Постанова

від 26.12.2013 по справі 826/17009/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2013 року № 826/17009/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (далі - ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому, висновки податкового органу про те, що договори між позивачем та ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком», укладені без мети настання реальних наслідків та відповідно до норм цивільного законодавства є нікчемними, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

За основу для формування висновків про нікчемність договорів позивача з його контрагентами відповідач бере наявність акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31 серпня 2013 року № 779/22-317/36854165 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165), згідно з яким правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. При цьому, вказаним актом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290 є протиправними, а отже - підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На його думку, фінансово-господарська діяльність позивача з контрагентами здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільних право - та дієздатності, у зв'язку з чим фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є правочинами, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (код ЄДРПОУ 00376308) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 08 серпня 1996 року, запис в ЄДР № 10741050002002782. Податкова адреса позивача: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 4.

ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 жовтня 1996 року за № 8462 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 08 лютого 2012 року № 200025246 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 003763026651).

До видів діяльності ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» за КВЕД відностяться: 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (основний); 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 86.21 Загальна медична практика; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС реорганізовано у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) на підставі направлень та згідно наказу від 02 квітня 2013 року № 663/22-90 про проведення документальної планової перевірки на підставі статті 77, абзацу першого пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову перевірку ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 червня 2013 року № 15/22-90-0376308.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 817 724, 00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2010 року на суму 76631, 00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 113 275, 00 грн., за І квартал 2012 року на суму 627 818, 00 грн.;

- підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 672 745, 00 грн., у тому числі: за вересень 2010 року на суму 61 000, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 6 471, 00 грн., за лютий 2011 року на суму 6 430, 00 грн., за березень 2012 року на суму 597 922, 00 грн., за листопад 2012 року на суму 922, 00 грн.

17 червня 2013 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення за № 01-13/397 на акт перевірки від 12 червня 2013 року № 15/22-90-0376308, за результатами розгляду яких, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС листом від 26 червня 2013 року № 743/10/22.9-23 висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

02 липня 2013 року на підставі акту перевірки від 12 червня 2013 року № 15/22-90-0376308 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001472290, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 993 837, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 817 724, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 176 113, 00 грн.;

- № 0001482290, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 005 904, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 672 745, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 33 159, 00 грн.

ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 серпня 2013 року № 3683/10/26-15-10-04-04 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290 залишено без змін, скаргу ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» залишено без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26 вересня 2013 року № 11950/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, скаргу ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» залишено без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону № 168/97-ВР , податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування валових витрат станом на момент виникнення спірних відносин був врегульований наступним чином.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком».

В підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток позивачем надано договори та додані до них документи. Зокрема:

- договір від 20 вересня 2010 року № 36/09 про надання рекламних послуг, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (замовник) та ТОВ «Компанія-Прогрес» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з трансляції реклами в ефірі телеканалу «СІТІ» згідно з умовами Договору та додатків до нього, а замовник оплачує послуги виконавця відповідно до умов Договору;

- договір поставки від 29 вересня 2010 року № 9, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (покупець) та ТОВ «Укрзерногруп» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити харчову сировину, вказану в специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору;

- договір поставки від 06 березня 2012 року № 0603НМ, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (покупець) та ТОВ «Укрзерногруп» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити українську соняшникову олію врожаю 2011 року;

- договір від 27 грудня 2010 року № 27/01/12, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (покупець) та ТОВ «Краяни» (продавець), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах, визначених у Договорі, обладнання, вказане у специфікації;

- договір від 25 жовтня 2010 року № ТАК10-2510/41Е транспортного експедирування, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (клієнт) та ТОВ «Техагроком» (експедитор), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується на комерційній основі надати послуги із транспортування вантажу клієнта у кількості 2000 тон +/- 5% пшениці 2-го українського походження, врожаю 2010 року, згідно листа клієнта, що містить відвантажувальні реквізити.

Договори підписані директорами ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» та ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком» та скріплені печатками підприємств.

Виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними від 22 вересня 2010 року № 6441, від 29 вересня 2011 року № 99, від 30 вересня 2011 року № 98, від 11 березня 2012 року № 17, від 12 березня 2012 року № 18, від 13 березня 2012 року № 22, від 14 березня 2012 року № 23, від 14 лютого 2011 року № 14, від 27 жовтня 2010 року № 34, від 31 жовтня 2010 року № 23; платіжними дорученнями від 22 вересня 2010 року № 3211, від 02 грудня 2011 року № 4175, від 13 грудня 2011 року № 4307, від 11 травня 2012 року № 1593, від 30 березня 2012 року № 1109, від 22 березня 2012 року № 998, від 14 лютого 2011 року № 539, від 29 березня 2011 року № 1113, від 27 жовтня 2010 року № 3663; актом виконаних робіт від 31 жовтня 2010 року б/н; ефірною довідкою за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року; специфікацією від 29 вересня 2011 року б/н; товарно-транспортними накладними від 29 вересня 2011 року № 001040, від 30 вересня 2011 року № 001049; видатковими накладними від 30 вересня 2011 року № РН-0000245, від 11 березня 2012 року № РН-0000116, від 12 березня 2012 року № РН-0000117, від 13 березня 2012 року № РН-0000121, від 14 березня 2012 року № РН-0000122; звітом про рух сировини за період з 30 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року; посвідченнями про якість від 14 березня 2012 року № 234, від 12 березня 2012 року № 235, від 11 березня 2012 року № 236, від 11 березня 2012 року № 237, від 11 березня 2012 року № 238, від 12 березня 2012 року № 239, від 12 березня 2012 № 240, від 14 березня 2012 року № 241, від 11 березня 2012 року № 242, від 12 березня 2012 року № 243, від 11 березня 2012 року № 244, від 14 березня 2012 року № 245, від 14 березня 2012 року № 246, від 11 березня 2012 року № 247, від 14 березня 2012 року № 248; рахунок від 10 лютого 2011 року № 5, від 21 березня 2011 року № 21; актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 12 травня 2011 року № 1568; прибутковим ордером від 22 березня 2011 року № 63; вимогою від 25 березня 2011 року 228; наказами від 19 вересня № 172, від 29 серпня 2013 року № 174; інвентаризаційним описом основних засобів від 27 листопада 2012 року № 6; актом про виконання робіт від 31 жовтня 2010 року б/н; рахунком-фактурою від 25 жовтня 2010 року № СФ-0000058.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод».

Водночас, суд зазначає, що ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком» у періоді, який перевірявся були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю, а факт наявності у позивача товару за спірними операціями не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Водночас, судом не береться до уваги посилання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31 серпня 2013 року № 779/22-317/36854165 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165), з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року по справі № 2а-16288/12/2670 за позовом ТОВ «Укзерногруп»: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп», за наслідками яких складений акт № 779/22-317/36854165 від 31.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби скасувати облікові операції з коригування даних з податку на додану вартість у картці особового рахунку ТОВ «Укрзерногруп», а також в усіх електронних інформаційних системах, у тому числі в автоматизованій інформаційній системі «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України», проведені на підставі акту № 779/22-317/36854165 від 31.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року № 2а-16288/12/2670 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року по справі № 2а-16288/12/2670 в цій частині залишено без змін.

При розгляді вказаної справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Укрзерногруп» та його контрагентами у період з 01.05.2011 року по 30.04.2012 року.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком» відповідачем суду не надано.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентами ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком» судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підписували вищевказані договори та складені на їх виконання первинні документи. Останні до суду не прибули, втім суду було подано письмові пояснення директорів ТОВ «Укрзерногруп» та ТОВ «Краяни», які підтвердили факт виконання укладених між ними та позивачем договорів.

Директори ТОВ «Компанія-Прогрес» та ТОВ «Техагроком» у судове засідання не з'явилися, будь-яких пояснень суду не надали, втім враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів про надання рекламних послуг, поставки, транспортного експедирування та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані товари та послуги використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 005 904, 00 грн. (672 745, 00 грн., - основний платіж, 333 159, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0001482290, а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 993 837, 00 грн. (817 724, 00 грн. - основний платіж, 176 113, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0001472290, було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 липня 2013 року № 0001482290, № 0001472290.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Дочірнього підприємства ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири, 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко