Ухвала

від 23.04.2014 по справі 2а-3335/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3335/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І.,Чаку Є. В.

при серктарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ІТ-Інвест» (далі позивач, Підприємство) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «ІТ-Інвест» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000443232/0 від 22.12.2009 року, № 000443232/1 від 22.02.2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.13 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту № 17025/23-02/3273160 від 09.12.2009 року, складеного за результатом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2003 року по 30.06.2009 року та результатом адміністративного узгодження, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення № 000443232/0 від 22.12.2009 року, № 000443232/1 від 22.02.2010 року про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1002280,00 грн., з яких, 501140,00 грн - за основним платежем, 501140,00 грн.- штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, занижено податок на прибуток за 2 та 3 квартали 2007 року на суму 501140,00 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що протягом перевіреного періоду підприємством від ЗАТ «Прайм комп'ютер» на розрахунковий рахунок отримано кошти на загальну суму 2004560,09 грн. у погашення заборгованості за позикою, згідно договору № 3 від 20.10.2006 року. Разом з тим, протягом перевіряємого періоду ПП «Іт-Інвест» не наддавалась позика ЗАТ «Прайм комп'ютер» згідно вказаного договору, а тому отримані кошти у розмірі 2004560,09 грн. як погашення заборгованості, згідно з пп. 1.22.1 п. 1. 22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідають ознакам безповоротної фінансової допомоги та підлягають включенню до складу валового доходу.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, що договір позики № 3 від 20.10.2006 року було укладено між ЗАТ «Прайм комп'ютер» та ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ», згідно з яким, ЗАТ «Прайм комп'ютер» отримало позику в розмірі 5200000,00 грн., а ПП «ІТ-Інвест» виступило поручителем перед ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» за надану позику (а. с. 32-35).

В забезпечення зазначеного вище договору позики між ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» (Іпотекодержатель) та ПП «ІТ-Інвест» (Іпотекодавець) 25.10.2006 року було укладено договір іпотеки, про передачу в іпотеку трьох земельних ділянок, розташованих на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (а. с. 36-41).

Згідно рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 року, у зв'язку із не виконанням ЗАТ «Прайм комп'ютер» зобов'язань перед ТОВ «НЕТУОРК СЕРВІС АРТ» за договором позики № 3 від 20.10.2006 року, що становило суму отриманої позики 5070000,00 грн. та пені 58560,09 грн., стягнення було звернено на предмет іпотеки (а. с. 42-49).

Відповідно до договорів № № 1098, 1101 від 03.05.2007 року, земельні ділянки було продано, таким чином, вимоги позикодавця були задоволені за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про іпотеку», ПП «ІТ-Інвест» набуло права вимоги за договором позики № 3 від 20.10.2006 року щодо повернення суми основного боргу в розмірі 4874560,09грн.

На виконання зобов'язання щодо повернення суми основного боргу в розмірі 4 874 560,09 грн., 03.05.2007 року між ПП «ІТ-Інвест» та ЗАТ «Прайм комп'ютер» був укладений договір (а. с. 58).

З наявної в матеріалах справи копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2007 року, укладеної між ПП «ІТ-Інвест» та ЗАТ «Прайм комп'ютер» вбачається, що частина зобов'язань щодо повернення суми основного боргу в розмірі 2 870 000,00 грн. ЗАТ «Прайм комп'ютер» була погашена (а. с. 61-62).

Інша ж частина боргу в розмірі 2 004 560,09 грн. була погашена ЗАТ «Прайм комп'ютер» шляхом перерахування цієї суми відповідно до платіжних доручень № 92 від 03.05.2007 р., № 124 від 01.06.2007 р., № 154 від 27.06.2007 р., № 168 від 10.07.2007 р., № 173 від 19.07.2007 р. на розрахунковий рахунок позивача з помилковим призначенням платежу, а саме, за договором, який між зазначеними контрагентами не укладався.

Даючи правову оцінку можливості зміни призначення платежу після його перерахування отримувачу, слід зазначити, що чинним на момент існування спірних правовідносин законодавством, зокрема, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22) було передбачене право платника або одержувача коштів, які є взаємозобов'язаними особами, після зарахування коштів на рахунок отримувача, змінювати призначення платежу за умови згоди іншої сторони, без участі банку, що й було, як свідчать матеріали справи, вчинено сторонами платежу після списання коштів з рахунку платника - ЗАТ «Прайм комп'ютер» шляхом обміну листами, якими було уточнено призначення платежу, без зміни його суті (а. с. 68-78).

З огляду на те, що наявні у справі докази свідчать, що кошти ЗАТ «Прайм комп'ютер», отримані позивачем, в сумі 2 004 560,09 грн. були отримані ним як оплата в погашення зобов'язання щодо повернення суми основного боргу, відповідно до Договору від 03.05.2007 року, який виник в рамках Договору № 3 від 20.10.2006 року, а не як безповоротна фінансова допомога, що стверджувалось податковим органом, то спірні податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2009 року № 0004432302/0 та від 22 лютого 2010 року № 000443232/1, якими визначено суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, є протиправними та підлягають скасованню.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 20.12.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.