Постанова

від 12.03.2019 по справі 2а-3335/10/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №2а-3335/10/2670

адміністративне провадження №К/9901/3790/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 (головуючий суддя - Старова Н.Е., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)

у справі № 2а-3335/10/2670

за позовом Приватного підприємства ІТ-Інвест

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року Приватне підприємство ІТ-Інвест (далі - ПП ІТ-Інвест ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2009 №0004432302/0 та від 22.02.2010 №000443232/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність донарахування йому податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, оскільки ДПІ дійшла помилкового висновку про отримання ПП ІТ-Інвест від ЗАТ Прайм комп'ютер безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 004 560,09 грн., в той час як зазначені кошти були отримані підприємством у рахунок погашення заборгованості за позикою.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014, позов ПП ІТ-Інвест задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22.12.2009 № 0004432302/0 та від 22.02.2010 № 000443232/1, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що перевіркою встановлено факт отримання позивачем від ЗАТ Прайм комп'ютер безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 004 560,09 грн. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані кошти сплачені у погашення заборгованості за позикою є безпідставними, оскільки у період, що перевірявся, ПП ІТ-Інвест не наддавалась позика ЗАТ Прайм комп'ютер згідно з договором від 20.10.2006 № 3. При цьому чинним законодавством не передбачено процедури зміни призначення платежу шляхом обміну листами, а тому отримані кошти згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств відповідають ознакам безповоротної фінансової допомоги та підлягають включенню до складу валового доходу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вказав на безпідставність доводів ДПІ, викладених у касаційній скарзі, а також законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

12.01.2018 касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017; далі - КАС України).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП ІТ-Інвест з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2003 по 30.06.2009.

За результатами проведеної перевірки ДПІ склала акт від 09.12.2009 № 17025/23-02/32731760, в якому викладено висновки про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого ПП ІТ-Інвест занижено податок на прибуток за 2 та 3 квартали 2007 року на суму 501 140 грн.

22.12.2009 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004432302/0, яким згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами за порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 002 280 грн., у тому числі 501 140 грн. - за основним платежем та 501 140 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про те, що підприємством отримано від ЗАТ Прайм комп'ютер грошові кошти в сумі 2 004 560,09 грн., які згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств відповідають ознакам безповоротної фінансової допомоги та підлягають включенню до складу валового доходу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що кошти в сумі 2 004 560,09 грн. отримані позивачем від ЗАТ Прайм комп'ютер як оплата в рахунок погашення зобов'язання щодо повернення суми основного боргу відповідно до договору від 03.05.2007, який виник згідно з договором від 20.10.2006 № 3, укладеним ЗАТ Прайм комп'ютер та ТОВ НЕТУОРК СЕРВІС АРТ , а не як безповоротна фінансова допомога, на що безпідставно вказує відповідач.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ПП ІТ-Інвест з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 № 283/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України Про списання вартості несплачених обсягів природного газу .

Підпунктом 1.22.1 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод .

При вирішенні спору суд враховує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами отримання позивачем від ЗАТ Прайм комп'ютер сум безповоротної фінансової допомоги. Натомість матеріалами справи підтверджено факт перерахування коштів на погашення заборгованості.

Так, 20.10.2006 між ЗАТ Прайм комп'ютер та ТОВ НЕТУОРК СЕРВІС АРТ було укладено договір позики № 3, згідно з яким ЗАТ Прайм комп'ютер отримало позику в розмірі 5 200 000 грн., а ПП ІТ-Інвест виступило поручителем перед ТОВ НЕТУОРК СЕРВІС АРТ за надану позику.

З метою забезпечення зазначеного договору позики між ТОВ НЕТУОРК СЕРВІС АРТ (Іпотекодержатель) та ПП ІТ-Інвест (Іпотекодавець) 25.10.2006 було укладено договір іпотеки про передачу трьох земельних ділянок, розташованих на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 у зв'язку з невиконанням ЗАТ Прайм комп'ютер зобов'язань перед ТОВ НЕТУОРК СЕРВІС АРТ за договором позики від 20.10.2006 № 3 звернено стягнення на предмет іпотеки.

У подальшому відповідно до договорів № 1098 та № 1101 від 03.05.2007 земельні ділянки продано і таким чином задоволені вимоги позикодавця за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 11 Закону України Про іпотеку ПП ІТ-Інвест набуло права вимоги за договором позики № 3 від 20.10.2006 щодо повернення суми основного боргу в розмірі 4 874 560,09 грн.

На виконання зобов'язання щодо повернення суми основного боргу в розмірі 4 874 560,09 грн., 03.05.2007 між ПП ІТ-Інвест та ЗАТ Прайм комп'ютер укладено договір, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги за договором № 3 від 20.10.2006.

Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2007, укладеної між ПП ІТ-Інвест та ЗАТ Прайм комп'ютер , частина зобов'язань щодо повернення суми основного боргу в розмірі 2 870 000 грн. ЗАТ Прайм комп'ютер була погашена. Інша частина боргу в розмірі 2 004 560,09 грн. була погашена ЗАТ Прайм комп'ютер шляхом перерахування цієї суми відповідно до платіжних доручень № 92 від 03.05.2007, № 124 від 01.06.2007, № 154 від 27.06.2007, № 168 від 10.07.2007, № 173 від 19.07.2007 на розрахунковий рахунок позивача із зазначенням призначення платежу сплата по договору позики № 3 від 20.10.2006 р. .

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22) реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 2.9 Інструкції № 22 установлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами Національного банку України, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення Призначення платежу нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 глави 3 Інструкції № 22).

Разом з тим, згідно з пунктом 2.29 Інструкції № 22 платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.

Питання щодо внесення змін до реквізиту Призначення платежу платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.24 глави 1 Інструкції № 22 визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Національний банк України у листі від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу зазначив, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ Прайм комп'ютер листами від 04.05.2007 №3, від 04.06.2007 № 4, від 28.06.2007 № 5, від 11.07.2007 № 6, від 20.07.2007 № 7 повідомило позивача про сплату коштів саме в погашення зобов'язання щодо повернення суми основного боргу відповідно до договору від 03.05.2007 між ПП ІТ-Інвест та ЗАТ Прайм комп'ютер . Отримувач листів погодив зміну формулювання призначення платежів, про що свідчать відповідні листи від 04.05.2007 № 0405/07-01, від 05.06.2007 № 0506/07-01, від 29.06.2007 № 2906/07-01, від 12.07.2007 № 1207/07-01, від 28.08.2007 № 2808/07-01.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зазначені кошти були перераховані позивачу в якості погашення боргу, який виник на підставі договору позики від 20.10.2006 № 3, укладеного між ЗАТ Прайм комп'ютер та ТОВ НЕТУОРК СЕРВІС АРТ , за яким позивач був поручителем, а право вимоги набув згідно з договором від 03.05.2007.

Доводи відповідача щодо неправильного зазначення призначення платежу як підставу для віднесення зазначеної суми до безповоротної допомоги, колегія суддів відхиляє, оскільки зміст даної операції полягає саме у поверненні коштів, сплачених за договором позики, за яким позивач виступив поручителем і набув право вимоги, а неповнота формулювання призначення платежу у платіжних дорученнях не впливає на зміст господарської операції і відображення її результатів у бухгалтерському та податковому обліках.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в ході розгляду справи відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів та не наведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги та, як наслідок, заниження доходу.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова