Постанова

від 20.12.2013 по справі 2а-3335/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 2а-3335/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «ІТ-Інвест» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2009 року № 0004432302/0 та від 22 лютого 2010 року № 000443232/1, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 березня 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ІТ-Інвест» (далі - ПП «ІТ-Інвест», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач) від 22 грудня 2009 року № 0004432302/0 та від 22 лютого 2010 року № 000443232/1.

Справа перебувала у провадженні судді Смолія І.В. Справі був присвоєний № 2а-3335/10/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, позовні вимоги задоволено, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0004432302/0 від 22.12.2009 р. та № 000443232/1 від 22.02.2010 р. скасовані.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2010 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р., відповідачем було подано касаційну скаргу, яку за наслідками розгляду в суді касаційної інстанції задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року справу № 2а-3335/10/2670 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М.

13 листопада 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач під час проведення планової виїзної перевірки хибно прийшов до переконання, що кошти в сумі 2 004 560,09 грн. отримані позивачем протягом перевіряємого періоду від ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» є безповоротною фінансовою допомогою, що стало наслідком безпідставного донарахування податку на прибуток та застосування до позивача штрафних санкцій.

Як зазначає позивач, кошти, отримані ним від ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» є погашенням зобов'язання щодо повернення суми основного боргу відповідно до договору від 03.05.2007 р.

Також, в додаткових поясненнях позивач вказує на те, що зміна призначення платежу після зарахування коштів на підставі листування між платником та отримувачем платежу, не суперечить інтересам обох суб'єктів господарювання.

Обґрунтування вимог позивача викладені як в позовній заяві від 01.03.2010 р., так і в додаткових поясненнях від 23.03.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Податковий орган подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що чинним законодавством не передбачено процедури зміни призначення платежу шляхом обміну листами.

Таким чином, на переконання відповідача, кошти отримані від ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» у розмірі 2 004 560,09 грн., як погашення заборгованості за позикою згідно з Договором № 3 від 20.10.2006 р. відповідають ознакам безповоротної фінансової допомоги, наведеним у пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), а тому, вказані вище кошти підлягають включенню до складу валового доходу згідно з пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону.

В наданих запереченнях відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 04.12.2013 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ІТ-Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 32731760) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.11.2003 р. Вказане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31/33.

ПП «ІТ-Інвест» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.12.2003 р. за № 7381, на час перевірки підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100034802 від 12.04.2007 р. ПП «ІТ-Інвест» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 327317626587).

В період з 26.10.2009 р. по 20.11.2009 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПП «ІТ-Інвест» (код за ЄДРПОУ 32731760) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2003 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено Акт № 17025/23-02/32731760 від 09.12.2009 р. (далі - Акт № 17025/23-02/32731760).

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог, зокрема:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 501 141 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року на 331 313 грн., за 3 квартал 2007 року на 169 827 грн.

22 грудня 2009 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 17025/23-02/32731760 від 09.12.2009 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004432302/0, яким згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), із змінами та доповненнями визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 002 280 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 501 140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 501 140 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, яка своїм рішенням від 15.02.2010 р. № 2608/10/25-010 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

22 лютого 2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 17025/23-02/32731760 від 09.12.2009 р. та рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 2608/10/25-010 від 15.02.2010 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000443232/1, яким згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.), із змінами та доповненнями визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 002 280 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 501 140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 501 140 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Приватного підприємства «ІТ-Інвест», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.) (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 283/97-ВР (в редакції, що були чинними в момент проведення перевірки) безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу» (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР).

Згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III (в редакції, що були чинними в момент проведення перевірки) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Приписами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III).

Матеріалами підтверджено, що між ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» та ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» 20.10.2006 р. був укладений Договір позики № 3 (далі - Договір № 3), згідно з яким ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» отримало позику в розмірі 5 200 000,00 грн., а ПП «ІТ-Інвест» виступило поручителем перед ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» за надану позику.

В забезпечення зазначеного вище договору позики, між ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» (Іпотекодержатель) та ПП «ІТ-Інвест» (Іпотекодавець) 25.10.2006 р. був укладений Договір іпотеки, по умовам якого в іпотеку було передано три земельні ділянки, розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с. Підгірці, вул. Столичне Шосе, а саме: земельної ділянки з кадастровим № 3223186800:03:011:0086 площею 2,1974 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 397762, який виданий Обухівським районним відділом земельних ресурсів 27 липня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 0015); земельної ділянки з кадастровим № 3223186800:03:011:0087 площею 0,5000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 397763, який виданий Обухівським районним відділом земельних ресурсів 27 липня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 0014); земельної ділянки з кадастровим № 3223186800:03:011:0088 площею 0,2500 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 397763, який виданий Обухівським районним відділом земельних ресурсів 27 липня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 0014).

З копії рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 р. (справа № 22/372), наявного в матеріалах справи, вбачається що у зв'язку з невиконанням ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» зобов'язань перед ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» за Договором № 3 щодо погашення основної заборгованості ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» в сумі 5 070 000,00 грн. та пені 58 560,09 грн., стягнення було звернено на предмет іпотеки.

26.03.2007 р. ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» на виконання зобов'язання за Договором № 3 було здійснено оплату в розмірі 254 000,00 грн., в результаті чого, сума основної заборгованості ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» перед ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» за Договором № 3 склала 4 816 000,00 грн. та пені 58 560,09 грн. (4 874 560,09 грн.).

З наявних в матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.05.2007 р. за реєстровими № № 1098 і 1101, вбачається, що земельні ділянки були продані ТОВ «ІМЕКС РІТЕЙЛ».

Таким чином, вимоги позикодавця (ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ») були задоволені за рахунок предмета іпотеки.

З приводу встановленого, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Отже, ПП «ІТ-Інвест» набуло права вимоги за Договором № 3 щодо повернення суми основного боргу в розмірі 4 874 560,09 грн.

На виконання зобов'язання щодо повернення суми основного боргу в розмірі 4 874 560,09 грн., 03.05.2007 р. між ПП «ІТ-Інвест» та ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» був укладений договір.

З наявної в матеріалах справи копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеної між ПП «ІТ-Інвест» та ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» 20.08.2007 р. вбачається, що частина зобов'язань щодо повернення суми основного боргу в розмірі 2 870 000,00 грн. ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» була погашена.

Інша ж частина боргу в розмірі 2 004 560,09 грн. була погашена ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» шляхом перерахування цієї суми відповідно до платіжних доручень № 92 від 03.05.2007 р., № 124 від 01.06.2007 р., № 154 від 27.06.2007 р., № 168 від 10.07.2007 р., № 173 від 19.07.2007 р. на розрахунковий рахунок позивача.

Призначення платежу у вищевказаних платіжних дорученнях було зазначено як «Сплата по договору позики № 3 від 20.10.2006 р.».

Таким чином, судом встановлено, що в платіжних дорученнях замість «Оплата в погашення зобов'язання щодо повернення суми основного боргу відповідно до Договору від 03.05.2007 р., укладеного між ПП «ІТ-Інвест» та ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР», зазначено «Сплата по договору позики № 3 від 20.10.2006 р.».

Визнання факту допущення помилки та спроба її виправити чітко відслідковується у листах ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» від 04.05.2007 р. № 3, від 04.06.2007 р. № 4, від 28.06.2007 р. № 5, від 11.07.2007 р. № 6, від 20.07.2007 р. № 7, адресованих ПП «ІТ-Інвест». Отримувач листів, у свою чергу акцептує зміну призначення платежів, про що свідчать відповідні листи від 04.05.2007 р. № 0405/07-01, від 05.06.2007 р. № 0506/07-01, від 29.06.2007 р. № 2906/07-01, від 12.07.2007 р. № 1207/07-01, від 28.08.2007 р. № 2808/07-01.

Надаючи правову оцінку зміні призначення платежу шляхом обміну листами ПП «ІТ-Інвест» та ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР», суд зазначає наступне.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Це положення відповідає п. 33.2 ст. 33 Закону № 2346-III, яким визначено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

У своєму листі від 26.09.2005 р. № 25-113/1506-9580 «Про виправлення у розрахунковому документі» Національний Банк України зокрема відзначив, що відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ, згідно з пунктом 33.2 цього Закону, несе платник.

Пунктом 2.9 Інструкції № 22, установлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами НБУ, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення «Призначення платежу» нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 глави 3 Інструкції № 22).

Разом з тим, згідно з пунктом 2.29 Інструкції № 22 платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.

Питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.24 глави 1 Інструкції № 22 визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Також, Національний Банк України у іншому своєму листі від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» зазначив, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд погоджується з позицією Національного Банку України, висвітленій в даних листах, та вважає, що питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів без участі банку.

А тому, обмін листами сторонами переказу після списання коштів з рахунку платника є, на переконання суду, обґрунтованим кроком у вирішенні питання щодо уточнення призначення платежу, не змінюючи його суті.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.02.2008 р. (справа № К-17275/06) та Вищим господарським судом України в постанові від 08.06.2006 р. (справа № 41/494-30/298).

Крім того, з метою встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи, судом викликався свідок: директор ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» - ОСОБА_2 (директор в період з 2002 р. по 2010 р.), який повідомив суду про те, що уточнення призначення платежу між ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР» та ПП «ІТ-Інвест» відбувалось не до, а вже після списання коштів з рахунку платника.

Таким чином, шляхом обміну листами сторонами платежу (без участі банку), сторони уточнили призначення платежу, не змінюючи його суті.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що вищевказані докази та наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що кошти в сумі 2 004 560,09 грн., отримані позивачем від ЗАТ «ПРАЙМ КОМП'ЮТЕР», були ним отримані саме як оплата в погашення зобов'язання щодо повернення суми основного боргу відповідно до Договору від 03.05.2007 р., який виник в рамках Договору № 3, а не як безповоротна фінансова допомога, на що безпідставно вказує відповідач.

Відтак, визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2009 року № 0004432302/0 та від 22 лютого 2010 року № 000443232/1, у зв'язку із чим вони мають бути визнані протиправними та скасовані.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Приватного підприємства «ІТ-Інвест» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ІТ-Інвест» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22 грудня 2009 року № 0004432302/0 та від 22 лютого 2010 року № 000443232/1.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Приватного підприємства «ІТ-Інвест» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко