ «ФасадРем-Сервіс» (Виконавець) зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати наступні послуги: пусконалагоджувальні роботи, ремонтні роботи по системі АСКОЕ. За договором поставки №11-11 від 01.11.2011 ТОВ «ФасадРем-Сервіс» (Продавець) зобов'язується продати, ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» зобов'язується купити (прийняти та оплатити) електротовари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у рахунках, наданих Продавцем.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українська агропромислова спілка» укладений договір поставки № 10/06 від 01.10.2010, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Українська агропромислова спілка») зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві (ТОВ «Комерційні обліки електроенергії»), а покупець зобов'язується купити (прийняти і оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких відповідають даному виду товару.

За умовами договору про надання послуг № 10 від 06.10.2010 ТОВ «Крініум» (Виконавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за завданням Замовника (ТОВ «Комерційні обліки електроенергії») надавати послуги з інсталяції та конфігурації ПЗ, а також консультування з питань програмування, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до умов договору про надання послуг № 92 від 01.08.2010 ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий» (Виконавець) надає, а Замовник (ТОВ «Комерційні обліки електроенергії) приймає наступні послуги: монтажні роботи.

На підтвердження виконання умов договорів суду надані наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт та банківські виписки, які підтверджують факти розрахування за господарські операції з наступними контрагентами ТОВ «ФасадРем-Сервіс», ТОВ «Ремарка-Юркконсалт», ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Тадіс-Актив», ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий», ТОВ «Крініум», ТОВ «Українська агропромислова спілка», ТОВ «Альфа Л».

На сторінці 12 акту перевірки зауважено, що при аналізі наданих до перевірки документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами, встановлено порушення вимог порядку оформлення первинних документів.

В ході аналізу наданих до перевірки документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами, відповідачем встановлено: порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині недотримання вимог порядку оформлення первинних документів, перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеними контрагентами позивача.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Суд зауважує, що проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1904 №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), чинного на момент виникнення правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких втрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній і господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом вказаних приписів, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення витрат за господарською операцією до складу валових витрат за господарською операцією та право на податковий кредит наступають за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6,1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первиннні бухгалтерські документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентами відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що перевіряючими виявлені порушення вимог п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України та порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники податкового органу не надали суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень №0004482301 та №0004492301 від 20.11.2013.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0004482301 та №0004492301 від 20.11.2013, прийняті державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судоваий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечииним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 20 листопада 2013 року № 0004492301.

Визнати нечииним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 20 листопада 2013 року № 0004482301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» (ідентифікаційний код 34503731) 458 ( чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 27 грудня 2013 року