Постанова

від 24.12.2013 по справі 910/2560/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. справа№ 910/2560/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача- Кравченко Т.І.

відповідача-1 - не з'явились;

відповідача-2 - Загура А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»

на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р.

у справі №910/2560/13 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролюкс Оверсис»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер»

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 8 260 062,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролюкс Оверсис» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості в сумі 791 508,17 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 09/КЛ/09/019 від 23.10.2009 р.

В подальшому, в березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» подало заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просило суд стягнути в солідарному порядку з ТОВ «Петролюкс Оверсис» та ТОВ «Кушнер» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 09/КЛ/019 від 23.10.2009 р. в сумі 8 260 062,72 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р. у справі № 910/2560/13 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Петролюкс Оверсис» на користь ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» заборгованість за кредитним договором в сумі 872 564,78 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 22 562,88 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 8 894,92 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р., Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги тієї обставини, що договором поруки № 037-09/КЛ/09/19 від 23.10.2009 р. передбачена його дія до виконання боржником, тобто відповідачем-1, у повному обсязі взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Відповідач-2, укладаючи договір поруки, погодився з тим, що він солідарно з відповідачем-1 відповідає за порушення основного зобов'язання до моменту його повного виконання.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/2560/13, а розгляд справи призначено на 07.11.2013 р.

07.11.2013 р. у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів, розгляд справи було відкладено до 10.12.2013 р.

10.12.2013 р. у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів, розгляд справи було відкладено до 24.12.2013 р.

В засідання суду, призначене на 24.12.2013 р., представники відповідача-1 вкотре не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.10.2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролюкс Оверсис» (далі - відповідач-1, позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 09/КЛ/09/019 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 16 000 000,00 грн., сума кредиту не може перевищувати встановлений цим договором ліміт.

Валютою цього договору є гривня. Строк користування кредитом: з 23 жовтня 2009 року по 20 лютого 2012 року (п. 1.2, п. 2.1 кредитного договору).

Також, між позивачем та відповідачем-1 було укладено ряд додаткових договорів до кредитного договору.

09.11.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додатковий договір № 9 до кредитного договору, відповідно до п. 1.1 якого позичальник зобов'язується повернути банку одержаний кредит на накопичувальний рахунок ліквідатора не пізніше 20.08.2012 р.

15.08.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додатковий договір № 10 до кредитного договору, відповідно до п. 1.1 якого позичальник зобов'язується повернути банку одержаний кредит на накопичувальний рахунок ліквідатора не пізніше 19.08.2013 р.

Пунктом 3.1 кредитного договору сторони передбачили, що кредит забезпечується рухомим та нерухомим майном майнового поручителя ТОВ «Кушнер», про що укладаються відповідні договори застави, іпотеки та поруки.

На виконання умов кредитного договору, 23.10.2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 037-09/КЛ/09/19 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором нести солідарну майнову відповідальність за виконання у повному обсязі взятих на себе ТОВ «Петролюкс Оверсис» зобов'язань за кредитним договором з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, що складаються у своєчасному погашенні заборгованості за кредитом у сумі 16 000 000,00 грн. у терміни, визначені кредитним договором, але не пізніше 20 лютого 2012 року, процентів за користування кредитом, можливих пені і штрафів, передбачених кредитним договором, у тому числі й у випадку дострокового стягнення кредиту у разі порушення боржником умов кредитного договору.

Положеннями п. 7.2 кредитного договору передбачено, що банк має право припинити кредитування та достроково закрити кредит, вимагати розірвання договору, сплати процентів, неустойки, а також відшкодування збитків, спричинених банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору або договорів застави у випадку, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору вимога у відповідності до п. 7.2 цього договору направляється позичальнику у письмовій формі та підлягає задоволенню у повному обсязі не пізніше 5 календарних днів після її отримання.

Згідно з п. 6.5 кредитного договору, позичальник зобов'язується достроково, не пізніше 30-ти календарних днів з дати отримання письмового повідомлення, повернути кошти на вимогу банку у випадах, передбачених цим договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про відкриття кредитної лінії № 09/КЛ/09/019, у відповідача-1 виникла непрострочена заборгованість за кредитом в розмірі 7 059 900,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 600 000,00 грн., прострочена заборгованість про процентах в розмірі 536 193,01 грн., непрострочена заборгованість по процентах за період з 01.03.2013 р. по 07.03.2013 р. в розмірі 31 277,93 грн. та пеня в розмірі 32 691,78 грн.

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивачем було перераховано відповідачу-1 кредитні кошти на загальну суму 16 000 000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 1100729 від 27.10.2009 р., а також копіями банківських виписок по особовим рахункам, з яких вбачається, що заборгованість відповідача-1 складає 600 000,00 грн. за основним зобов'язанням та 272 564,78 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Встановлено, що позивач вимоги п. 7.3 кредитного договору не виконав, письмової вимоги про повернення непростроченої суми заборгованості за кредитом та непростроченої заборгованості за кредитом на адресу відповідача не надіслав.

Суду не було надано належного доказу на підтвердження направлення письмової вимоги на адресу позичальника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача непростроченої заборгованості по кредиту в розмірі 7 059 900,00 грн. та непростроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 31 277,78 грн.

Також, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 частини простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 263 628,23 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявність зазначеної заборгованості належними доказами.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача-1 пеню у сумі 22 562,88 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 10 128,90 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 6.7 кредитного договору сторони погодили, що у випадку неналежного виконання цього договору позичальник зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню), що передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.5 кредитного договору при порушенні строків повернення кредиту та/або сплати процентів позичальник зобов'язується сплатити пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченої заборгованості по кредиту та/або процентах.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 пені за прострочення заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 22 562,88 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 пеню за заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 10 128,90грн.

Проте, враховуючи, що позивачем не було доведено наявність простроченої заборгованості по процентах в сумі 536 193,01 грн. та непростроченої заборгованості по процентах в сумі 31 277,93 грн., тому з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню пеня тільки за заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 8 894,92 грн.

Стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором (банком) нести солідарну майнову відповідальність за виконання у повному обсязі взятих на себе відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, що складаються у своєчасному погашенні заборгованості за кредитом у сумі 16 000 000,00 грн. у терміни, визначені кредитним договором, але не пізніше 20.02.2012 р., процентів за користування кредитом, можливих пені і штрафів, передбачених Кредитним договором, у тому числі й у випадку дострокового стягнення кредиту у разі порушення боржником умов кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. № 5 договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено ряд додаткових угод, якими сторони продовжували строк повернення кредиту.

Зокрема, додатковим договором від 15.08.2012 р. № 10 до кредитного договору передбачено, що остаточна сплата процентів не пізніше 19.08.2013 р. та остаточне повернення кредиту не пізніше 19.08.2013 р.

Таким чином, внаслідок внесення позивачем та відповідачем-1 змін до кредитного договору відбулося продовження строку користування кредитними коштами та сплати відсотків за користування кредитом без внесення відповідних змін до договору поруки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутні правові підстави для солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитним договором, оскільки укладення додаткових договорів до кредитного договору не супроводжувалось внесенням відповідних змін до договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-2, та порука є припиненою з 20.02.2012 р.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р. у справі № 910/2560/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 р. у справі № 910/2560/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2560/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран