Ухвала

від 26.06.2014 по справі 826/17009/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17009/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Дочірнє підприємство приватного акціонерного товариства "Київхліб" "Дослідний хлібзавод" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0001482290 та № 0001472290.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлень та згідно наказу від 02 квітня 2013 року № 663/22-90, на підставі статті 77, абзацу першого пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову перевірку ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 червня 2013 року № 15/22-90-0376308.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 12 червня 2013 року № 15/22-90-0376308, де зазначено порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 817 724, 00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2010 року на суму 76631, 00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 113 275, 00 грн., за І квартал 2012 року на суму 627 818, 00 грн. та підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 672 745, 00 грн., у тому числі: за вересень 2010 року на суму 61 000, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 6 471, 00 грн., за лютий 2011 року на суму 6 430, 00 грн., за березень 2012 року на суму 597 922, 00 грн., за листопад 2012 року на суму 922, 00 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0001482290, яким ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 993 837, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 817 724, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 176 113, 00 грн. та № 0001472290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 005 904, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 672 745, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 33 159, 00 грн.

ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 жовтня 1996 року за № 8462 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 08 лютого 2012 року № 200025246 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 003763026651).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (Далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (Далі - Закон № 168/97-ВР).

Колегія суддів зазначає, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону) кореспондуються із ст. 198, ст. 199, ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України та (п.1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») кореспондуються із п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року Дочірнє підприємство приватного акціонерного товариства «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Краяни», ТОВ «Техагроком» у зв'язку з чим позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток. На підтвердження правомірності своїх дій позивачем було надано, належним чином завірені та скріплені печатками підприємств, наступні договори: договір від 20 вересня 2010 року № 36/09 про надання рекламних послуг, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (замовник) та ТОВ «Компанія-Прогрес» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з трансляції реклами в ефірі телеканалу «СІТІ» згідно з умовами Договору та додатків до нього, а замовник оплачує послуги виконавця відповідно до умов Договору; договір поставки від 29 вересня 2010 року № 9, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (покупець) та ТОВ «Укрзерногруп» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити харчову сировину, вказану в специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору; договір поставки від 06 березня 2012 року № 0603НМ, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (покупець) та ТОВ «Укрзерногруп» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити українську соняшникову олію врожаю 2011 року; договір від 27 грудня 2010 року № 27/01/12, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (покупець) та ТОВ «Краяни» (продавець), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах, визначених у Договорі, обладнання, вказане у специфікації; договір від 25 жовтня 2010 року № ТАК10-2510/41Е транспортного експедирування, укладений між ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібзавод» (клієнт) та ТОВ «Техагроком» (експедитор), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується на комерційній основі надати послуги із транспортування вантажу клієнта у кількості 2000 тон +/- 5% пшениці 2-го українського походження, врожаю 2010 року, згідно листа клієнта, що містить відвантажувальні реквізити.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними від 22 вересня 2010 року № 6441, від 29 вересня 2011 року № 99, від 30 вересня 2011 року № 98, від 11 березня 2012 року № 17, від 12 березня 2012 року № 18, від 13 березня 2012 року № 22, від 14 березня 2012 року № 23, від 14 лютого 2011 року № 14, від 27 жовтня 2010 року № 34, від 31 жовтня 2010 року № 23; платіжними дорученнями від 22 вересня 2010 року № 3211, від 02 грудня 2011 року № 4175, від 13 грудня 2011 року № 4307, від 11 травня 2012 року № 1593, від 30 березня 2012 року № 1109, від 22 березня 2012 року № 998, від 14 лютого 2011 року № 539, від 29 березня 2011 року № 1113, від 27 жовтня 2010 року № 3663; актом виконаних робіт від 31 жовтня 2010 року б/н; ефірною довідкою за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року; специфікацією від 29 вересня 2011 року б/н; товарно-транспортними накладними від 29 вересня 2011 року № 001040, від 30 вересня 2011 року № 001049; видатковими накладними від 30 вересня 2011 року № РН-0000245, від 11 березня 2012 року № РН-0000116, від 12 березня 2012 року № РН-0000117, від 13 березня 2012 року № РН-0000121, від 14 березня 2012 року № РН-0000122; звітом про рух сировини за період з 30 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року; посвідченнями про якість від 14 березня 2012 року № 234, від 12 березня 2012 року № 235, від 11 березня 2012 року № 236, від 11 березня 2012 року № 237, від 11 березня 2012 року № 238, від 12 березня 2012 року № 239, від 12 березня 2012 № 240, від 14 березня 2012 року № 241, від 11 березня 2012 року № 242, від 12 березня 2012 року № 243, від 11 березня 2012 року № 244, від 14 березня 2012 року № 245, від 14 березня 2012 року № 246, від 11 березня 2012 року № 247, від 14 березня 2012 року № 248; рахунок від 10 лютого 2011 року № 5, від 21 березня 2011 року № 21; актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 12 травня 2011 року № 1568; прибутковим ордером від 22 березня 2011 року № 63; вимогою від 25 березня 2011 року 228; наказами від 19 вересня № 172, від 29 серпня 2013 року № 174; інвентаризаційним описом основних засобів від 27 листопада 2012 року № 6; актом про виконання робіт від 31 жовтня 2010 року б/н; рахунком-фактурою від 25 жовтня 2010 року № СФ-0000058.

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.