Ухвала

від 18.12.2013 по справі 910/17437/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"18" грудня 2013 р. Справа №910/17437/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Самсіна Р.І.

перевіривши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2013

у справі № 910/17437/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Лайт"

до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватне акціонерне товариство "Кримінвесттур"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей XXI"; 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Градієнт СВ"; 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "УБІК" про визнання права вимоги оплати за векселями на суму 64 499 360,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Лайт" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Кримінвесттур", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей XXI", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Градієнт СВ", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "УБІК" про визнання права вимоги оплати за векселями на суму 64 499360, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2013р. у справі №910/17437/13 позов задоволено повністю.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Лайт" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 8, офіс 6, код ЄДРПОУ 37640982) право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, будинок 17, код ЄДРПОУ 00227229) щодо оплати 64 499 360,00 грн. (шістдесят чотири мільйони чотириста дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.) за заявленими позивачем у позовній заяві простими векселями.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, код ЄДРПОУ 00227229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Лайт" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 8, офіс 6, код ЄДРПОУ 37640982) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2013р. у справі № 910/17437/13 та прийняте нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2013р. у справі №910/17437/13 та відмовити в позові повністю.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. у справі №910/17437/13, апеляційні скарги прийняті до розгляду та по ним порушено апеляційне провадження.

29.11.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» надійшло клопотання про витребування доказів, яке судом відхилене як безпідставне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 року у зв'язку зі зміною складу колегії суддів для розгляду апеляційних скарг по справі №910/17437/13 апеляційну скаргу було прийнято до провадження для розгляду у новому складі суддів:Тищенко О.В. - головуючий суддя, суддів Шаптали Є.Ю. та Самсіна Р.І. та розгляд справи було відкладено на 18.12.2013 року.

17.12.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» надійшло клопотання про залучення Головного управління Міністерства зборів та доходів у м. Києві у якості третьої особи, яке судом залишено без задоволення.

Представник ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії» в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2013р. у справі № 910/17437/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії» висловив заперечення та просив суд залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2013р. у справі № 910/17437/13.

Представники третіх осіб 1-4 в судове засідання 18.12.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги, у відсутності представників третіх осіб 1-4.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, в п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" встановлено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченим процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У пункті 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" із змінами і доповненнями зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту першого частини 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Апелянт (ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії») не є учасником правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останнє не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків апелянта (ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії»).

Крім того згідно з ч.1 ст. 1 Господарського Процесуального кодексу України (надалі ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процесуальним законодавством порушені права особи розглядаються лише в контексті доконаного аспекту, а не в аспекті ймовірності їх настання у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог являється визнання права вимоги оплати за векселями на суму 64 499 360,00 грн.

Натомість апелянт вважає, що рішенням місцевого господарського суду було вирішено питання, контрі стосуються прав апелянта, як кредитора відповідача по справі, тобто апелянт вбачає взаємозв'язок спірних питань порушених у даній справі з укладеним між ПАТ «Київський ювелірний завод» та ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку» договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07. При цьому апелянт у якості порушення власних прав зазначає, що виконання рішення місцевого господарського суду може вплинути у майбутньому на погашення ПАТ «Київський ювелірний завод» заборгованості по кредитному договору перед банком.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Проте апелянт при поданні апеляційної скарги не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували наведені ним доводи щодо наявності у відповідача непогашеної перед банком заборгованості (договору про відкриття кредитної лінії, довідок про стан рахунку, виписка про наявність заборгованості, доказів неплатоспроможності боржника, ініціювання питання щодо стягнення коштів у судовому порядку, відкриття справи про банкрутство, тощо. )

Крім того апелянтом не було зазначено та не доведено належним чином, які дії були вчинені ним для уникнення можливих наслідків пов'язаних з несвоєчасним погашенням відповідачем власних зобов'язань за кредитним договором, щоб констатувати наявність порушених прав апелянта, з огляду на те що у відповідності до звичаю ділового обороту кредитування суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється під відповідні гарантії (найпоширеніша з яких являється забезпечення договірних відносин шляхом укладення договору іпотеки).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, встановивши, що апелянт не має статусу учасника провадження у даній справі, і оскаржуване рішення будь-яким чином не зачіпає його права, у зв'язку з чим ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк" не має права звертатись із апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2013 у справі № 910/17437/13, то господарський суд апеляційної інстанції своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження.

Аналогічна позиція було висловлена у постанові Вищого господарського суду України 15 травня 2013 року у справа № 5027/450/2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 86, 91, 99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» на рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2013 у справі № 910/17437/13 припинити.

Матеріали справи № 910/17437/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

Р.І. Самсін