Постанова

від 05.03.2014 по справі 823/3838/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3838/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Бабенка К.А., Ключковича В.Ю., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0004482301 та №0004492301 від 20.11.2013.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, За результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» складений акт від 08.11.2013 № 105/23-01-22-06/34503731, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5. п. 7.4, пп.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 та пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2577- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 186721 грн.; п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №4/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) та п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2577- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 242759 грн.

На підставі акту перевірки від 08.11.2013 № 105/23-01-22-06/34503731 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013 року: № 0004482301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 231336 грн.; № 0004492301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 293972 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1904 №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР , із змінами та доповненнями), чинного на момент виникнення правовідносин визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом вказаних приписів, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення витрат за господарською операцією до складу валових витрат за господарською операцією та право на податковий кредит наступають за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ФасадРем-Сервіс» укладені договори на надання послуг №260 від 14.06.2011, №504 від 01.06.2012 та договір поставки №11-11 від 01.11.2011. Згідно умов договору на надання послуг №260 від 14.06.2011 ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» (Замовник) зобов'язується оплатити, а ТОВ «ФасадРем-Сервіс» (Виконавець) зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати наступні послуги: проектні роботи, монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи, ремонтні роботи по системі АСКОЕ. За договором на надання послуг №504 від 01.06.2012 ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» (Замовник) зобов'язується оплатити, а ТОВ «ФасадРем-Сервіс» (Виконавець) зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати наступні послуги: пусконалагоджувальні роботи, ремонтні роботи по системі АСКОЕ. За договором поставки №11-11 від 01.11.2011 ТОВ «ФасадРем-Сервіс» (Продавець) зобов'язується продати, ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» зобов'язується купити (прийняти та оплатити) електротовари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у рахунках, наданих Продавцем.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українська агропромислова спілка» укладений договір поставки № 10/06 від 01.10.2010, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Українська агропромислова спілка») зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві (ТОВ «Комерційні обліки електроенергії»), а покупець зобов'язується купити (прийняти і оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких відповідають даному виду товару.

За умовами договору про надання послуг № 10 від 06.10.2010 ТОВ «Крініум» (Виконавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за завданням Замовника (ТОВ «Комерційні обліки електроенергії») надавати послуги з інсталяції та конфігурації ПЗ, а також консультування з питань програмування, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до умов договору про надання послуг № 92 від 01.08.2010 ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий» (Виконавець) надає, а Замовник (ТОВ «Комерційні обліки електроенергії) приймає наступні послуги: монтажні роботи.

На підтвердження виконання умов договорів, позивачем надані: податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт та банківські виписки, які підтверджують факти розрахування за господарські операції з наступними контрагентами ТОВ «ФасадРем-Сервіс», ТОВ «Ремарка-Юркконсалт», ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Тадіс-Актив», ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий», ТОВ «Крініум», ТОВ «Українська агропромислова спілка», ТОВ «Альфа Л».

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що акти виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, які необхідно вказувати, а саме: чіткий зміст господарської операції, об'єкт, на якому виконуються монтажні роботи, адреси, за якою знаходиться обладнання, не вказано кількості відпрацьованого часу, а лише містять загальну назву робіт та їх вартість, чим порушено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Що стосується взаємовідносин позивача із ТОВ «Українська агропромислова спілка» на підставі договору № 10-06 від 01.10.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується надати лічильники електроенергії, програмне забезпечення електрообладнання, колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, підписані зі сторони ТОВ «Українська агропромислова спілка» не містять прізвища та ініціали особи, які їх підписувала, не зазначено номер та дату довіреності, за якою отримано лічильники та програмне забезпечення.

TOB «Комерційні обліки електроенергії» не підтверджено належними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити й відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, що фіксують факт здійснення операції. Статтею 50 Закону України від 23 лютого 2006 року №3492-IV «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №3 - вказано, що істотними умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом є найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення та інше.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН. затверджена наказом Міністерства транспорту України. Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару ).

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджена сумісним наказом Міністерства України, Мінстату Україні від 29.12.95р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобілю» (із змінами та доповненнями). Згідно з пунктом 2 вказаного наказу застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи. В товарно-транспортній накладні, за формою №1-ТН, повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна і дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження факту транспортування товару позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності отриманих товарно-транспортних накладних, а отже факт виписки товарно-транспортних накладних та отримання послуг перевезення вантажів документально не підтверджено.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що обладнання, за допомогою якого позивач виконує роботи відповідно до укладених договорів по налагодженню релейного захисту, монтажу концентраторів, монтажу електролічильників, налагодженню схем обліку електроенергії, налаштуванню та конфігурації ядра програмного забезпечення та ін. на балансі ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» не знаходиться на балансі останнього. Крім того, позивачем не вказано на якому обладнанні проводяться зазначені роботи та адреси, за якою воно знаходиться.

Отже, позивачем не надано належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «ФасадРем-Сервіс», ТОВ «Ремарка-Юркконсалт», ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Тадіс-Актив», ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий», ТОВ «Крініум», ТОВ «Українська агропромислова спілка», ТОВ «Альфа Л».

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту.

Статуси ТОВ «Комерційні обліки електроенергії» та ТОВ «ФасадРем-Сервіс», ТОВ «Ремарка-Юркконсалт», ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Тадіс-Актив», ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий», ТОВ «Крініум», ТОВ «Українська агропромислова спілка», ТОВ «Альфа Л» як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем перераховувалися, а ТОВ «ФасадРем-Сервіс», ТОВ «Ремарка-Юркконсалт», ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Тадіс-Актив», ТОВ «Спеціалізоване реставраційно-монтажне підприємство «Зодчий», ТОВ «Крініум», ТОВ «Українська агропромислова спілка», ТОВ «Альфа Л» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача відсутні, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року задовольнити .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційні обліки електроенергії» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А.

Ключкович В.Ю.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.