Рішення

від 26.12.2013 по справі 1512/6673/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/7670/13

Головуючий у першій інстанції Рева С.В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Комаровської Н.В.,Короткова В.Д..

з участю секретаря - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення , визнання права власності на нерухоме майно , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2013 року,-

встановила:

У травні 2012 року позивач ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом про розподіл майна спільної сумісної власності і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 11 грудня 2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 у Палаці одруження м. Бішкек, Киргизької Республіки, зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 2922.

У 2010 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 переїхали до м. Одеса та отримали посвідку на постійне проживання в Україні за адресою сумісно придбаної 10.09.2010 року ними в АДРЕСА_1, але при придбанні вказаної квартири під час шлюбу, її власником було вказано лише ОСОБА_3, як чоловіка ОСОБА_2.

Позивач просила провести розподіл квартири АДРЕСА_1 в рівних частках між нею та ОСОБА_3, виділивши їй у одноособову власність 1/2 частину вказаної квартири.

У червні 2012 року ОСОБА_4, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення , визнання права власності на нерухоме майно, і в обґрунтування позовних вимог посилався на те , що 04 листопада 2010 року, ОСОБА_3 за договором позики отримав у нього в борг 100.000 доларів США з зобов'язанням повернути йому гроші до 04 листопада 2011 року , проте борг у визначений договором позики час не повернув.

Посилаючись на те, що кошти ОСОБА_3 були отримані в інтересах сім'ї та під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 ,позивач просив :

-стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 799.000 гривень в рахунок відшкодування боргу, 8.021 гривню 22 копійки в рахунок відшкодування індексу інфляції, а також 9.193 гривні 97 копійок в рахунок відшкодування 3% річних, а всього 815943 гривень 17 копійок ;

-грошове стягнення звернути на квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на зазначену квартиру;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 1\2 частину та ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1;

-різницю вартості квартири та сумою боргу у розмірі 94732 грн. 81 коп. стягнути з нього на користь відповідачів (т.1, а.с. 25-27).

Справу розглянуто у відсутність позивача ОСОБА_2 , яка надала заяву до суду про підтримання первісного позову та можливість розгляду справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 , первісний позов не визнав , позов ОСОБА_4 визнав повністю.

Представник ОСОБА_4 первісний позов не визнав ,просив задовольнити позов ОСОБА_4

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.01.2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розділено спільне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виділивши ОСОБА_2 1/2 частину та ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 50000 США, що в еквіваленті дорівнює сумі 399650 (триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень в рахунок відшкодування боргу за договором позики, а також 4596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок в рахунок відшкодування 3% річних, а всього 404246 (чотириста чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 50000 США, що в еквіваленті дорівнює сумі 399650 (триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень в рахунок відшкодування боргу за договором позики, а також 4596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок в рахунок відшкодування 3% річних, а всього 404246 (чотириста чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.

Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1\2 частину та ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 51547 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот сорок сім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 51547 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот сорок сім) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4 та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду скасуванню в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_4 права власності на кватиру АДРЕСА_1, припинення права власності ОСОБА_2 на 1\2 частину та ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 51547 гривень 97 копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 51547 гривень 98 копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири і в цій частині ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4

Задовольняючи первісний позов , суд першої інстанції виходив з того ,що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ,оскільки була придбана подружжям за час перебування у шлюбі .

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується , тому колегія суддів ,відповідно до ст. 303 ЦПК України ,законність рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Задовольняючи частково зустрічний позов , суд першої інстанції виходив з того,що відповідачем ОСОБА_3 ,були отримані в позику кошти у ОСОБА_4 на придбання , ремонт , облаштування спірної квартири ,тобто відповідач діяв та отримував кошти в позику в інтересах сім'ї ,тому подружжя відповідно до ч.4 ст.65 СК України , мають відповідати по зобов'язанням за договором позики в рівних частках.

Звертаючи стягнення на спірну квартиру , припиняючи право власності подружжя на спірну квартиру та визнаючи право власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру зі стягненням різниці вартості квартири , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 набув право на звернення стягнення на спірну квартиру через наявність непогашеного боргу за договором позики.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися повністю не можна.

З матеріалів справи вбачається що 11 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Палаці одруження м. Бішкек, Киргизької Республіки, зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т.1, а.с. 10).

Після одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переїхали з м. Бішкека, Киргизької Республіки до України.

10 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, зареєстрованого в електронному реєстрі 14.09.2010 року ,придбав квартиру АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 7763 (т.1, а.с. 40-41).

Судом першої інстанції вірно встановлено , що спірна квартира АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 60 СК України , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки була придбана в період їх шлюбу , про що сторони не заперечують .

04 листопада 2010 року у м. Києві між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,був укладений договір позики, відповідно до якого відповідачем ОСОБА_3 було отримано 100.000 доларів США для придбання, ремонту, облаштування квартири, з зобов'язанням повернення позики до 04 листопада 2011 року, що підтверджується розпискою (т.1, а.с. 29).

Відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти укладеного договору позики та отримання ним 100 000 дол.США .

Договір позики є чинним ,не оскаржуваним та дійсним.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суд першої інстанції вірно встановив ,що відповідач ОСОБА_3 , уклавши договір позики з ОСОБА_4 , діяв в інтересах сім'ї , оскільки отримані кошти ОСОБА_3, були використані на погашення боргу по сплаті за придбану квартиру АДРЕСА_1 , на її ремонт та облаштування спірної квартири , що підтверджується договором генпідряду № 01161110 від 16.11.2010 року ( т.1 а.с.44-66), договором поставки меблів № Т 01-02-11 від 01.02.2011року (т.1 а.с.67-76, 79-82, ), договором купівлі-продажу № s0-463 від 08.02.2011 року (т.1 а.с.90-92), товарними чеками на придбання будівельних матеріалів (т.1 а.с.98-100), договором на виготовлення дверей від 05.03.2011 року (т.1 а.с.101), товарними чеками та бланками специфікацій (т.1 а.с.103-107).

Позивачем ,всупереч до вимог ст.60 ЦПК України не надані , а матеріали справи не містять докази придбання ,ремонту та облаштування спірної квартири на інші кошти , ніж отримані відповідачем ОСОБА_3 у ОСОБА_4 за договором позики.

Суд першої інстанції , стягуючи з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу за договором позики , 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції , вірно послався на вимоги ст.ст. 625, 1046,1047 ,1049 ЦК України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Право вибору способу судового захисту ,передбаченого законом або договором (стягнення заборгованості за договором позики , або звернення стягнення на майно ,тощо) належить виключно позивачеві (ст. 20 ЦК України , статті 3 і 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції не врахував те, що стягуючи з відповідачів за позовом ОСОБА_4 суму боргу за договором позики та одночасно звертаючи стягнення на нерухоме майно , суд таким чином застосував до відповідачів подвійне стягнення ,що чинним законодавством не передбачено та не узгоджується з вимогами ст. 61 Конституції України.

Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_4 є похідними від позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно подружжя ,тому вони також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті позову ОСОБА_4, відмови у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 у зупиненні провадження у справі ,оскільки відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності оригіналу розписки ОСОБА_3 про отримання коштів ,що спростовує факт укладення між сторонами договору позики , оскільки відповідач ОСОБА_3 не заперечує про те,що ним був укладений договір позики та отримано кошти в розмірі 100 000 дол. США для придбання , ремонту та облаштування спірної квартири. Договір позики є дійсним,не скасований .Оригінал розписки ОСОБА_3 досліджувався в судовому засіданні судом першої інстанції ,що підтверджується технічним записом так і в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з п.2 договору купівлі-продажу від 10.09.2010 року спірна квартира була придбана ОСОБА_3 за 399 000 грн. , що еквівалентно 49937 дол. США ( т.1 а.с.40). Відповідно до висновку експерта будівельно - технічної експертизи № 070\2012 року ,вартість спірної квартири на час складання висновку, склала 114 011 дол.США .

Різниця вартості спірної квартири виникла через здійснення відповідачем ОСОБА_3 ремонту на кошти отримані ним за договором позики з ОСОБА_4,що узгоджується з поясненнями сторін та матеріалами справи (т.1 а.с.44-66, а.с. 67-76, а.с. 79-82, а.с.90-92, а.с.98-100, а.с.101,а.с.103-107).

Позивачем ,всупереч до вимог ст.60 ЦПК України не надані , а матеріали справи не містять докази придбання ,ремонту та облаштування спірної квартири на інші кошти , ніж отримані відповідачем ОСОБА_3 у ОСОБА_4 за договором позики.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не врахуванням судом першої інстанції розбіжностей у часі укладення договору купівлі-продажу спірної квартири та часу укладення відповідачем ОСОБА_3 договору позики ,що на думку апелянта є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 , оскільки відповідно до укладеного договору позики від 04.11.2010 року , кошти були отримані відповідачем ОСОБА_3 саме на придбання , ремонт та облаштування спірної квартири. На отримані кошти відповідач ОСОБА_3 провів ремонт спірної квартири та облаштував її меблями , що в сукупності увійшло до вартості спірної квартири та є спільною сумісною власністю подружжя.

За таких підстав , відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України , рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2013 року в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_4 права власності на кватиру АДРЕСА_1, припинення права власності ОСОБА_2 на 1\2 частину та ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 51547 гривень 97 копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 51547 гривень 98 копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири і в цій частині ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.3 ,п.4 ч.1 ст. 309, 316,319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2013 року скасувати в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_4 права власності на кватиру АДРЕСА_1, припинення права власності ОСОБА_2 на 1\2 частину та ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 51547 гривень 97 копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 51547 гривень 98 копійок в рахунок відшкодування різниці вартості квартири і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Н.В. Комаровська

В.Д. Коротков